Поділитися

 (Прокляття вибору:)

Збірка «Монету підкине кожен» була представлена на фестивалі «Книжкова країна» восени 2024 року, і продовжує збирати позитивні відгуки читачів. З моєї точки зору, її успіх зумовлений кількома аспектами: щирість та милосердя, що бринить у авторському голосі, навіть коли той торкається доволі жорстоких та трагічних тем; а також потреба у різноплановій, багатошаровій містиці, чий інструмент незвично переосмислює знайому нам дійсність. Зупинимося на кількох оповіданнях, які влучно репрезентують теми та мотиви збірки, розкриваючи повноту та розмаїття роботи І. Антонюка.

Музична скринька

Таємнича історія про невгавну мелодію з музичної скриньки, яку чує оповідач, водночас переповідаючи нам історію свого життя. Спершу нам здається, що вона супроводжує, увінчуючи, яскравий образ життєвого покликання, сімейного і батьківського щастя – проте невдовзі нам доведеться усвідомити їхню примарність, ба навіть трагічність. Автор розсипає перед нами оберемок значущих, знайомих символів: годинник (механічний та пісочний), який відмірює життя; бездоганного механізму, який уособлює сам плин існування; аби вони контрастували з розпачливим самоусвідомленням оповідача. Втім, воно може так і не статися, адже не передбачений прекрасно-проклятим заводом скриньки.

133cd48f_4b20_11ef_81a4_005056857596_9b176967_74d2_11ef_81ad_005056857596.jpg

Улюблене створіння

В цьому оповіданні нас вже зустрічає колапс самоусвідомлення, з нього розпочинається наратив.

Реальність насправді виявилась викривленою. Девіантною. Він не захисник, а породження зла. Справа його життя вбиває народи.

Подібний до попереднього головного героя, цей стикається з власноруч зітканим прокляттям, з наслідком абсолютно відрефлексованого насилля, яке не здатен припинити в останню мить (створення тоталітарної Сірої імперії та апокаліпсис). Паралельно він, творець зброї та батько свого сина, комунікує з Отцем людства, творцем усесвіту, виправдовуючись та намагаючись осягнути, як для Того все ще є улюбленим створінням.

Альтернативним апокаліпсисом частує нас автор в оповіданні «Одноденка», де слабкий і морально, і фізичний персонаж опановує час і пам’ять – як не вдалося це головному герою «Музичної скриньки». Він не постає в діалозі з богом – він єдиний, виключний творець дива і руйнації – і цей нарцисизм, ця відсутність любові, знівечує його ще більше.

Пекельний пес

Подеколи автор геть безжалісний до своїх персонажів (і головних, і фокальних), і байдуже, який саме вибір вони роблять. Головний герой, студент Роман, заселяється до квартири свого професора, і його починає переслідувати демонічний пес. Низка страхітливих подій призводять до неоднозначного фіналу: начебто жаска таїна розкривається, проте Роман залишається осторонь головних подій, і ледве піднявши голову над хаотичністю буття, занурюється наостанок на саме його дно.

Брат

Читач знаходить несподіване продовження літопису Сірої імперії, вловимо-знайомої тоталітарної держави, яка знищує усе людське. Останнє втілене в образі кількох братів, що обрали різні шляхи: прислужуватися, боротися чи виступати зрадливим агентом (здебільшого – власному сумлінню). Кількома штрихами окреслений світ, похмурий та огидний, промовисто та безапеляційно мертвий.

Вірність — Війна — Віра.
Слова викарбувані в кожному храмі. У дитячому садку, у школі, на автобусній зупинці, в метро. На вході до магазину. На Будинку партії. У військовій частині.

Ці емоційні описи, вочевидь, спровоковані часом написання тексту (у розпал АТО). Але і наразі текст залишається актуальним, живим, і торкається тих же фобій та тих же відчайдушних сподівань, якими кипить сучасний читач. Тим не менш, автор не зраджує своїй загальній песимістичній інтонації.

Обіцянка

Обрати інстинкти чи кохання? Мрії, любов до Батьківщини – чи налагоджений побут та споживацтво? Головна героїня спирається на цілком зрозумілі бажання, навіть не зраджуючи принципам чи щирим почуттям – а забуваючи про них, даючи їм розвіятися у попіл. Згодом – у смерть. Не дивно, що в цьому оповіданні, найбільш наближеному до сплаттерпанку, графічно яскравим, акордом стає гіперболізовано тілесний тріумф споживацтва. Адже останнє направду позбавляє нас вибору, узводячи до пасивних, лишень рефлективних, істот.

35778429._SX540_.jpg

Пекельний кіт

Вони залишилися вдвох. Жінка та кіт.

Попри, здається, очевидне перегукування з іншим оповіданням, в якому також оперує зооморфна істота, втілення потойбічного правосуддя; в цьому тексті нас зустріне безапеляційний, очікуваний образ зла. Яке існує іманентно, не має запобіжників, пояснень чи інструкцій з його знищення. Одне з найбільш «гучних» оповідань збірки: і не тільки тому, що влучно використовує контраст між нетривким родинним щастям – і з’явою пекла на землі. Автор майже непомітними стібками прошив текст мотивами самотності (навіть поруч з коханим, навіть в очікуванні дитини), слабкості, які підточують зсередини інтимний світ людини, роблять її крихкою перед порухами зла.

Чужинець

Апокаліптичний, пустельний і хворий світ, що постає перед нами зі сторінок цього оповідання, цілком би міг зродитися після безпорадного відречення головного героя «Улюбленого створіння». Світ, повний жорстокості так само, як і надії, де спасіння – це не акт банального виживання, а готовності прийняти чуже, відмінне, крізь біль та страждання позбавивши себе сліпоти. Численні алюзії на біблейні образи фундаментують лаконічну притчу про «істинне виживання» улюблених створінь, які прирекли себе на знищення.

Хіба люди не народжуються в гріху, щоб чинити гріх? Хіба мораль має міру, а справедливість вагу? Усе відносне, що створене людиною. Усе рано чи пізно піддається сумніву...

Проте, як і в епіграфі до збірки («Святославу, хлопчику, який змінив усе»), і як в багатьох інших історіях І. Антонюка, надію на спасіння, на зміну безжального оберту аверсу та реверсу, несе саме дитина.

1X7A7615.jpg

Підсумовуючи рецензію, необхідно зазначити, що очікуємо від автора більших за обсягом текстів, адже не одне з наявних оповідань цілком могли б об’єднатися в цикли, а то й великі повісті чи навіть книги. Невідомо, яким шляхом надалі йтиме автор, проте наразі можна побачити плідність та продуктивність жанрового інструментарію, який він обрав, а також сформованість художнього універсуму.

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: