«Це і є – творення культурного процесу» – Серафима Біла

Осіння «Книжкова Країна» завдяки секції «Горор та фентезі» відбулася як такий собі Неверлендо-Деррі. Павільйонами блукали прокляті ляльки з бабаями. Спека зірвалася у бурю. З рання до ночі нуртували, викохуючись, ідеї майбутніх горорів та фантастичних світів. Це і є – творення культурного процесу. І цього разу воно досягло свого апогею. Зібралася значуща частина жанрової спільноти: автори, митці та палкі шанувальники темряви; тріумфально розпродалася збірка «Нічний сеанс» (одну навіть хотіли поцупити); зали з майстер-класів та перформансів заповнювалися по вінця.

Неможливо уявити собі наочнішого визнання сильної та однозначної позиції жанру на ринку. Про це ж свідчить і наявність сильних авторів з наміченою ієрархією, «культових» для спільноти книг (зокрема, «Перший кошмар»), напрацьованої унікальної естетики та готовність до дискусії. Читачі однаково палко очікують на видання Невілла з Ліндквістом та самобутні горорні романи нової генерації українських письменників. Видавці (принагідно дякуємо видавництвам «Жорж» та «НК-Богдан») активно просувають жанрові дискусії та співпрацю зі світовими авторами. Це схоже на нову темну хвилю. Вона відбулася на осінній «Книжковій Країні».

«Український горор цікавить читачів не менше за перекладний» – Ната Гриценко

Українська горор-спільнота нарешті виходить із андеґраунду на широку жанрову сцену, приваблюючи нові кола читачів, ще не знайомих із цією літературою, але готових до нового досвіду. Те, що горор нарівні з фентезі має власний великий блок подій, і те, що ці події зібрали велику кількість зацікавлених відвідувачів, свідчить про те, що перспектива для горору в Україні значно більша за гадану ще кілька років тому, і що авдиторія цього напрямку має великий потенціал для розширення; а комерційний успіх «Нічного сеансу» ще й доводить, що свій, український горор цікавить читачів не менше за перекладний.

Усі події горорного блоку пройшли просто чудово — і розмова з Адамом Невіллом, і вкрай активний батл «Горор проти детективу», і, звісно ж, майстер клас із написання горору, на який у суботу вранці прийшла просто-таки неймовірна кількість людей із блискучими від цікавості очима. Інтерес до майстер-класу вселяє надію, що ця авдиторія є не тільки потенційними читачами, але й майбутніми авторами, а це найкращий із можливих результатів фестивалю. Що стосуться розмови про жінок у горорі, то сам факт того, що події такого конкретного спрямування відбуваються і, знову ж таки, збирають слухачів, свідчить про бажання шукати нові перспективи й тримати руку на пульсі світових тенденцій; особливо приємно, що на цій зустрічі в залі були присутні й чоловіки.

«Це тектонічних масштабів нетворкінгова платформа» – Дмитро Деревянко

«Книжкова Країна» – найкращий книжковий фест, на якому я був. Було дуже приємно бачити таку кількість людей, які цікавляться книгами. Важко виокремити щось із вражень від фесту, але найбільше позитивних емоцій я отримав від зустрічі з учасниками спільноти «Бабай».
Я був шокований кількістю людей, що прийшли послухати про горор в суботу об одинадцятій ранку, та ще й після нічної атаки шахедів. ВДНГ – топове місце для фестивалю просто тому, що місця дуже багато, і величезна кількість відвідувачів була відчутною хіба в чергах за алкоголем.
Насправді під час події я не встиг розповісти все, що запланував, але сподіваюсь, буде ще нагода. Головне – не бійтеся писати і критично ставтеся до всього, що вже написали. Мені було дуже приємно побубніти у мікрофон: раніше по роботі я часто виступав перед авдиторією, але після зміни професії це в минулому.
Кожен подібний фест – це тектонічних масштабів нетворкінгова платформа, на якій люди обмінюються новими ідеями, утворюють колаби, домовляються про співпрацю. Як я вже казав – не можу виділити лише одну якусь подію на фесті. Він суцільно весь – одна насичена подія.

«Літературні події рухаються у бік відкритої взаємодії учасників» – Оксана Ковальчук

«Книжкова Країна» для мене стала одним з найемоційніших і найкомфортніших літературних фестивалів. Велика територія, багато видавничих павільйонів і локацій для проведення подій, фудкорти, насичена програма — все це дозволяє на цілий день, безвідривно, зануритися в атмосферу літературного свята. Ну а емоційний тому, що традиційно фест збирає людей з різних міст, це очікувані зустрічі і неочікувані знайомства.

На «Книжковій Країні» у мене було дві заплановані події і одна, яка сталася експромтом. Мала розмову про саспенс у малій і великій формі і розмову про жінок у горорах та детективах. Обидві теми мені близькі, тому обговорити їх в колі колег, почути думки загалу було цікаво. А ще я дуже люблю вільне спілкування, а тому для мене найкраща частина будь-якої події – питання від слухачів, дуже шкодую, якщо через часовий ценз вона виходить короткою. Що примітно, найбільше відгуків і згадок отримав літературний батл «Горор vs детектив», до якого я долучилася, як гравець на заміну, цей формат дуже зайшов публіці. Я в цьому бачу запит на щирість, відвідувачі прагнуть не лише слухати, але й висловитись, поспілкуватися, розважитися, бажають заявити себе, як активну сторону літературного процесу. І це мені дуже подобається, що літературні події рухаються у бік відкритої взаємодії учасників, що книжковий фестиваль не обмежений лише цеховою взаємодію. Ілюстративними в цьому плані для мене були події горорної спільноти «Бабай».

Майстер-клас про те, як писати горор, та розмова про щойно презентовану збірку «Нічний сеанс» пройшли в дуже товариській атмосфері, отримали багато теплих відгуків. Ну і зірковою подією фестивалю для мене стала лекція-вистава від Євгенії Кужавської «Диявольські ляльки в горорі», що полонила глядачів своєю видовищністю — на сцені лялька наочно ілюструвала всі тонкощі тропу, про який говорила лекторка.

«Імʼя нам – легіон» – Дімка Ужасний

Те, що до нас звернулися організатори фестивалю, неймовірно потішило: вочевидь, наша діяльність помітна, а якість проектів, видань та в цілому – позиціонування нас знавцями і рушіями горору – дозволяє зробити висновок, що ми досягли якщо не професійного, то все одно важливого місця у сучасному українському культурному просторі.

Звісно, окрім того, що «Бабай» виконував покладені функції і курував напрямком, ми також намагалися сформувати програму таким чином, щоб вона відповідала нашому баченню, принципам, привнесла щось нове, цікаве для тих, хто далекий від горору. Тому наші заходи були живими, активними, із залученням аудиторії. Не нудна академічна лекція, а повний інтерактив. Сподіваємось, більшість презентацій були саме такими в очах присутніх.

На жаль, ми вчергове не можемо зібратися повним адмінським складом (по правді, ще жодного разу за шість років діяльності цього не вдалося). Але насправді Бабай – це такий широкий і рукатий персонаж, що під його іменем діють, творять набагато більше людей, аніж зазначено на офіційній сторінці як адміни. Наша спільнота доволі численна: Бабай обʼєднав письменників, художників, перекладачів, музикантів, дизайнерів, блогерів – і всі ми на кожному фестивалі є доволі гамірною і живою компанією. Тому імена тут будуть зайві, адже імʼя нам – легіон. Хочу лише зазначити, що левову частку роботи взяла на себе Серафима Біла – трижильна і невтомна, мотор і матриця нашого проєкту.

Збірка «Нічний сеанс» мала стати другою в лінійці міжавторських збірок Бабая. Зважаючи на успіх «Першого кошмару», поява наступного тому була лише питанням часу. Ми провели черговий конкурс оповідань «Кошмар триває», запросили гедлайнерів, Іра Гуріна намалювала нам обкладинку та ілюстрації – за задумкою «Нічний сеанс» мав з'явитися до Арсеналу 2022 року. Далі – ви і самі знаєте. Перші роки повномасштабного вторгнення нас добряче розхитали, але проєкт існував, продукував тексти і сенси, хоч уже й в інших умовах. Спершу ми мали намір діяти власними силами, яке це було з «Першим кошмаром», проте наша довготривала дружба з Олексієм Жупанським привела до того, що Бабай набрався нахабства запропонувати колаборацію. Результат ви бачили.

Ната Гриценко, письменниця, перекладачка, авторка темного фентезі «Тінь на порозі» та оповідання «Зоя» в збірці «Бабай: Нічний сеанс»

Моя друга сольна книжка зараз готується до видання й, імовірно, побачить світ на початку наступного року. Це історія в паназійському сетингу з елементами горору та фентезі, що робить особливий акцент на лоулайф (у кіберпанківському значенні) й супроводжує головного героя в його метафізичній подорожі у власне минуле. Книжка чекала свого видавця декілька років, і я буду дуже рада, коли вона зможе також знайти і читачів.

Дмитро Деревянко, письменник, автор оповідання «Колискова за стіною» в збірці «Бабай: Нічний сеанс»

Поки готово 80% чорнового тексту. Мушу засмутити всіх, хто чекає на горор про обісцяні ліфти дев'ятиповерхових панельок, бо це буде пригодницько-кримінальне фентезі. Типу «Вокзалу на вулиці Відчаю» Чайни М'євіля, тільки в динаміці фільмів Гая Річі і естетиці бі-муві кінця восьмидесятих. Сподіваюсь в цьому році вже зайнятись пошуками видавця.

Оксана Ковальчук, письменниця, авторка оповідання «Медоїди» в збірці «Бабай: Нічний сеанс»

Роман почався як експеримент, виклик собі, та, чим більше матеріалу відписувалось, тим більше він мене захоплював. На початку були вагання, чи варто, хай на крок, але відступити від горору, спробувати інший жанр, та, як на мене, містичний детектив, завдяки похмурій естетиці, напрочуд імпонує моєму стилю. Буду стриманою із натяками, оскільки рукопис ще не завершено, можу лише запевнити, що роману буде чим догодити читачам, які знають мене за горорними роботами. Як і читачам, які люблять потаєні загадки, притаманні містичному детективу.

Серафима Біла, письменниця, літературознавиця, укладачка збірки оповідань «Первісне зло» та авторка нонфіку «Анатомія жаху», які вийдуть друком у видавництві «Уроборос»

Я готую роман, який буде максимально некомфортний для читача. Який буде заворожувати і відштовхувати рівною мірою. Я піднімаю тему переселенців, підліткової депресії, кризи виживання дорослого серед бажань і вимог; в мене є гей-лінія; значущий розбір педофілії, булінгу та масових вбивств. Безумовно, я хочу зробити цю книгу жахливою настільки ж, наскільки і пристрасною. Проте моя основна мета – щоб Саша «Запекла книгожерка» не хотіла її віддати після прочитання. Відповідно, я конкурую з Тоні Моррісон. Виклик прийнято.

Дімка Ужасний, співзасновник спільноти «Бабай», письменник, автор оповідання «Юність прекрасна» в збірці «Бабай: Нічний сеанс», чинний військовослужбовець

Оскільки я за весь період творчості застряг у текстурах малої прози, мені дуже важко наважитися на щось велике. Найбільша річ, яку я написав - це повість для збірки True Crime для видавництва «Жорж».

Але я все ближче у своїх думках до того, щоб дописати закинутий ще у далекому 2019 році містично-брутальний роман про одеських бомжів. І обдумую ідею, щоб створити роман за сюжетом оповідання «Юність прекрасна» (зі збірки «Нічний сеанс»). Ця історія, власне, і мала бути спочатку романом. Просто коли з'явилась потреба в оповіданні для збірки, я вирішив піти найлегшим шляхом і оформити це все в форматі оповідання.

Конкретного плану на певний роман я не маю, але в голові крутиться ще ідея православного трилеру про обряди екзорцизму в православній церкві.