Відраза і захоплення

Дмитро Деревянко :Чому любиш треш/горор?

Вересень: Тут зіграв ряд факторів. З дитинства мені подобалося все готичне, таємниче та жахаюче. Пам'ятаю, як я, будучи геть дитиною, переказував своїм однокласникам кріпіпасти про слендермена. Зараз це звучить комічно, але в ті часи для нас це було щось шокуюче. Також пам'ятаю, коли, приходячи зі школи, я біг до телевізора, аби не пропустити чергову передачу про маніяків та злочинців. Для мене це було щось огидне та цікаве водночас. Взагалі, ця дуальність відрази та захоплення, жаху та естетики завжди була присутня у моєму житті. Остаточний момент незворотньої зміни моєї особистості відбувся у 14 років, коли я з головою занурився у світ постіндастріальної та готичної музики (почав на постійній основі слухати такі гурти як Ministry, Skinny Puppy, Fields Of The Nephilim, а згодом переключився на більш нішеві жанри, як от дарк електро, ебм, дарквейв тощо) та різних фільмів (здебільшого це були триллери, хоррори, а інколи мої руки дотягувалися навіть до класики артгаусу). З часом я взагалі почав фанатіти по блек металу, паралельно з цим дізнаючись про всі ті моторошні події, які відбулися на початку дев'яностих у Норвегії. Також я поринув у світ художньої та філософські літератури, де відкрив для себе Едґара Алана По, Лавкрафта, Ліготті та інших письменників.

Якщо спробувати раціоналізувати мою пристрасть до всякого мороку, то темне мистецтво мені подобається в першу чергу тому, що воно створює нестандартну перспективу сприйняття для людини, змушує вийти за рамки загальноприйнятих норм та продемонструвати альтернативний погляд на життя та цей світ крізь призму чогось темного, а не світлого. Звичайне мистецтво є безсумнівно прекрасним, але з часом мене воно перестає вражати, а от її бездонна тіньова сторона, думаю, ніколи мені не набридне. Можна навіть сказати, що вивчення такого мистецтва та мої спроби створити щось своє у цьому напрямку, є своєрідною формою сублімації.

Це відео про жанр музики, про який багато хто забув (а хтось, підозрюю, ніколи навіть не чув). Я розглянув відомих виконавців темно-електронної сцени та розкрив цілу тему, що цей жанр має ноти ностальгії за втраченим минулим.

Д.Д.: Чого боїшся?

Вересень: Роздуми про цей світ мене лякають. Він водночас красивий та потворний, упорядкований та хаотичний. Цілком розділяю метафізичні погляди Артура Шопенгауера на світ як волю та уявлення. Все, що нас оточує (і ми у тому ж числі) - це хаотична енергія, яка, нуртуючи, формує уявлення про себе ж. І все б нічого, але через свій егоїзм та інфантильність, люди приречені на те, щоб страждати в цій ілюзії: ми не можемо знайти собі місце в цьому холодному й байдужому світі, а це активізує людське бажання забутися ( знайти спасіння у релігії, ідеології, мистецтві тощо). І тут вже залежить особисто від кожного, хто яку стежку забуття обере: шлях створення або руйнування. Зараз якраз можна бачити, як людство проявляє свою деструктивність у всій "красі".
І хоч звучить це все дуже невтішно та фаталістично, але завдяки такому погляду на цей світ я почав багато речей сприймати стоїчно та намагатися добріше відноситись до ближніх своїх, адже всі ми варимося у цьому котлі під назвою життя. Якщо ми не будемо підтримувати один одного, то від цього однозначно не стане легше.

Д.Д.: Що найулюбленіше з даркових мистецтв?

Вересень: Люблю я багато чого. Думаю, варто почати з художників. Якщо брати з всесвітньовизнаних геніїв, то це моторошні картини Франсіска Гоя та Ієроніма Босха. У їхніх роботах я вбачаю актуальний і по сьогодення символізм, який виражається у жахаючих образах, як наприклад, деталізовані простори пекла або зображення сатурна, що поїдає свого сина. Якщо розглядати картини художників минулого століття, то варто згадати Френсіса Бекона та Здіслава Бексінського. У їхніх роботах передається атмосфера чогось потойбічного та хтонічного. Щодо музики, то повинен визнати, що найбільшого впливу я зазнав від творчості Мерліна Менсона, хоч і зараз далеко не всі його альбоми мені подобаються. Саме його триптих з альбомів Antichrist Superstar, Mechanical Animals та Holy Wood детермінував мої подальші вподобання в музиці.Варто згадати й музиканта, який займався продюсуванням його перших альбомів, Трента Резнора та його проект Nine Inch Nails. Альбом The Downward Spiral, на мою суб'єктивну думку, є абсолютно геніальним творінням від початку й до кінця. Те нашарування текстур звуків, його оформлення, концепція та емоційність не залишають мене байдужим навіть після тисячного прослуховування. З нього я беру натхнення, коли намагаюся створювати власну музику (думаю, що в найближчому майбутньому зможу її повноцінно показати публіці).

З іншого постіндастріалу до дірок заслухав дискографію Velvet Acid Christ, Youth Code та Statiqbloom. Також люблю різного типу блек метал за його сирість та мізантропічність: попри те, що у жанрі є багато колективів, які своїм виглядом та заявами провокують сміх, у ньому також можна знайти дуже багато крутих та технічних виконавців та команд, серед яких є Xasthur, Deathspell Omega, Forgotten Tomb, Kriegsmaschine, White Ward, Hate Forest та інші. Окреме місце у моєму серці займає готичний рок: на моєму мп-3 плеєрі є дискографії The Cure, Christian Death та Bloody Dead and Sexy. Щодо літератури, мене надихає філософська література та психологія (зараз, праця Еріха Фромма про анатомію людської деструктивності). На мій світогляд дуже вплинула некласична німецька філософія кінця ХІХ століття. Цікавим та одночасно недооціненим є Філліп Майнлендер та його концепція смерті бога (яка в рази оригінальніш та поетичніш, ніж у Ніцше). З художньої літератури мені подобаються представники химерної фантастики та готичних романів.

На мою думку, найкраще моє відео. У ньому я охарактеризував загальні риси такого літературного жанру як weird fiction та розказав про основних його представників.

Відео, з якого моя ютуб-кар’єра і почалась. Відноситься радше до розважального контенту, але також присутня інформативна складова про депресивно-суїцидальний блек метал. Загалом усі мої відео розглядають дуже узагальнено різні явища задля того, аби глядач міг зрозуміти, чи варто йому в подальшому поглиблюватися у тему, чи ні.

Д.Д.: Рекомендована підбірка книг/фільмів/ігор тощо.

Вересень: Для мене в першу чергу важлива атмосфера, а потім уже сенсове наповнення роботи, тому враховуйте це, коли будете переглядати мої рекомендації. В ігри я практично не граю, але однозначно можу виділити перші три частини Silent Hill, першу та другу частини Half Life та, нехай, American McGee's Alice. Ну і ще шахмати можна згадати, чому б ні. А от про кіно моїх рекомендацій буде набагато більше. Моїм улюбленим фільмом є Крик (1996), тому якщо Ви приблизно орієнтуєтеся у класиці горору та чомусь ще не бачили цей шедевр, то я наполегливо рекомендую. Ця стрічка ідеальна як комедія та метакоментар про жанр жахів, і загалом дуже цікава, чого не можу сказати про наступні частини. Хороші фільми у Девіда Лінча, які у мене асоціюються з сонним паралічем. Рекомендую Eraserhead, The Elephant Man та Lost Highway. Можу згадати і про Oldboy, і про Se7en Фінчера, і про The Exorcist, але все-таки, варто сказати про щось менш відоме. Якщо вам до вподоби жорстокість, тужна атмосфера й при цьому цікаві сенси, які закладає автор у свої роботи - то фільми Паскаля Ложьє саме для Вас. Martyrs (2008), Земля привидів (2018) та The Tall Man (2012) я вважаю дуже сильними роботами. Також для любителів м'ясних горорів можу порекомендувати першу частину Terrifier(2016),
крутий фільм, який руйнує очікування, навіть деконструює старі слешери. Якщо вже згадали про кіно, яке пародіює жанр експлуатаційних фільмів, то варто пригадати і House of 1000 Corpses (2003) та The Devil Rejects (2005) Роба Зомбі. Азіатські горрори - це окрема тема. З повільних, але вражаючих робіт можу порекомендувати фільми Кінопроба (улюблений фільм Квентіна Тарантіно, до речі) та Історія двох сестер (2003). Ну і завершу цей перелік чудовим горор-вестерном Bone Tomahawk (2015). З літератури неіронічно рекомендую прочитати Біблію: багато моментів в історії, культурі та мистецтві стануть зрозумілішими, якщо дивитися на них крізь призму цього тексту.

А тут я спробував зробити щось у стилі true-crime. У ролику я розказав, що таке snuff movies, як вони виникли та згадав справжні випадки існування таких жахливих фільмів

Д.Д.: Про що б хотів записати відео, якби мав усі ресурси світу?

Вересень: Думаю, знімав би фільми, які водночас були б повноцінними історіями, але також - океаном відсилок на різні культурні явища. Вони стали б інструментом розкриття цікавої для мене теми, проте їх можна було б розглядати як повноцінний мистецький твір. Але оскільки у фінансовому та технічному плані я обмежений, то викручуюсь так, як можу. Благо, у мене є підтримуюча мене морально та матеріально аудиторія, завдяки яким якість мого контенту зросла (за що я їм безмежно вдячний).

Д.Д.: Що б побажав різним креаторам, що люблять темряву?

Вересень: Висловлю лаконічну та тривіальну думку: будьте собою й не піддавайтеся впливу кон'юнктури, яка намагається маргіналізувати Ваші вподобання. Не варто підлаштовуватися під більшість лише тому, що Ваші інтереси є якимись "дивними". Те, що людина цікавиться фільмами жахів та true crime, не робить з неї автоматично маніяка. Найстрашніше, що може відбутися - це втратити себе.