Цікаво про страхи: Тривимірна «Книга фобій» Метью Рейнгарта (фото, відео)

Є чимало речей, від вигляду, звуку, відчуття яких чи й усього разом душа втікає в п’яти, кров застигає в жилах, волосся стає дибом, мурашки повзуть по шкірі, серце холоне, тіло проймає холодним потом… (Сирена про перевищення ліміту нагнітання почала завивати ще десь посередині речення).

Словом, фобії. У кожного вони різні, але у всіх вони є. Деякі чужі страхи можуть здатися іншим незрозумілими, дивними, а то й смішними, але це не применшує ризик панічної атаки від реального зіткнення з ними для тих, хто страждає від цього.

Хтось боїться павуків з їхніми очима і вісьма ногами… Роне Візлі, привіт!

«Чому саме павуки? Чому не можна було йти за метеликами?»

Для когось справжніми страшидлами є клоуни (згадати хоча б Сема Вінчестера), а комусь страшно літати (наприклад, його брат Дін, який глузує з фобії Сема, сам до жаху боїться літаків).

– Літаки падають!
– А клоуни вбивають, як бачиш.

Хтось, може, начитався Едґара По і боїться бути похованим заживо, а інший може до кінця відтягувати візит до стоматолога.

У панорамній книзі Метью Рейнгарта всі ці, власне, найпоширеніші фобії є. Тривимірні ілюстрації дають можливість заглянути в очі своїм страхам. Знайдіть свою сторінку ;-)

Дентофобія – гостра тривога, викликана вторгненням або загрозою вторгнення в орально-лицьовий праксис практикуючим стоматологом. Фобія часто проявляється у вигляді параноїдального марення: стоматолог у ролі ката, який свердлить ікла і нижню щелепу, розриває тканину ясна і завдає багаторазові удари по оголених нервових закінченнях, тоді як пацієнт, прив'язаний до крісла, залишається у свідомості протягом усієї процедури.

Аерофобія – хронічний страх, який виводить із ладу, перед повітряними подорожами. Дослідження показують, що приблизно один із п'яти дорослих проявляє клінічно значиму тривогу перед та / або під час польоту.

Офідіофобія – інтенсивна і часто істерична відраза до змій. Страх майже універсальний серед людей і інших ссавців і навіть поширений серед людей, які не мали безпосереднього контакту зі зміями, це зумовило припущення про генетичний тригер для розладу.

Клаустрофобія – занепокоєння,яке людина відчуває в щільно закритих приміщеннях. У всьому світі це, ймовірно, найпоширеніший перебільшений страх. Переконливі докази говорять про те, що синдром є вродженою реакцією людини, яка дрімає доти, поки не активується дистресом. Часто страх посилюється під час тривалого «ув'язнення» і може призвести до повномасштабної панічної атаки, супроводжується задишкою і уявною серцевою недостатністю. Люди, які страждають на клаустрофобію, намагаються уникати будь-якою ціною кімнати без вікон, поїзди в метро і центральні місця, коли і справа, і зліва сидять люди.

Мізофобія – патологічний страх перед впливом антисанітарних або хвороботворних речовин, включно з брудом, мікробами, землею, екскрементами і слиною. Дослідники виявили, що цей стан часто призводить до обсесивно-компульсивних розладів, таких як повторюване миття рук.

Глософобія – виражений і стійкий страх виступу на публіці, або, як його називають, страх виступу або страх сцени. Люди з розладом бояться, що інтенсивний тиск громадського контролю позбавить їх дару мови або змусить їх робити образливі або бентежні заяви. Фізичні прояви включають (але не обмежуються ними) часте сечовипускання, сухість у роті, заїкання і шлунково-кишковий дискомфорт. Як правило, глософобам сняться публічні кошмари, в яких вони усвідомлюють у середині виступу, що вони оголені.

Арахнофобія – глибоке страждання, викликане членами класу арахнідів. Страждальці повідомляють, що найбільш поширеним симптомом є реакція «повзання по шкірі», яка може охопити весь епідерміс і тривати протягом декількох годин після впливу на подразнення від павука. Оборонні стратегії включають у себе повторне обстеження взуття, сумок, ящиків письмового столу і стель над ліжками за допомогою ліхтарика, а також регулярну фумігацію підрядниками зі знищення.

Акрофобія – сильний страх висоти, часто супроводжується запамороченням. Люди із синдромом передбачають катастрофічні результати навіть у найпростіших сходженнях і можуть зажадати присутності «помічника» під час використання сходів або драбин. На додаток до основного страху падіння або поштовху частим доповненням розлади є внутрішня боротьба з примусом до стрибка.

Коулрофобія – нездоланний страх перед клоунами, походження якого зазвичай можна простежити від негативних циркових переживань у ранньому дитинстві. Дослідження показують зв'язок між коулрофобією і непослідовним вихованням. Дітей попереджають, щоб вони уникали незнайомців, але часто їм доводиться проводити дні народження та інші спеціальні заходи з клоунами, можливо, найбільш дивними людьми, з якими вони коли-небудь стикалися.

Некрофобія – хворобливий страх власної смерті. Фокус страждання, як правило, дворівневий: по-перше, одержимість фізичним болем і деградацією, яку несе смерть; і по-друге, усвідомлення абсолютної самотності могили. Загалом, страх смерті зростає з віком і стає звичайним явищем у людей старше п'ятдесяти. Він також поширений серед тих, хто відпав від різних релігій та боїться відплати за жахливі гріхи.

Хоча до ілюстрації більше би підійшов страх поховання заживо – тафофобія.

Метью Рейнгарт – американський ілюстратор так званих вспливаючих книг для дітей. Тексту в таких об’ємних книгах небагато, головне – тривимірні ілюстрації.

«The Pop-up Book of Phobias» (1999) стала першою самостійною роботою Рейнгарта (доти він створював книги-панорами спільно з Робертом Сабудою).

Ще одною цікавою «інженерською» роботою автора є «The Pop-Up Book of Nightmares» (2001).

Серед інших об’ємних книг Метью Рейнгарта такі: «Гаррі Поттер: поп-ап гід по Гоґвортсу», «Кошмар перед Різдвом Тіма Бертона», «Гра престолів: поп-ап гід по Вестеросу», «Енциклопедія Міфологіка: дракони і монстри» та інші.