In the Pines - між рядків і позачасом

Для мене «In the Pines» – це інтерактивна кіногра «The Walking Dead: Season Two». 11-літня Клементина поневіряється північними лісищами, виживає й ховається в темнавому прихистку володіння сосен, між якими іноді сновигають і кровожерні зомбаки. І от, коли ти, занурений у відповідну атмосферу, по проходженні розділу бачиш заставку меню: анімована світлина в стилі ретро-сепії, де сніжить, крутяться три лопаті вітротурбіни та гойдається ряд височенних сосен – і тут звучить пісня про дівча, що ночує «In the Pines Where the sun never shines» – тоді ти заледве не фізично відчуваєш кожен її акорд і фразу, настільки вдало перегукуються пісня та сюжет гри.

Переконаний, що коли чиїмось першим досвідом стане хрипле акустичне звучання «Where Did You Sleep Last Night?» – особливо його фінальна частина – то зі слухачем відбудеться те, що ми й очікуємо від музики: вона неабияк зачепить.

Є і made in Ukraine: кліп і сингл гурту Zwyntar – «Дівча» (2021): переспів «In the Pines».

Власне, пропуском у світ загадкової хвої може послугувати будь-яка з численних версій композиції.

*«In the Pines» – це, звісно ж, «У соснах», але в мене вони зробилися ялинами. Мотив – суто перекладацький, сенс не постраждав. Зрештою, Zwyntar замість окремого виду дерев співають просто про «ліс» – і це, знов таки, не важливо для сенсу й настрою пісні, бо не в сортах ялиці суть:)

Хвоя Перша – Оріджин

«In the Pines» — це американський фольк. А, значить – автор невідомий. Приблизна поява – 1870-ті роки, десь у районі Південних Аппалачі. Здавна й до сьогодні пісню багацько разів переспівували, ще й у різних жанрах.

Рухаючись хронологічно, її хрещеним батьком вважають Сесіла Джеймса Шарпа (1859-1924), британця-музиколюба й батька-засновника відродження фольклору в Англії на початку ХХ ст. Він описував народні танці, пісні та балади.

У 1916-1918 роках – подався до США читати лекції про фолк-музику, котрі відвідували юрми народу. Тож Шарп вирішив заодно й записати англійські народні пісні, які збереглися в більш віддалених регіонах на півдні Аппалачів: подорожував через гори у Вірджинії, Північній Кароліні, Кентуккі й Теннессі.

Найперша друкована версія пісні – це чотири рядки та мелодія, зафіксована Шарпом у Кентуккі 18.08.1917 р. У 1919 р. – Ньюман І. Вайт (професор і колекціонер фольклору), отримав чотири рядки, які його студент почув у виконанні бригади чорношкірих залізничників в окрузі Банкомб, штат Північна Кароліна:

У деяких ранніх версіях згадується «вугільна шахта Джо Брауна» та «лінія Джорджії», що можуть пов’язуватися з Джозефом Емерсоном Брауном, колишнім губернатором Джорджії, котрий здавав у оренду в’язнів для експлуатації вугільних шахт у 1870-х роках.

Варіант пісні з рядками про потяг\залізничну катастрофу – записаний у 1925 р. збирачем фольклору на циліндрі, попереднику фонографа. У 1926 р. – вже з’явилися комерційні записи «В соснах» і «Найдовший потяг».

«In the Pines» пов'язують із блюзменом Лідбеллі (Leadbelly (1888-1949), що записав кілька версій пісні у 1940-х, а також із блюґрас-музикантом Біллом Монро котрий посприяв популяризації пісні (від 1941 р., у різних варіантах зі зміненим текстом про поїзд) серед шанувальників блюґрасу та кантрі у 1940-х та 1950-х.

Лідбеллі значиться автором пісні «Where Did You Sleep Last Night» на альбомі Mark Lanegan – «The Winding Sheet» (1990) і Nirvana – «MTV Unplugged in New York» (1994), проте він так само випадково її надибав, як потім це повторять Марк і Курт уже з його треком. Алан Ломакс, архівіст і промоутер фольку, повідомив, що Лідбеллі вивчив частини пісні від того, хто взяв її з версії Шарпа 1917 р., а інші частини – із циліндричного запису 1925 р. Отакий от уроборос.

Хвоя Друга – Поліверсійність

Версія «В соснах» оповідає про дівчину, в котрої допитуються щодо її зникнення та подробиць учорашньої ночівлі. А в «Найдовшому потязі» – мова про аварію потяга, що закінчилася обезголовленням (спочатку жінки, пізніше чоловіка). Частина про «Найдовший потяг», ймовірно, починалась як окрема пісня, яка влилася у «В соснах». Можливо, їхньому злиттю завдячує спільна залізнична тема. Проте брак логічного зв’язку в тексті пісні явно свідчить про механічну припасованість двох куплетів різних пісень в одну, а не на користь продуманого цілісного тексту.

В ранніх перекладах згадується голова в «driving wheel» – рушійні колісні пари паротягів (зчіпні колісні пари, зчіпні осі, рушійні колеса). Тому тут чітко вказано, що обезголовлення спричинив поїзд. А от у деяких пізніших версіях згадку про потяг оминають, а причину перевизначають.

Як зазначив історик музики Норм Коен у своїй книзі «Довга сталева рейка: залізниця в американській народній пісні» 1981 р., пісня стала складатися з трьох частих елементів: приспіву «в соснах» та двох куплетів – про «найдовший потяг» і про обезголовлення, але не всі елементи присутні в усіх версіях.

У дисертації 1970 р. доктор філософії Джудіт Мак-Каллоу знайшла 160 варіацій пісні (за період 1919-1969). З-поміж назв: «Black Girl», «What Did You Sleep Last Night?», «In the Pines», «The Longest Train», «Lonesome Railroad», «My Girl», «Georgia Pines», «Grave in the Pines», «You Caused Me to Lose My Mind» тощо.

Крім перегрупування трьох поширених елементів, людина, яка йде в сосни або яку обезголовлюють, описується як чоловік, жінка, підліток, наречений, дружина або батько, тоді як сосни можна розглядати як символ сексуальності, смерті або самотності. Поїзд описується як вбивство коханої людини чи як від’їзд близької, або як відбуття мандрівного робітника далеко від дому.

Є також досить характерна мелодія. Довгі версії майже завжди включають дуже багато довільних віршів і не мають загального сюжету, окрім, можливо, відчуття самотності.

У деяких версіях дівчина навіть має ім’я: Rita, Evaline\Evalina, Corinne, Lula.

У варіантах, в яких пісня описує конфлікт, дорікають завжди жінці, а не чоловікові. У фолк-версії The Kossoy Sisters (1956) запитується: «Дівчинко, дівчинко, де ти ночувала? Навіть твоя мама не знає». «Звідки ти взяла цю сукню та ці гарні туфлі?» – «Від людини в шахтах, яка спить у соснах». «Where did you get that dress / And those shoes that are so fine?» – «From a man in the mines / Who sleeps in the pines». Отже, тема жінки, яку спіймали на тому, чого вона не повинна робити, також є спільною для багатьох варіантів.

Одна з варіацій, оспівана на початку ХХ ст. кланом Еллісон (Ора Еллісон) у Лукаут Маунтін, Джорджія, розповідала про зґвалтування молодої дівчини з Джорджії, яка зганьблено втекла до сосен. Її ґвалтівник, солдат – пізніше був обезголовлений поїздом. Пані Еллісон переконана, що це пісня повоєнних часів (Громадянська війна в США 1861-1865 рр.).

Лідбеллі записав понад шість версій пісні (1944-1948 рр.). Ось одна з них:

Хвоя Третя – Між рядків і Позачасом

Балада – це народна розповідна пісня, яка дуже згущено та безсторонньо оповідає про якусь незвичайну і трагічну подію в найвищій і найбільш драматичній стадії розвитку (з енциклопедії). Дія розвивається здебільшого в діалогах, дуже мало уваги присвячено описам і характеристиці.

Соковитий і вдумливий аналіз пісні виклав у мережі Люк Мак-Кернан – історик кіно та редактор. Як він слушно відзначає, дівчина, яка повертається з-за сосен – образ позачасовий. Пісня тільки збагачується поєднанням вічного й конкретного, ніби кожна сторона намагається зрозуміти іншу.

«In the Pines» – це скоріше народна балада, ніж блюз, бо:

• Класична версія подає історію баладно: починаючи з кризової точки, а не подаючи події у хронологічній послідовності. Багато що трапилося, перш ніж дівчину запитують про її вчорашню ночівлю.
• Балада — це розповідь про кризу та її наслідки.
• Наявні особливості використання образів у баладах. Так, М. Дж. К. Ходгарт «In The Ballads» (1950) пише, що це «особлива образність... є кілька оригінальних стилістичних фігур; і ефект, як правило, символічний, а не декоративний».

Балада починається стандартним мотивом багатьох блюзових пісень – скаргою закоханого на зраду: «Де ти ночувала?». Але «In the Pines» набуває екзистенційного характеру, частково сексуального за походженням. Це також і про втрату, провину та спустошеність. Дівчина відповідає так, ніби загадує загадку (ще один стандартний баладний троп), але при цьому зазвичай вкотре повторює ті ж самі слова: «У соснах, у соснах, де сонце ніколи не світить / Я протремтіла всю ніч». Це голос травми.

Також незрозуміло хто ставить питання. На початку здається, що закоханий, але тон припускає і ймовірність занепокоєного батька. Проте кілька версій пісні згадують у третій особі матір. Бабуся згадується в найдавнішій комерційно записаній версії пісні (банджист Док Волш, 1926). Виконавець ніколи достеменно не дізнається всіх деталей пісні.

Відмітна ознака пісні – її міжрасовий характер. Можливо, якась із її версій походить від білої громади Аппалачів, але її швидко (або й одночасно) прийняли темношкірі співаки, які, ймовірно, і прищепили тій версії фразу про «Black girl». Кажуть, що Лідбеллі співав «Black girl» для темношкірої аудиторії та «My girl» для білої. Це мінлива пісня, варіації якої є неминучим відображенням суспільства, котре її засвоїло.

Історія «In the Pines» – це втрата конкретності в гонитві за таємницею. В різних версіях усувався ряд деталей, для того, щоб лишити пісню такою ж заблудлою, як і її головний герой.

На сайті Люка Мак-Кернана знайдете – Spotify-плейлист із 10 версіями пісні, щоб спробувати таки зрозуміти, що ж сталося насправді між її рядків.

Хвоя Четверта – Детективна

Спроба розставити як не всі крапки над «і», то принаймні ключові акценти.

Отже, про що пісня та які факти з рядків це підтверджують?

1) «Black Girl» – Лідбеллі (1944)

«My Husband was a Railroad man
Killed a mile and a half from here
His head, was found, In a drivers wheel
And his body hasn't never been found».

Тут все чітко: чоловіка героїні вбили.

1.2) Версія Nirvana (1994)

«Her husband, was a hard working man
Just about a mile from here
His head was found in a driving wheel
But his body never was found».

Причина не озвучується, є лише наслідок – відрізана голова. Відповідно – це вбивство або суїцид, або нещасний випадок.

2) «In the Pines (The longest train)» – Білл Монро (1941)

«Who who hoo hoo hoo, who who hoo hoo hoo…»

Власне – це версія про поїздку потягом із рядками про любовні негаразди:

«Little girl, little girl, what have I done
That makes you treat me so?
You caused me to weep, you caused me to mourn
You caused me to leave my home».

3) «In the Pines» – співає Гленда Сью та Клоді Річардсон, Арканзас, 1971.

«The only girl I ever did love
Left town on a train last night
The train did wreck an' broke her neck
O, Lord, what will I do».

Стається катастрофа – і кохана героя гине.

4) «In The Pines» – співає Бойс Девіс, Арканзас, 1968.

«Tell me where did you get them store bought shoes
An' th dress you wear so fine,
I got my shoes from a railroad man
Got my dress from a driver in the mine

True love, true love, tell me where will ya go,
Well, I'll go here the cold winds blow
Gonna weep, gonna sigh, gonna moan, gonna cry
Gonna dance in my good times clothes».

Тут – всі живі, але є натяки на зраду. Локації: залізниця та шахта з відповідними персонажами, що чомусь дарують одяг і взуття незнайомці. І навіть імовірна нотка божевілля: танці в подарованому платті серед непроглядних і непривітних лісищ.

Хвоя П’ята – Перевертень у пущі припущень

Знаковий листопадовий концерт «MTV Unplugged in New York» ТБ показало в грудні 14.12.1993 р.

Сольний домашній демозапис «Where Did You Sleep Last Night» (соло, акустика, 1989) Кобейна, з’являється на бокс-сеті гурту 2004 р. «With the Lights Out». У ньому відсутній фінальний пронизливо-крикливий куплет пізніших версій.

Що можна виснувати? На тому ж бокс-сеті Курт виконує ще три пісні Лідбеллі за 1989 р., тобто всього аж 4, і це при тому, що навіть каверів на Led Zeppelin там усього 3.

Остаточно сумніви розвіює його репліка на концерті MTV, перед виконанням «Where Did You Sleep Last Night»: «Це пісня мого улюбленого виконавця».

Тож це був не просто якийсь тимчасовий інтерес, якщо він узяв пісню Лідбеллі на фінал концерту в 1993 р. А ще й зіграв саме так і саме тоді. Добре, що нікому не закортіло вирізати й цю останню пісню, як от дві інші – адже це фольк, а не гранж. Порівнюючи варіант 1993 р. із 1989 р. – можна оцінити, як еволюціонував музикант. Вимучений фінальний вокал звучав «мов неземний, як перевертень – неймовірно», – Ніл Янг, коментуючи спів Кобейна на MTV.

Беззаперечно: виконання вражає. Хоч, як на мене, він акцентує не на «in the pines, where the sun never shines», а на «don't lie to me Tell me where did you sleep last night", "I would shiver the whole night through» – тобто співає про зраду, про дівчину, про емоції, але не про непроглядну пітьму соснових пралісів.

Саме тому це і дивовижна історія, що він вдихнув у неї життя, майже перед тим, як видихнув власне...

І якщо Курт так любив, а, отже, й знав цю пісню – то можна геть безпідставно припустити, що слова «Where will you go? I'm going where the cold wind blows, In the pines, in the pines» – могли пронестися його свідомістю ще й останнього дня. Чи помічав він у тому стані ліси та сосни свого міста й краю – хтозна. Сумнівно. Проте пісня точно запала в серце, а тому могла йому й озватися.

Звісно, Курт загинув не через якесь трансцендентальне прокляття, що зловісно нависає над кожним виконавцем, який насмілюється викресати зі своїх струн, душі та горла нову незнану вершину виконання цієї пісні. Та чи можна покласти руку на серце і стовідсотково заперечити, що той трансцендентний шепіт-заклик «Сосен» не послугував одним із десятків чи й сотень непримітних по одинці важелів, які, навалившись усі разом, спричинили відомий трагічний результат?

Він її вивчав, репетирував і співав, він мав ті слова завчені на пам’ять у голові. А ще він був родом з Абердину, штат Вашингтон: найбільш північно-західний, прохолодний і хвойний, далі – лише ліси Канади.

Хвоя Шоста – Завершальна

За десятиліття на просторах масштабної країни коїлося всіляке: подружні зради, аварії паротягів, вбивства та грабунки і т.д. Але відома лише чи не єдина версія пісні, де мова саме про факт наруги. Враховуючи, що ця версія по суті одинична, вести мову про неї як первісну й наріжну основу для виникнення пісні доволі складно. А от статистична розповсюдженість версії про подружню зраду, ще й зі заміною героїні на різних осіб обох статей – це вже теоретично ймовірніше, як більш поширене соціальне явище, що й зафіксовано у десятках варіацій пісні фольклористами. З вуст у вуста, зі штату до штату – куплети змінювали згідно зі своїм актуальним баченням для кожної місцини й спільноти. Зрештою, можна припустити, що у XIX ст. малися й випадки канібалізму, тому тіло чоловіка могли й уполювати такі особи, але ж пісня явно не про це, не про такі надумані й висмоктані з пальця крайнощі.

Пісню про найдовший потяг я розглядаю як окрему, а злиття варіацій – як механічне поєднання куплетів схожої тематики, не більше. Тому вся увага цієї статті – на складову In the Pines, а довгий потяг хай їде собі далі (чух-чух!).

Вважаю, що зводити весь сенс пісні до банальної інтрижки – це дріб’язковість і несмак. Я прихильник загадкової й недомовленої версії: про загибель (з невідомих причин) чоловіка й тугу та драму жінки. Може, сталося вбивство – заради долара в кишені чи з інших мотивів, може, необачність, може, він дізнався про зраду й втратив голову буквально – все можливо.

Чим мене зачепив цей трек окрім музики? Шматочком тексту: «In the pines, where the sun never shines». Одразу уявляється непроглядна пітьма пралісів, у якій самому опинитися зась, не те що юній дівчині вночі! Від тих слів віє позачассям, вічністю. Хвойне царство непрохідних височенних дерев, а там – можливі й духи вікінгів чи первісних людей, міфоістоти або й просто привиди – відчувай та додумуй, що хочеш…

Джерела:
https://en.wikipedia.org/wiki/In_the_Pines
https://www.nytimes.com/1994/11/13/arts/pop-music-a-simple-song-that-lives-beyond-time.html
https://maxhunter.missouristate.edu/songinformation.aspx?ID=0617
http://pancocojams.blogspot.com/2016/08/information-comments-about-song-in.html