Що вбиває Горгону? ч.1

Здавна мистецтво жахів працювало як «щит Персея», дозволяючи зазирнути в обличчя нашим чудовиськам – і не скам’яніти. Рефлексувало війни і катастрофи («Носфрату», «Ніч живих мерців»), дискримінацію і насилля («Воно», «Психо»), жах несвідомого та існування.

В 2022 році виходить книга Наталі Гайнс «Stone Blind» про Медузу Горгону. Чергова ода трагічному монстру, дегероїзація героїв та демармурізація богів. Але, між тим, вона вдало передала тенденції сучасного горору. І – на жаль – те, як ми взагалі концептуалізуємо «жахливе».

Маємо: чутлива дівчина (не зовсім монстр, але краща за людину), стає безглуздою жертвою богів, а потім Персея, якому допомагають впливові родичі, позаяк сам він дупля не ріже, що робить і куди героїчно тицяти.

Висновки: а) ті, що зазвичай вважалися монстрами (несхожі-непрості, маргіналізовані) – результат патріархальної сегрегації; б) звеличені історією герої – тупі ляльки системи; в) страх – наслідок незнання.

Себто, нема сакрального жаху і божественності. Є тільки соціальне.
Ктулху з нею, з нежанровою літературою…

…але три антології, відзначені Премією Ширлі Джексон; а також лавріат Премії Брема Стокера; і окремі «гучні» дебюти – теж про це. Не жахливе. Не моторошне. А про соціальне, загорнуте в трішечки тригерну образність горору.

Чудовиська («жах») – відсутні. Монстроборець – тупак або гейтер. Відповідно, і горорний твір – не щит, а shit декоративне люстерко.
Чи знищені вже монстри реальності? Чи тема ксенофобії – єдина? Ні. Проте якщо колективний запит буде саме на такі твори – жах стане безглуздим додатком сатири.

I. Премія Брема Стокера
Переможець у «Короткий нонфікшн».
Есей Лі Мюррей «Я не читаю жахи (та інші «вірдові» оповідання)». Аналіз того, чому авдиторія ігнорує горорну літературу як «масову», передбачувано кишкато-кроваву, і чому це помилка.

Жах — це більше, ніж ієрархія страхів; це дорослий жанр, який розглядає проблеми реального світу, ставить важкі запитання [...] У світі, який стає все більш конфронтативним, заплутаним і складним, жах читання та письма може допомогти нам знайти сенс і катарсис.

Авторка наголошує, що жанр має необмежену амплітуду образності, і зараз підживлюється досі не чутими голосами меншин, діаспори, людей з інвалідністю. Чудовий есей.

Особливо, коли читаєш його до знайомства з власне художкою, і не знаєш, що амплітуда з кровкишкатості різко майнула до ніжної міленіальної тривоги.

Переможець у «Коротке оповідання».
«Перелами» М. М. Ярдлі. Історія кохання жінки та скляного чоловіка, і трагічний фінал булінгу їх скляної дитини. Розкішно написано, поетично. Притчево. Море, яке гойдає материні кістки – 10 з 10.

– Можна любити щось надто сильно, – сказало море, пестячи її стопи зеленими водоростями. – Можна любити щось на друзки.

А жах де? Батько, який вигнав вагітну доньку? Діти, які жбурляють у знайду камінням? Гіперопека, простигосподи, що призводить до крихкості? Не хочу бурчати, як Древні, але цими кульмінаційними «жахіттями» колись снідали і лишались голодні.

Номінант на «Кращу збірку оповідань».
«The Black Maybe» (в ориг. угорською – «Відновлення реальності») А. Вереша. Вартісні жахи: міцно зав’язані на угорському колориті та відригуванні пострадянщини, страшне описується гіперреалістично, автор виписався на кіносценаріях та «продає» трендові теми.

Але відкриваюче оповідання збірки ледь не змушує закрити автора назавжди.

«Вкусити собаку». Мляві стосунки в часи ковіду. Дівчина раптово захоплюється нападами на собак (куснути по одній під час пробіжки), і заохочує хлопця доєднатись.

Текст настільки в лоба фігачить «паніку перед сильними незалежними жінками», «занепад маскулінності» та «хіпстота забула про звіра в собі!1!», що стає поганим просто як текст.

Вона пашіла боротьбою й кров’ю, а він пах затишком і милом. Він подивився на неї і зрозумів, що не збирається з нею розлучатися; він надто слабкий, щоб це зробити. Якщо вони розлучаться, захист зникне. Що безпечніше для здобичі, ніж жити в єдності з хижаком?

Інші твори, повторюсь – відмінні. Але вдруге нам замість горору підкидають безм’ясну кісточку модернової тривоги.

Про Премію Ширлі Джексон, «постгорор» та – у другій частині розслідування.

Про інших учасників цьогорічного Стокера - див. у статтях Номінанти Премії Брема Стокера 2022
Лауреати Премії Брема Стокера 2022