Гумористичний горор: померти від сміху чи сміятися над смертю?

Американський майстер горору Роберт Блох назвав гумор і страх протилежними боками однієї монети.

І дійсно, трагедія та комедія завжди йдуть рука об руку, хоча їхній ефект на аудиторію, здавалося б, має полярно відрізнятися.

Проте поєднання цих двох фундаментальних галузей/жанрів/напрямків (називайте, як подобається) часто на виході дає прекрасний ефект. Так, комедійний горор – один із найпопулярніших піджанрів кіно, який, попри свою сюжетно-стилістичну різноманітність, завжди тримається двох напрямків – він має розсмішити і налякати глядача в межах однієї історії.

Не вдаючись до спроб систематизувати чи каталогізувати комедійні горори (це завжди хитка кладка), спробуємо оглянути найбільш популярні стрічки, або ті, що припали до смаку автору цього матеріалу, щоби полегшити поріг входу жахоманам, котрі не надто знайомі із цим прекрасним явищем кінематографу.

Насамперед зазначу, що це не дослідження (під-) жанру, не рецензії, тим більше не рейтинг. Просто список вартих уваги фільмів, які стануть приємним доповненням до ваших вечорів, а також кілька слів про деякі з них.
Пародії на фільми жахів я так само відношу до комедійних горорів, сюди же кидаємо трешові (абсурдні, гіперболізовані) історії, істерику кривавих бань та закоси під інтелектуальне кіно, котре таким не є.

1. «Такер та Дейл проти зла» Tucker & Dale vs. Evil (2010)
Почнемо із класичного прикладу (і однієї із візитівок цього напрямку) комедійного горору.
Старожили та любителі хруснявих перекладів можуть знати цю стрічку за назвою «Убойниє/Убивчі/Забійні/Ульотні канікули».

Сюжет оповідає про двох реднеків, які прямують до нещодавно придбаного будинку в лісі, щоби привести його до ладу. Прості та товариські хлопці, проте доволі приземлені та інтелектуально небагаті, зустрічаються з групою студентів, котра вирушила на відпочинок до того ж лісу. Їхні доріжки сходяться, і традиційно для слешерів студенти починають мерти, мов мухи, а низка нещасних випадків та смертельних збігів чомусь завжди вказує саме на Дейла і Такера.

Прекрасна, динамічна, забризкана біологічними відходами юних невдах історія. Настільки ж смішна, наскільки і кривава.
Фільм варто відзначити як такий, що не перегинає з цицько-пердильними жартами, при цьому абсурдність подій, смертей та вчинків персонажів – зашкалює, але саме і це робить його настільки привабливим.

2. Культова франшиза «Зловісні мерці» (вперше з'явилася у 1978 році) відома не лише шанувальникам горору – харизматичний бовдур Еші-Слеші, котрий шаткує демонів насадженою на куксу бензопилою – це відомий у медіапросторі персонаж.

Оригінальна трилогія, серіал, комікси, відеоігри, новелізації – «Зловісні» є одним із знакових представників комедійного горору завдяки, перш за все, батькові Еша Вільямса – режисеру Сему Реймі, а також неповторному Брюсу Кемпбелу у головній ролі.

Сюжет крутиться навколо моторошного «Некрономікону» – так званої Книги Мертвих, за допомогою яких в людей вселяються демони і перетворюють їх на дедайтів – живих мерців. Їх і знищує Еш разом із друзями, котрі періодично переходять на протилежний бік і поповнюють пекельну армію.

Поряд із сценами брутального насильства, розчленувань та доволі грубого нетолерантного гумору, «Зловісні» сповнені чудовими жартами, потішними сценами та діалогами. Еш Вільямс, попри недолугість та патологічну здатність потрапляти у неприємності, здобув прихильність глядачів саме завдяки інфантильній поведінці, приземленим поглядом на життя та непорушній впертості у всьому, що стосується питання винищення демонів.

3. «Зомбі на ім’я Шон» - горорна комедія із елементами типово англійського гумору, хоча і заснована на ідеях батька зомбі-апокаліпису - американця Джорджа Ромеро.

Шон – типовий герой Саймона Пеґґа – лінивий, інфантильний (як бачимо – характерні якості для головних героїв горорів), нічого не хоче від життя окрім як випивати після роботи, тягне беззмістовне існування та не бачить ширше денця його келиха. Типовий зомбі, лише не кровожерливий.
Але як тільки-но людство охоплює епідемія зомбі-вірусу, він стає брутальним мисливцем, і не лише виживає, а й вносить вагомий вклад у перемогу над зомбаками.

У фіналі епідемію подолано, а живі мерці, котрі залишились цілими, використовуються як дешева робоча сила. Тому фільм можна сміливо назвати пародією.

4. «Прикуті» (2014)

Після спроби пограбувати банкомат Кайлі Бакнелл потрапляє під домашній арешт у рідному домі, де проживає її мати Міріам, яку всі вважають божевільною. Кайлі дратують ці розповіді, але вона сама чує ночами загадкові звуки та шепіт.

Стрічка доволі незвично поєднує жахи і комедію, тому не очікуйте прямолінійності «Шона..» чи «Такера і Дейла…». Але якщо ви любите нестандартні атмосферні горори, «Прикуті» вам залетять.

5. «Голоси» (2014)
Уявіть собі «Психо» з точки зору Нормана Бейтса, з його божевільним сприйняттям світу, котрий влаштований за його власними правилами.

Головний герой «Голосів» на ім’я Джеррі на перший погляд здається життєрадісним та простим хлопцем. Так і є, насправді, якщо не брати до уваги, що він психічно хворий. Внаслідок прийому антипсихотичних препаратів він починає спілкуватися з котом, котрий пропонує йому вбивати людей, а також із псом, котрий намагається переконати Джеррі, що він нормальний. А ще він чує привидів. А ще це привид любдини, яку убив Джеррі.
«Голоси» – це доволі чорненька комедія з чудовим сценарієм. Гра Рейнольдса, якого всі звикли бачити в образі позитивного мрійника (так, Дедпул таким і є), заслуговує аплодисментів.

6 «Що ми робимо у тінях» - новозеландський повнометражний фільм 2014 року та знятий за його мотивами однойменний серіал, що вийшов у 2019 році. Також існує спін-оф у вигляді серіалу – «Паранормальний Веллінгтон» 2018 року.
Якби довелося робити рейтинг комедійних горорів, я би, мабуть, віддав першість саме цій шикарній сазі про поневіряння сучасних вампірів, причому – серіалу.

Це історія, знята у стилі мок’юментарі, котра в обох випадках оповідає про те, які різні за національністю, віком та характером вампіри вимушені ділити житло, вдень ховаючись від сонячного світла, а вночі полюючи на людей. 21 століття – доволі важкі часи для великих древніх, оскільки сучасні технології та урбанізація не дають можливості шикувати шведським столом із людисьок без ризику викриття.

Бездоганна акторська гра, заснована на цілком «людських» проблемах, тонкий чорний гумор, переплетений із кривавими сценами – «Що ми робимо у тінях» захоплює з самого початку і тримає цікавість до останнього дубля.

Що у нас?

Український кінематограф теж трохи покопав грядки комедійного горору, проте прикрість полягає у тому, що практично всі зняті нашими режисерами жахи – це кумедія. Починаючи зі «Штольні», закінчуючи свіжиною – містичним трилером «Морена», прем’єра котрого запланована на 5 грудня цього року, і котрий Бабай ексклюзивно дивився ще у червні на чернівецькому кінофестивалі МИКОЛАЙЧУК-open.

«Морена» - той випадок, коли творці спочатку не позиціонували фільм як комедійний, а цілком щиро намагалися зняти жахастик, проте у кращих традиціях Томі Вайсо в них вийшов трешак, котрий здатне витягнути якраз-таки гумористичне сприйняття глядачів (і, варто віддати авторам «Морени» належне – вони вчасно перевзулися саме у ці лижі. Власне, саме тому Бабай і зв’язався з історією про недолугий трійничок у містичному антуражі карпатського лісу). Так, це – комедія з елементами горору, хоча найстрашнішим у ньому без сумнівів можна назвати сцену сексу у батьківській хаті. Але, оскільки ми готуємо окремий огляд «Морени», весь смак залишимо на потім.

Також я сформував невеличкий список комедійних горорів, які порадили мої друзі та колеги. Якщо вам лінь порпатися у ґуґлі – ось вам хороші фільми для зимніх вечорів:

«Вітаємо у Зомбіленді»2009$
«Хижа у лісі» 2020$
«Убивці вампірок-лесбійок» 2009;
«Перевертень» (The Wolf of Snow Hollow) 2020;
«Гра в хованки» 2019
«Полювання» 2020;
«Всі мої друзі мертві» 2020;
«Натуральні упирі» (Eat Locals) 2017;
«Гʼюбі Геловін» 2020;
«Паранормальний Веллінгтон» 2018;
«Приміська готика» 2014;
«Deer Woman» (серія із першого сезону «Masters of Horror») 2005.