Беззубий Комуніст
В відображені екрану Леся за своєю спиною побачила свого двійника з ножем у руці. Леся миттєво озирнулася, але нікого, окрім колег за ноутбуками, не побачила. Вона повернулась до екрану, щоб пересвідчитись, що їй лиш здалося видіння, але інша Леся нікуди не зникла і, злісно посміхаючись, повільно підходила до неї. Різким рухом вона закрила ноутбук. "Мені треба взяти відпустку, інакше зовсім з глузду з'їду". Леся дістала смартфон, щоб написати менеджеру, що вона піде додому раніше, але й на його екрані на неї дивився її злий двійник. Поклавши телефон на стіл екраном вниз, Леся ледве не плакала: "Боже мій, це я так довела себе переробками? Заспокойся, це всього лиш видіння". Вона знову підняла телефон і уважно поглянула в екран. Інша Леся дивилась на саму Лесю, все більше розтягуючи свою неприродно широку усмішку, а потім різко підняла ножа і направила на неї. Вона інстинктивно перевернула і ледве не кинула смартфон, а на її шиї з маленького, майже непомітного порізу вискочила крапля крові. Лесі хотілося скрутитися під столом і кричати, але страх того, що подумають про неї оточуючі, переміг.
Вона швидко зібрала сумку і вже попрямувала до виходу, але зрозуміла, що її шлях пролягає через ряди комп'ютерів. "Треба аккуратно під стіною пройти до чорного входу" ,- вирішила Леся. Вона повільно йшла вздовж, розвертаючись, коли повз неї проходили люди з смартфонами в руках і вже майже дійшла до виходу…
"Лесю, можна тебе на пару хвилин" ,- почула вона голос Андрія. По серйозному виразу його обличчя Леся одразу зрозуміла, з якою метою він до неї звернувся.
- Я бачив фото з корпоративу в твоїй "інсті". Не знаю, чим ти, думала, коли ти це викладала. Ти хочеш, щоб всі дізналися, що ми… Я не хочу, щоб Дарина побачила ці фотографії, ти мусиш видалити їх, негайно.
Вона, ніби не сприйнявши його слова серйозно, йдучи відповіла:
- В мене батарейка сіла, як прийду додому, то видалю.
Андрій перехопив її за руку, по очах було видно, що він розлючений.
- Ні, ти нікуди не підеш, поки не видалиш ці кляті фото.
Леся зблідла, її погляд блукав в пошуках хоч когось, хто допоміг би їй. Андрій різким рухом притягнув її до себе й почав ритися в її сумці в пошуках телефону. Лесине серце забилося швидше, коли вона побачила в чорному екрані, як за спиною над нею навис ніж. Раптом її ніби вдарило струмом, вони вихопила телефон, розблокувала і протягнула Андрію.
- Ось, сам знайдеш і видалиш, залишиш потім на моєму столі.
На його обличчі застиг подив, а вона швидко проскочила на вихід.
Вийшовши на вулицю, вона зітхнула, ніби пробігла марафон, але, поглянувши вперед, різко відскочила. Через дорогу знаходилась вітрина з телевізорами магазину побутової техніки. "Треба викликати таксі" ,- подумала Леся, рефлексивно суючи руку в сумку, але, згадавши, що віддала телефон, подумки вилаялась.
"Help me, please, sorry for my language" ,- іноземець звернувся до Лесі, простягаючи їй телефон з онлайн-перекладачем. Побачивши його, Леся перелякано закричала й побігла на дорогу. Раптом в її тіло щось вдарилось й вона різко полетіла в бік, розпластавшись на землі. Десь чувся крик: "Жінку збили, викликайте швидку". Все тіло нило, вона намагалася рухати кінцівками, але нічого не виходило. Ледве повернувши голову, вона розширила очі від страху. Леся лежала перед вітриною з телевізорами.
