КРАБАТ - протистояння магії темної і тієї, що лине з серця

«Крабата» порівнюють з «Гаррі Поттером» через певну схожість: підліток-сирота, магічна школа, нові друзі. Проте «Крабат» – більш темна та глибша історія з недитячими реаліями. Я б описала її як історію дорослішання підлітка, що потрапив у погану компанію. Він розуміє це тільки згодом, і може оцінити не лише вигоду, а й мінуси, котрі дає йому патронат впливового чоловіка. Отфрід Пройслер подає так:

Це історія молодої людини, яка зв’язалася з темними силами, захоплювалася ними, поки не розпізнала, із чим має справу. Це водночас і моя історія, історія мого покоління, а також історія всіх молодих людей, які запізналися з владою та її спокусами й заплуталися в них.

Події відбуваються в Німеччині, але в районі, де живуть західні слов’яни. Переважно описано лужицьких сербів, а в примітках є теорія, що ім’я Крабат – це похідне від слова «хорват». Мабуть, тому мені зручніше було ставити наголос на другу А, хоча правильно – на першу.

Проклятий Козельбруський млин звичайні люди обходять стороною. Він працює, коли там є потрібна кількість людей – 12 учнів та 1 вчитель. Майстер навчає хлопців магії та мірошництву, але є нюанс – раз на рік один учень має померти. Історія практично герметична, бо місце подій – млин і нечасті виходи в місто. Але автору вдалося вмістити туди ціле життя і виживання, відносини між колегами і друзями, боротьбу за краще майбутнє.

Хлопці на млині швидко ростуть, рік за три. Це зчитується по голосу, що грубішає, по сивині. Думаю, письменник хотів показати, як важкі життєві обставини впливають на дітей. Вони раніше дорослішають порівняно зі своїми однолітками, які зростають у кращих умовах. Мені сподобалося, як мельничуки розподіляли справи та обов’язки, відповідально підходили до роботи та навчання. Оскільки окрім друзів у хлопців нікого немає, то й ставляться вони один до одного, як до членів родини. Але є і той, хто доносить Майстру на інших, і той, хто не такий простий, як здається.

Пройслер писав історію не тільки для дітей. Просто різні вікові категорії бачитимуть в ній свої сенси. «Той, кому дозволено раз на рік вилити злість, решту часу буде слухатися і робити все, що від нього вимагають» – цю цитату більше зрозуміють дорослі. Через символ волячого ярма ми бачимо, ким насправді є для Майстра підмайстри. По-своєму діти і дорослі зрозуміють момент, де юний маг спочатку радіє силі і знанням, а потім розуміє ціну, яку варто заплатити. Намагається втекти, та його не пускають, вбити себе теж не може. Тільки Майстер вирішує, хто має померти. В дорослому житті є ситуації, коли теж легко не відпускають людей, посвячених в конфіденційну інформацію.

Зустрінеться персонаж з легенд, Гостроверх. Маг-мірошник приходив на чужі млини і наводив справедливість. У книзі він із фольклорного персонажа перетворюється на реальну людину. Перемагає Майстра у двобої та зміцнює віру Крабата в те, що чорнокнижник не всесильний, його реально подолати. Окрема цікавинка – особистість Дядечка з півнячим пером. Той періодично приїздить на млин і в цей час запускається зазвичай непрацююче мертве жорно. Хлопці не бачать, що перемелюють, але Крабат якось знаходить зуби та уламки кісток. Вгадується відсилка на Дядечка Смерть.

Основна тема книги – протистояння грішного та праведного, темної магії та тієї, що лине з серця. Темна магія і біблійні мотиви переплітаються. Перетворення мірошників на круків, керування погодою межується з перевдяганням у трьох царів (6 січня), коли вшановували старозаповітних волхвів, а більшість подій відбувається саме на церковні свята. Коли Майстер б’є хлопців по щоках під час ритуалу посвяти, вгадується цитата з Біблії «якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу». І в той же час у юнаків на чолі намальовано відьомську мітку, її Крабату змиває святою водою Канторка, солістка церковного хору. Саме ця дівчина є його шансом на порятунок, хоч треба ризикнути життям і відмовитися від магії. Ще вразив момент, де хлопці самі собі копали могили перед смертю. Стає моторошно, коли Майстер доручає це Крабату. Послідовно викладено думки про те, що аби перемогти ворога, не варто кидатися на нього одразу.

Поки ти слабший, маєш бути хитрішим, терплячим і послідовним: продумати план, навчитися магії, заручитися підтримкою.

Плюсую за реалістичність, не дивлячись на магічний флер історії. Попри магію ми бачимо прості реалії – побут людей, ринок, церкву, традиції. І шлях виправлення життєвих помилок, котрий проходить практично кожен. Це темна історія для підлітків, де є багато смертей, відчуття приреченості, але з надією на спасіння.

Трохи вражень від письменників:

Володимир Кузнєцов:

Крабат – це не просто одна з перших спроб створити «шкільний роман» про магію. Це золотий стандарт, який, попри малий об’єм, і досі визначає всі важливі віхи цього жанру, котрі послідовникам вдалося лише частково відтворити. Навіть зараз він вражає не менше (якщо не більше) ніж його набагато відоміші сучаснику спадкоємці. Разом із «Чарівником Земномор’я», «Крабат» - це абсолютний требачит в магічному фентезі та «темній академії.

Павло Дерев’янко:

Отфрід Пройслер – один із найулюбленіших письменників мого дитинства. «Крабат» справив на мене неабияке враження, я неодноразово перечитував цю книгу. Образи похмурої школи чорнокнижників і воронів-перевертнів стали одними з тих стовпів, на яких формувалася моя літературна фантазія.

Ната Гриценко:

Попри маркетингове порівняння з Гаррі Поттером, «Крабат» - самобутня класична історія, магічність якої не має нічого спільного з компілятивною системою Роулінґ. Магія тут темна, заборонена і пов’язана з неабиякими ризиками для життя: що більш вправним у ній стаєш, то більшу загрозу становиш для Майстра, шлях якого прокладено по кістках своїх найкращих учнів. Але в цьому й полягає привабливість твору – на кону стоїть найдорожче, і Крабатові, юному підмайстру-ворону, доведеться докласти неабияких зусиль та хитрості, аби захистити своїх друзів, здобути кохання – і, можливо, обдурити саму Смерть.

Українською мовою книга вийшла у видавництві ЧАС МАЙСТРІВ