Комікси від UACOMIX. Частина 3: «ХАРАКТЕРНИК»

«Характерник» - український мальопис від видавництва UAComix. Сценарій написав Олексій Чорний, а візуально втілила його ідеї Дарця Зіронька.

Це так званий нульовий випуск, котрий має ознайомити нас зі світом та персонажами.
Комікс доволі невеликий, але дуже насичений, що є і перевагою, і недоліком водночас. Можна хіба позаздрити буйній фантазія Олексія, котрий менш ніж на двох десятках сторінок зумів закрутити таку мішанину жанрів, образів та стилів, що вистачить на товстелезний багатосерійник.

Із назви мальопису читач очікує банальної історії про козака-нетіпаху, котрий посміюється у прокурені вуса, порає дівок на хуторах і лигає оковиту, однієї рукою тримаючи глека, іншою нарізаючи ворогів на чіпси. Але якщо глянути на саму хоча би обкладинку, можна зрозуміти, що типово «козацької» історії ви тут не знайдете, вірніше, попри збереження архетипу хвацького героя-самітника, котрий не боїться заглядати у пащу смерті, сюжетно й стилістично для України це абсолютний свіжак.

Немов легендарний козак Мамай, головний герой сидить у доволі-таки неправославній позі, біля нього — вірний кінь равлик-мутант, а на задньому фоні – знищене ядерним вибухом місто. Чудна картинка? А що скажете про типові козацькі шаровари й кібернетичну руку?
Головний герой, блукаючи верхи на велетенському молюскові руїнами постапокаліптичного міста, натрапляє на оголошення з обіцянкою нагороди за голову звіра, схожого на перевертня. З цього короткого уривку ми розуміємо, що:
а) світ зрушив з місця (с);
б) після колапсу минуло часу доволі для того, аби ядерна пилюка вляглася, і недобиті рештки людства більш-менш впорядкували своє буття, хай навіть це зовсім не те, що було раніше.

Характерник зустрічає двох дивних компаньйонів: бандитуватого вигляду мурла і проапґрейдженого кобзаря. І тут дисонанс продовжує шкребти надто охочого до звичних речей читача: адже елементи одягу й побуту героїв контрастують між собою: смушева шапка й кібернетичні аугментації, шаровари й китайська їжа, самурайський меч і козацька люлька. Здавалося, автор намагався поєднати найбільш непоєднувані речі, аби максимально викликати відчуття дискомфорту, проте спостережливим його мета ясна — ми маємо пройнятися тим піздєцом, котрий утворився внаслідок вселенського Апокаліпсису. Тому найперше правило читання «Характерника» — прийняти правила світу і не ставити запитань щодо логіки та достовірності.

Далі сюжет розкриває нам деякі подробиці катастрофи, а також нових протистоянь після неї. Так, хоч Айнштайн і казав, що якщо станеться Третя світова війна, то в Четвертій воюватимуть камінням та палицями, людина залишиться людиною за будь-яких розкладів, а саме: прагне володарювати й нищити. Варто зазначити, що попри легкий початок, дана частина йде важкувато: нас бомбардують термінами, назвами, подіями, намагаючись у короткий шматок коміксу втиснути цілу історичну епоху. Але тут же на зміну приходять цілком тарантінівські кадри та класичний супергеройський махач. І тут же нові кадри: метафоричне зображення напастей людських. Це просто-таки зачаровує. Образи дуже кінематографічні: сексуальність, жадоба, жорстокість і агресія набули антропоморфічних рис.

Стосовно екшону й кривавої різанини хотілося би побурчати, адже ота інформаційна атака, пересипана термінами й фактами, заледве вміщається на кількох аркушах, проте доволі банальна сцена бійки займає декілька розворотів. В подальшому хотілося би більш виваженого наративу.

В наступній сцені на згадку прийшов персонаж Сталкеріади, котрий прийшов до Петровича зі скарбами Зони, або ж Відьмак наш Геральт із Рівії, аналогічно якому Характерник приволік голову монстряки до уповноваженого з питань взаємодії із мисливцями за головами.
Так, наш Характерник (як його звати, до речі?) прибуває в Нео-Хортицю, де відбувається доволі баяниста зустріч, котра, втім, завершується міцним кіберпанківським твістом із відкритим фіналом.

Чи це кінець, запитують нас творці коміксу? І тут же пропонують кілька ніштяків: по-перше, іконописний Песиголовець, котрий замість щита тримає QR-код, пройшовши за яким отримуєш більше запитань, аніж відповідей. Беручи до уваги трікстерську поведінку автора протягом усього сюжету, можу припустити, що загадковий малюнок та зашифроване послання, котре з’являється після переходу за кодом, не значать абсолютно нічого, й покликані нагнати загадковості. Що, до речі, й вдалося.

Крім цього творці радують нас чудовими артами за мотивами Характерника, які поки що не грають ролі для сюжету, проте милують око.
Отже, якщо резюмувати, комікс дуже привабливий своєю атмосферою, відсилками й образами. Це твір на перетині жанрів, площадка для гарцювання авторської фантазії Олексія та художньої майстерності Дарці.
«Характерник» найбільше притягує своєю оригінальністю, і чи не єдине, що можна критикувати у мальописі – це назва. Хоча, за бажання й назву можна обґрунтувати, цей твір настільки непередбачуваний та багатогранний, що підводити його під якісь рамки – невдячна й безнадійна справа. Тому насолоджуйтеся, перечитуйте, і очікуйте продовження.

До речі, поки автор цього огляду тягнув кота за яйця і боровся з лінню, гальмуючи написання статті, видавництво ComixUA анонсувало перевидання нульового випуску та вихід першої частини «Характерника», і цього разу обіцяють ще більше екшону, ще більше головоломок і яскравих сцен. А також купу мерчу та сюрпризів. Замовляйте, комікс того вартий.

Пропонуємо ознайомитися з попередніми оглядами на комікси від UACOMIX: Сага про Сонценосців та В землю