785
0
Фіналіст “Числа звіра 2024” з оповіданням “Хлопець п'є молочко” пожертвував Бабаю авторську збірку оповідань. Як і конкурсні твори, вабні своєю нестандартністю, “Щось урчить” потішив розпещену бабайську душу.
Я дивлюся на цього кабана, який, сука, тільки про себе думає, і жре, і бухає, і користується нею вночі, і з мене сміється, та я тобі, сука, зараз вріжу, блять, виб’ю очі, розіб’ю довбешку, щоб витекла вся твоя дурість, гнійний ти, сука, гандон єбучий.
(“Риба-меч”)
Найперше, що треба знати, збірка - неоднорідна.
Вона структурується авторською примхою, спочатку б’ючи тебе під дих (й не раз!), а наприкінці розчиняючись в екзистенційній твані. Тому не всі тексти вгамують спрагу до жасного, але окремі стануть справжнім свіжим ковтком.
Поціновувачі жасного отримають:
✅параноїдальний вірд. Млявоплинного “Бузка” у бузковій квартирі, з бузковим обличчям і бузковою матір’ю поглинає безум;
✅побутовий сплаттерпанк. Одне з найкращих оповідань збірки, “Риба-меч”, шокує несподівано і зумисне-кострубато, раптово обриваючи екстрім на поетичні пасажі.
✅Кафкіанство навпаки. Самозречення, плазування у комашиному стані “вічного відбувайла” набуває найлячнішої з форм.
✅маскуліноцентричний горор. Топове оповідання “Хряк”, заграючи з чоловічою фобією бути переслідуваним, бути небажано-бажаним, продирає тебе нетрями психоаналітичних сеансів.
✅класичний горор з моралістичним підтекстом: зрада, таємниці, провина і каяття в оповіданнях “РАЦС”, “Сітка”, “Садова вишня”.
І садовою вишенькою на тому, що урчить - “П’яна жінка”, екстремально відверта битовуха.
І до того ж своїм швидким збільшенням за декілька днів міль розвалила стіну між кухнею і кімнатами, і тепер не тільки їсти, але й спати було ніде.
(“Міль”)
Наскрізний і наріжний мотив оповідань - знелюднення, оскільки герої постійно (і неабияк потворно) трансформуються. Огорнуті артгаусним вайбом, твори, як і обіцяє анотація, заглиблюють вас у стан уривчатої тривоги. Адже що там урчить? Чи вправду воно - зле? Чи це власнє єство зраджує, ниє, і ніде дітись, ніяк не розв’язатися з ним?
➖ Уві сні страх якийсь… тотальний. Знаєте, наче боїшся не тільки ти чи твоє тіло, а боїться весь Всесвіт.
➖ Це пов’язано з тим, що уві сні весь Всесвіт і є вашою уявою, тобто тілом та розумом. Це його межі.
➖ Ага, ну я десь так і подумав.
➖ А як ви відчуваєте жах у реальному житті?
➖ Я в ньому один.
➖ Могли б ви трошки детальніше…
➖ Весь світ живе собі, займається чимось. А ти один на один зі своїм жахом. Або з монстром, який цей жах провокує.
➖ Але ж у реальному світі ви можете попросити про допомогу, хіба ні?
➖ Так, але чи обирають монстрі людяні місця? Чи, може, десь по обіді нападають? Ні, вони в поодиноких алеях, підвалах, закинутих будівлях, лісах. І якщо там вночі ти один, то тобі просто має пощастити, щоб тієї ночі монстр обрав собі інший притулок.
(“Хряк”)
Популярні статті
Зараз обговорюють