«Тисяча очей» Zwyntar: ліричний вимір (ч.2)

Назва студійника – фраза з пісні «Янголе Небесний». Але це не просто випадкова містична цитата: за словами гурту, вона ще й відсилає до видовища, яке відкривається виконавцям зі сцени під час концертів. Тобто стосується їхніх фанів і прихильників – джерела підтримки й натхнення, а в рамках концертів ще й дикої енергетики.

Позаяк Дівуар прокоментував кожен трек альбому для медіа LiRoom, то скористаємося його підказками, а ще й поясненнями Саші для кращого розуміння закладених сенсів.

ІНТРОДУКЦІЯ. КАМ’ЯНА МОГИЛА

«Прадавня пам’ятка архітектури, «український Стоунхендж», нині окупована і замінована Кам’яна Могила під Мелітополем – одна з наймістичніших точок України. Десятки тисяч років слугувала місцем жертвоприношень та відправлень обрядів. Її історія та атмосфера оспівані в треку, який від початку задумувався, як саундтрек до документального фільму «Могила тіней» Євгена Ліра».

Музикально атмосферне інтро, хтонічне і прадавнє за змістом. Воно слугує щонайменше окрасою і стильною фішкою альбому, а щонайбільше – доказом певної концептуальності релізу, попри все. Адже розірваність у часі між написанням першої та останньої пісні, події жорстокої реальності та як результат – зміна світовідчуття музикантів, поява пісень, які й не задумувалися від початку – все це привносило хаос і схиляло гурт до видання просто збірки нових треків (mixtape). Але Zwyntar доклали зусиль, відредагували й упорядкували матеріал, пов’язали його, наскільки це можливо, тематично, музично й сюжетно – і, за враженнями, альбом одержався повноцінним, продуманим і цілісним.

Текст пісні майже фізично відчутно являє художню розкопку пам’яті, геологічних пластів і давнини. Слухачу зримо уявляються кавалькади народів, що крокують перед ним, простуючи з могильного нікуди в туманне ніде, змінюючи одне одного подобою, характером, одіжжю, але не кривавою суттю, і не торкаючи плину речей. Зацикленість світу, минущість людини і безжаль часу.

Саша ритмічним речитативом складає всіх людців у стоси, відміряючи їм дрібку часу та горстку землі, яка вкриє їх могилою, по якій потім топтатимуться наступні зайшлі, з якими станеться те ж саме. А ще вона окреслює жорсткі й позачасові характеристики світобудови «тут усе іде по колу, нікому, ніщо, ніколи» та робить вичерпне й нищівне для спраглих привласнення й володіння людців означення місцини – це «нічия земля».

Від треку густо віє містикою, а мінімалізм і голос Саші сприяють зосередженню на сюжеті та не дають розвіятися ілюзії занурення й перенесення до самої Кам’яної Могили. Древній піщаний моноліт, що ввібрав у себе прах літосферних плит і кочівників та бовваніє крізь степ в саму вічність.

Доволі конкретний текст все ж залишає певну загадку на розсуд слухачів: «Розкажи, що то за сила, що ховається в могилах кам’яних печер?». А ще залишає на одинці з роздумами про те, що то там за одна «під землею темна мати спить», і чи прокинеться вона колись і що ж станеться, якщо таки так?

Вдалий трек для відкриття альбому, що задає настрій і планку якості.

ДИЯВОЛ ВХОДИТЬ У МІСТО

«Як це часто буває у Zwyntar, що веселіший та бадьоріший мотив і ритм, то похмуріша тема самої пісні. Трек маніфестує момент розплати: диявол, що входить у місто, збирає душі грішників. Ті, хто заплямував свою совість нечистими справами, вже не матимуть часу на каяття, оскільки момент для цього упущено. Відсилки до олдової хеві-метальної диявольщини можна почути в гітарних рифах, які частково цитують ранній Black Sabbath».

А Sasha Kladbische розповіла (neformat.com.ua), що пісня написалася спонтанно і натхненна початком фрази, що й зробилася назвою:

«Вона [фраза] прийшла в одну із цвинтарних голів після перегляду чудової анімаційної короткометражки «The Backwater Gospel». Радимо його подивитися, аби просякнутися вайбом містечка, повного грішників, що вважають себе праведниками.

Жанр альтернативного протестантського кантрі нерідко вимагає піднімати актуальні питання, наприклад, тему гріхів та їхньої спокути. Диявол це метафорична сутність, втілення розплати за погані вчинки. Він приходить у місто не просто чинити безлад – він забирає тих, хто належить йому, себто нечистих душею. Це пісня про те, що берегти душу від поганого треба заздалегідь, щоб не було пізно, коли настане час оцінювати життєві вчинки, і коли, можливо, доведеться опинитися в залі суду за хабар, розкрадання гуманітарки або держзраду».

Також у пісні є алюзії до балади Роберта Сауті, англійського поета-романтика Озерної школи, «про те, як стара жінка їхала на чорному коні вдвох і хто сидів спереду».

Епічна вестернівська поява вершника: поволі наближається обрис їздця на горизонті. Містяни чухають потилиці, прикидаючи чи то міражна пилюка, чи яка нова до них їде падлюка. Чи то, бува, не новий шериф преться, бо спеки, злочинів і гріхів тут до біса. А потім вони бачать, що це, власне, і сам Він в’їжджає до них, у трикляте безіменне містечко без дощатої вивіски з назвою. Адже він навідається всюди й до всіх, тож назва тут – у кожного своя, тому й відсутня.

Поява Диявола – річ страшна, та він має силу лише над грішниками і забере їх усіх до одного. Проте цю історію все ж є «кому розповісти», тож праведники та ті, хто щиро й вчасно розкаялися, вціліли й зберегли усну легенду для наступних поколінь. Щоби ті «його імені ніколи не згадували дарма», щоби застерегти їх, що «диявол дивиться на кожного і що в нього є», і що «ти захочеш каяття, але буде вже запізно».

P. s. Зауважте двослівну риму «міражем – пекла вже» та зацініть вправність співзвуччя «викотилось перекотиполе».

ГОСПЕЛ

«Цей трек дуже довго лежав у шафці – аж із 2018 року. За гіркою іронією, ми записали більшу частину матеріалу незадовго до початку повномасштабного вторгнення: залишалися соло та бек-вокали. Коли вторгнення почалося, наш звукооператор Ярослав із друзями (талановитими і відомими музикантами) використовували студію як бомбосховище. Ярослав подзвонив нам і сказав: «Таку пісню треба випускати зараз». Вони дописали партії яких не вистачало і так дистанційно пісню було закінчено і випущено. Альбомна версія отримала задумані додаткові партії та дещо змінений продакшн, але наробки перших днів війни від наших друзів залишилися в записі».

Госпел (англ. gospel – Євангеліє) – традиційний жанр християнської музики, що характеризується домінуючим вокалом і сильним використанням гармонії з християнськими текстами. Більшість церков покладалися на плескання в долоні та тупотіння ногами як ритмічний супровід (вікі).

Однойменна пісня гурту має всі ці жанрові ознаки, особливо примітними є плескання, християнська тематика і духопідйомність виконання та змісту тексту. Це історія про віру й надію, що необхідні для певності й безстрашшя, аби твердо увірувати в Божу поміч серцем, що «як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!». Проте увірувати, ще й бувши з не менш твердим дерев’яним прикладом у руці «Я беру рушницю!», а не лише з безтілесною молитвою на вустах. Все по-протестанськи: духовно і практично.

Трек надихає, підбадьорює, додає сил і розвіює зневіру в скрутну годину, яка видовжилась для нас на роки. І, може, Бог і «want it Darker», але, на щастя, «коли диявол приходить до моєї землі», то в нас є розкладена Zwyntar рятівна ватра, пісні для співу, і рушниці. Багато рушниць.

Особлива подяка гурту за те, що викресали такий трек у ті непрості й темні часи, коли це всім було потрібно – ще одна іскра підтримки у мороці.

ДІВЧА

«Це наш переспів традиційної американської пісні In The Pines (вона ж Hey Girl, Black Girl та Where Did You Sleep Last Night), яка вперше згадується в задокументованому вигляді в 1917 році в Кентуккі, а популяризував її легендарний Лідбеллі. Ми переклали її українською, трошки змінили гармонію та додали улюбленої кріпоти».

Sasha Kladbische (для neformat.com.ua):

«Ми переклали текст українською досить близько до оригіналу (або принаймні до старовинної блюграс-версії). Фактично, це оповідь про вбивство на тлі тривалого сімейного насильства. Навіть зараз, через 150 років після виникнення, ця тема лишається актуальною та гостросоціальною. Тож ми вирішили дати їй чергове втілення в нашому стилі.

Нам здалося, що буде цікавим поєднати в тілі треку легку і трохи потойбічну вальсову тему з елементами важкої та похмурої музики типу black metal. Також ми замінили звичайну гармонію на більш мінорну. Усе це допомогло розставити в пісні правильні драматичні акценти й залишити тривожний післясмак».

Похмуро-темнавий і моторошний трек, що дзвенить зловісністю, переливається тривожністю та, зрештою, сюжетно викочує на світло те, за що й охрещений «баладою про вбивство».

У цій версії музиканти привносять кілька своїх сюжетних деталей. «Він жорстоким і дужим був» – прийомом контрасту викручується на максимум міць і злість чоловіка героїні. Недвозначно вказується на чинене ним насилля над героїнею. Водночас її названо «дівчам», що припускає молодий, як не юний вік, а тому й фізичну вразливість перед дужим нелюдом. Результатом її тривалих страждань стає люте й криваве вбивство: обезголовлення кривдника. Ніж нею заздалегідь і дбайливо вигострений напередодні вбивства-помсти-визволення, тому це свідоме рішення, а не раптово-емоційний побутовий випадок. Тож героїня не дістане виправдання перед тогочасним законом, тому і йде до сховку. Проте вона отримує розуміння слухачів, а, отже, і шанс, що добрі зустрічні люди прихистять її та нагодують. Або ні. А натомість видадуть її, хоч би й дійсно ситу, за винагороду владі.

А ще є стаття з детальним розбором сенсів, версій та каверів оригінальної пісні.

ПОГАНА КРОВ

«Колись пісня була інспірована фільмом «Правдива історія банди Келлі». Стрічка розповідає про долю людини, яка була змушена стати на поганий шлях через своє походження (Нед Келлі був ірландцем, а отже, був дискримінованим тогочасною британською владою Австралії). Якщо абстрагуватися від буквального значення, пісня – маніфест тих, кого називають outcasts. І неважливо, чи відторгнення суспільством відбувається через походження, чи через субкультурні особливості або музичні вподобання».

Zwyntar передають привіт Емілю Дюркгайму & Роберту Мертону та художньо вправно гіперболізують вплив зовнішніх факторів – соціуму й оточення, на становлення особистості героя пісні. Останній – типовий ізгой. Спершу вони (оточення\соціум) ставлять на тобі стигму й дискримінують тебе. А потім ти у відповідь вдаєшся до девіацій: хуліганство, вандалізм, злочини. Кармічне замкнене коло, довкіл якого гойдається тінь петлі для потенційного дорослого злочинця, вузол якої затягують ті ж руки, що перед цим заносили батога на його підліткову спину.

Водночас тішить, що психіка героя не зламалася перед тиском і несправедливістю соціуму (школи, церкви, інтернату, поліції та ін.), а загартувалася й спромоглася на закономірно спровоковану ними відповідь: згребти роки образи та зневаги в кулак і всипати їм усім здачі «Я почав бити теж: начувайся, хто сховатись не встиг». Структурно в пісні є історія героя з завершеною аркою (перші три куплети), викривальні філософсько-саркастичні рефлексії-допит (четвертий куплет-запитання), та епілог-висновок «не кажіть нікому, що у нього погана кров».

Підтримка слухачів знову на стороні пригнобленого героя, хоч би той і став не лише хуліганом, а й розбійником, адже тут головне – зрозуміти його, а не виправдати. Можливо, герой і занапастив себе (хоча з тексту не говориться прямо, що він став убивцею – то подано як приклад ситуації, де можна використати «виправдання»), але він мудро витлумачив мораль свого покривдженого життя, закликаючи слухачів не до помсти й хаосу, а до людяності – нікого не дискримінувати і не таврувати, (але й не терпіти чужу кривду). А раз так, то, може, для хлопа ще й не все втрачено?

БІЛИМ СНІГОМ

«Спочатку ця пісня була сольно записана Дівуаром для компіляції Dniprovia лейблу Khatacomb: вона мала на один куплет більше і відрізнялася аранжуванням. Зрештою ми вирішили переробити її повним складом гурту і завдяки цьому змогли досягти ще більш моторошного ефекту. Жанрово – це класична «балада про вбивство», як і декілька інших пісень на альбомі. Чоловічий голос, що співає від жіночого імені – це також поширений прийом у цьому жанрі».

Також є коментар Дівуара для neformat.com.ua:

«Одного разу я дізнався про маловідому українську народну пісню, в якій розповідається, як дві сестри вбивають чоловіка взимку. Послухати пісню або навіть знайти її повний текст тоді не вдалося. Але сюжет мене дуже вразив, тож я написав свій варіант подій. У Zwyntar ми не вперше і не востаннє працюємо з жанром murder ballads, і ця пісня чудово вписалася. «Білим Снігом» для нас – пісня про злочин, справедливість і помсту».

Спершу є любовна пара, а потім залишається дихати лише одна кохана. То хто ж убив коханого і що взагалі сталося?

Факт №1: герої добре знають і кохають одне одного, оскільки збираються одружитися. Факт №2: статус героя «наречений», вказує, що вони ще не чоловік і дружина, але планували ними стати. Також здається, що герой не диявол і навіть не вовкулака, (хоч ця версія і була б вкрай смачною), оскільки він «хрещений» (убезпечений від злих сил), а ще й запевняється, що це саме він «зустрів чорта», а, отже, не є ним.

Проте ще мається фраза «Обійми ті немов пазурі звіра». Власне, вона й підкидає дрівця у версію, що герой – то вовкулака, але оте «немов» є просто метафорою. Ще можна виснувати, що «гуляли ми з ним коли місяць був геть білим» – це про романтичні прогулянки у повню, а отже це уможливлює як перетворення чоловіка на вовкулаку, так і лиховісний вплив небесного тіла на свідомість парубка без фантастичних елементів. Вміло прописаний текст до останнього балансує на містичній території, тому цілком можна сприйняти цю інтерпретацію як єдину.

Балада про вбивство за своєю суттю має бути недомовленою і загадковою, тож тут нам і підказують факт №3, що трапилося не уточнене насилля («обійняв мене попри те, що я не хотіла»). Водночас факти №1 і №2 ніби як мають усувати за визначенням і в нормі насилля коханого до коханої (принаймні нічим сюжетно невмотивоване). Тож чому ж він це вчинив?

Як відповідь можна своєрідно розтлумачити фразу «І він спитав кого я покохала». Тобто вони ще не одружені, хоч і збираються, він у неї закоханий, але в нього стається приступ ревнощів. Невідомо чи надумано-безпідставних (адже «і чи моя в тому була провина»), чи перелюбно-обґрунтованих, але це вже прояснює його дику поведінку. І він проявляє до неї насилля в тих метафоричних пазуристих обіймах, можливо, як афективне й гнівне бажання витрясти з неї думку про зраду чи слова, що вона кохає таки його і тільки його.

Водночас фразу «він спитав кого я покохала» можна інтерпретувати як те, що вона вже покохала когось іншого і тому їхнім стосункам кінець, а вона від нього йде (тоді маємо ревнивий гнів, що його кидають, що вона вже не його, а весіллю не бути). Проте обґрунтовані його ревнощі чи ні, але через них він втрачає глузд і зривається, переходить межу й одержує відсіч.

Та є ще одна дискусійна заувага: а що, як у нас тут місцями ненадійна оповідачка? Про це свідчить 2-й куплет пісні, відсутній в альбомній версії, але присутній на збірці Dniprovia:

В цьому куплеті героїня удавано тужить, (бо це вона його вбила, захищаючись) і задається про людське око питанням (щоб відвести від себе підозри) про те, де ж це її коханий, що від учора ні слуху ні духу про нього. А ще вона замітає той «червоний слід (що) веде у ліс» озвучуванням одразу кількох хибних версій, мовляв, то він заблукав, бідолашний, або ж його вовки задерли. І знаєте що? Їй повірять. Вона хитріша за те нещасне «дівча у лісах», в якого не буде гепі-енду.

Звісно, можливі й інші тлумачення на будь-який смак, проте таки мається натяк на ревнощі героя та метафорична трансформаційна підказка, що через ті ж ревнощі з милого парубка зірвалася звична маска («зустрів чорта в лісі»), і сталося перевтілення – явилася дійсна звірина натура кривдника.

Тож щонайменше є містична (вовкулацька), фабульно-твістова (ненадійна оповідачка) і психологічна (про справжню приховану сутність парубка) інтерпретації пісні. А от загадку про те, чи я ж то кров – «червоний слід веде у ліс білим снігом» – розгадуйте вже самі.

ЯНГОЛЕ НЕБЕСНИЙ

«Біблійні янголи часто зовсім не схожі на милих блакитнооких крилатих чаббі-хлопчиків з листівок. Це – хтонічні монструозні істоти, здатні стерти з лиця землі цілі міста. Можна з легкістю уявити собі радикальну релігійну секту, яка поклоняється такому біблійному персонажу! А ось і звичайна пісня з їхньої недільної служби».

Sasha Kladbische (для neformat.com.ua):

«Це ремінісценція євро-американського білого кантрі-госпелу. Класична госпельна структура «запит-відповідь» у ньому відсутня, але є характерні для релігійних гімнів повторювані рядки. На відміну від класичних госпелів, у пісні звертаються не до однієї з форм триєдиного Бога, а до янгола. У Старому Заповіті саме янголи були виконавцями господньої волі, особливо коли ця воля стосувалася покарань за гріхи чи масового винищення людей. Нерідко старозавітний янгол – це темна, грізна та безжальна істота, жахлива на вигляд, проте така, що водночас є носієм вищої справедливості.

Есхатологічний вайб сингл запозичив у деяких протестантських сект. Це відчайдушний релігійний екстаз на порозі апокаліпсису. Схожі настрої можна знайти у фільмах і серіалах типу «Пастор», «Опівнічна меса» тощо».

Герой пісні, типовий гедоніст («жив я у гріху») і, можливо, пияк («жив я у полоні темних вод»), без ціннісних орієнтирів у житті, зате з купою травм, проблем і негараздів – особистих і життєвих, якось зустрічає звістку (її носія? – «ти прийшов і мене врятував») про Блаженне Світло Віри. Тобто типова ситуація: людину у вразливому психостані та з купою труднощів затягують до секти і та наївно вважає, що «своє місце я знайшов і тепер у мене є сім'я», адже людиська там всі як один привітні й блаженні, хоч до рани прикладай.

Іронічний сюжет по ходу пісні додає жаских прояснень і деталей. Спершу все було чудесно, а потім «Ми малюємо твій знак багряним на стіні!», «твоє серце б'ється зовні кістяних грудей, під стопами плавиться земля», «зуби наче леза, очі наче ртуть!». І в кульмінаційну для героя мить, коли його уже сповна індоктриновано ідеями культу («за тебе готовий я життя віддать»), стається довгождана з’ява Янгола: «дощем вогню із неба сходить благодать! Всі горять!».

Оскільки секта – хибна й штучна, то про потойбічного вісника не йдеться, але вона не стає менш підступною й небезпечною. Адже зі зануреним в ідеологію неофітом, який входить у колективний транс із «сім’єю», цілком реально може статися Акт Віри у формі ревного й колективного (само?)спалення, коли настоятель усіх окроплює ніби звичною водою, і якось їм не до того, що то чомусь бензин. Ну, а запалених свічок у храмі вистачає – хапай найближчу та жбурляй, в ім’я ж «Благодаті», звісно. Тож своє життя цей неофіт точно віддасть, навіть якщо не готовий чи передумає. Але, Слава Йсу, Zwyntar вас щойно застерегли.

Також на порталі є огляд на кліп від Головного Бабая – Дімки Ужасного.

БЕЛЛА

«“Who put Bella in the Wych Elm?”. Такі таємничі написи почали з’являтися по всій окрузі в одному британському містечку після того, як в дереві було знайдено скелетоване тіло жінки. Обставини смерті виявилися аж занадто містичними, і справа Белли стала однією із моторошних нерозкритих таємниць сучасності».

Вершник-одинак, що мандрує крізь туманні й зловісні локації «Сонної лощини» раптом здригається, зачувши стогін. А далі шепіт розгойданих вітром гілок силкується йому розповісти страшну правду, дарма, що вершник навряд його зрозуміє.

В’яз оповідає моторошно-загадкову легенду, в якій сонграйтери старанно, немов команда «CSI», розклали по поличках і заримували всі знайдені докази, вчепивши бирку «evidence» і на «руку слави» (Hand of Glory – муміфікована кисть повішеного).

Що чи хто вчинив таке з Беллою – ані Zwyntar, ані «шепіт гілок таємниці не видає». І лише фінальна фраза «відьомський в’яз гойдає» натякає, що в’яз таким був і до Белли-відьми (готична легенда), або ж його так прозвали через неї вже опісля її загину (відсилання до реальної справи вбитої в 1941 р.).

А ще сюжет пісні перегукується зі страхітливим «Округом Герроу», до якого можуть зазирнути найбезстрашніші читачі.

ТРЯСОВИНА

«І у луїзіанських каджунів, і у західних європейців, і в старих українських повір’ях є схожий образ: блукаючі болотяні вогні. Дехто вважає, що це душі померлих, дехто – що це злі духи трясовини, які заманюють людей на глибину. Але насправді пісня не про це, а про біль від зради та про неминучу помсту за образу».

Слухач занурюється в драматичну любовну історію, що розгортається в химерній та загадковій місцині. Цікавий сторітелінг показує нам оптику (POV) одразу обох сторін. І герой звіряє нам свої минулі підступи та майбутні наміри, зблискуючи гострим лезом у кулаці.

Але й героїня не така проста і теж має секрет, і він не менш зловісний. І от, коли ці двоє являють одне одному свої справжні обличчя й натури, без масок і оман, відбувається акт помсти й самозахисту і гине той, хто сам сподівався стати душогубом. Додатковою окрасою кульмінації стає неочікувана для слухача, але така, що натякалася приспівом («самотні світи зорять у небо з мертвої води») поява «мертвих моїх сестер». І готична романтика обіймається з міфологічним згустком, який скрапує кров’ю в надра мовчазних і ненажерливих боліт.

МАТИ ТЕМРЯВА

«Коли людині дуже погано фізично та емоційно, іноді все, чого вона прагне – поринути у темряву, у спокійну та споконвічну субстанцію, з якої ми всі пішли і в яку підемо. Пісня була створена ще в 2017 році після розмови із бійцем, який повернувся з ротації на передовій. Вона про те, що може відчувати людина під час стресового розладу і флешбеків у страшні картини з минулого. З початком повномасштабного вторгнення трек набув для гурту нових, особистих сенсів».

Герой укотре («моя пам’ять знову») опиняється в пастці примусово закарбованого до пам’яті баченого ним зла. «Уночі щось кличе на горі, на горищі, у долоні обличчя лагідно бере» – проникливий і тому моторошний опис, адже йдеться не про красивий міф, а про грубу реальність спогадів бійця, який водночас уособлює й решту побратимів. У таку мить, аби не заціпеніти духом і не збутися розуму, герой звертається до єдиної рятівниці й розрадниці, яка поруч нього. І просить її «візьми за руку», щоб не бути на одинці, коли – «зупини мої рухи» – його єство огортає неконтрольований трем ПТСР.

І своєю метафізичною підтримкою та нематеріальними обіймами («обійми мене, мамо»), Вона піклується й оберігає Героя: «Хто тебе сховає? Мати Темрява!». (Тут згадаймо про темну заснулу сутність з «Інтродукції. Кам’яна могила»).

Психологічно це суголосно зі словами Брендона Лі про Еріка Дрейвена: «Якщо ви коли-небудь відчували, що вас підштовхують до межі вашої толерантності... ви починаєте робити речі, які ззовні можуть виглядати досить божевільними. Це (спілкування з Мати Темрявою) його реакція на те, що його підштовхнули до цих меж. Він не може впоратися з тим, що відбувається, і… він створює когось, хто може» (Матір Темряву).

А кульмінаційні щемкі метафори («коли вигорає горем голова; коли в ребрах яма») помножені на музику та голос Саші – влучають слухачу в саме серце, даруючи йому катарсис і перетворюючи пісню на незабутній досвід.

ЯЩІРКА

«Однією з перших пісень, написаних гуртом Zwyntar, була Ти Не Бог. Вона розповідала про людину, яка видає себе за Короля Ящірок, майже божественну всесильну сутність, та зрештою виявляється простою людиною. Ящірка – продовження цього тропу, але в цій пісні ліричний персонаж рухається вперед попри все і заслужено досягає мети та піднесення. Важка стоунерова секція здалася нам чудовим епічним фіналом для альбому, тому на ньому це останній трек».

Навряд цим треком гурт вшановує хамелеона Ранго, але цілком можливо, що десь там все ж натякає на Моррісона, того, що «I am the Lizard king, I can do anything». Принаймні раз ліричний герой пісні повзав цим світом уздовж і впоперек, крізь час і простір, то й крізь цю алюзію він теж міг спокійно собі проповзти. А що вже казати за його хвіст.

Кажуть, що Джим у «Celebration Of The Lizard» описував своє переродження, втечу від відомого та вихід за межі ординарності, крізь забуте й втрачене до ще не пізнаного і не пізнаваного взагалі.

А раз це непростий фінальний трек, то й коментар до нього має бути нетривіальним. І для цього якраз і процитуємо (не дослівно) Моррісона:

«Сенс цього віршу (і Цвинтарної, і Джимової ящірок) рівно такий, який читач або слухач виснують на власний розсуд, і хто я такий, щоб сказати, що він означає. Бо це було б моїм сенсом. Не вашим. Тож якщо ви ще досі не знаєте, про що цей текст, просто поміркуйте та створіть своє власне значення».

Тобто ставимо альбом на Replay і погнали знову. Ще по одній!

Епілог

Іноді останнім треком на альбомі музиканти натякають на свої подальші творчі пошуки. Здавалося б, можна поспекулювати чи не видасть гурт пружну стоунер-платівку з містичним психоделом? Але… Zwyntar спростовують подібне:

«Спочатку ідея була грати стоунер, але з банджо. І перший концерт був саме в стоунеровому ключі. Але потім ми викарбували свій стиль і зробили те, що ми робимо зараз. І граємо дарк-кантрі українською» (polskieradio.pl).

Тож це не натяки щодо майбутнього стилю. Це реверанс Ad fontes – «до джерел»: ця цвинтарна ящірка уробороснула себе за хвоста!

Завдяки досвіду та саморозвитку, колектив не лише вразив слухачів новою роботою, але й виріс сам над собою та зумів віднайти, чи точніше – створити справжню версію себе («Вважаємо, що саме на цьому альбомі ми досягли того звучання, яким уявляли собі Zwyntar на момент створення») – Вражаючу, Самобутню та з біса Круту. HELL YEAH! 🔥🔥🔥

ДАРК-КАНТРІ САУНД:

https://www.youtube.com/@ZwyntarOfficial/videos
https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_l-pzd0rwr542XUY4Rn-eLZVZ6iPd8TcLk
https://open.spotify.com/album/6WlX0bbZUrsJJTaLJLamFy
https://www.deezer.com/en/artist/12054664
https://zwyntar.hearnow.com

Джерела і фото:

https://www.facebook.com/zwyntar/
https://www.facebook.com/photo/?fbid=769826667838699&set=a.650101289811238&locale=
https://fainemisto.com.ua/en/artist/zwyntar/
https://www.youtube.com/watch?v=GXIRHIKh9MQ
https://www.polskieradio.pl/398/7861/Artykul/3129753
https://liroom.com.ua/news/zwyntar-new-album-tysiacha-ochey
https://www.neformat.com.ua/news/25241-zwyntar-vidali-dovgoochikuvaniy-albom.html
https://djdeath.co.uk/voices-from-the-ukraine-gothic-and-alternative-underground-4
https://slukh.media/new-music/best-ukr-music-october-2021/
https://www.youtube.com/watch?v=3lD-tHjT6dM