Чортик

  Марко недбало вкинув ключі до рюкзака й поспішив сходами донизу. Вийшовши на рівну площадку, він подивився на смарт-годинник, що палахкотів блакитними циферками на чорному екрані.

  До уроку залишалось ще 13 хвилин, але він міг би скоротити шлях через парк. Тоді залишалась надія встигнути на предмет, до дзвінка.   

  Хлопець подумав, що запізнюватись саме сьогодні йому не хочеться зовсім. Тому, минаючи, змальовані чудернацькими символами, стіни, він швидко покрокував вперед.

  Металеві двері під'їзду зі скрипом розчинились, впустивши досередини сонячне світло. Хлопець озирнувся на стару, житлову будівлю й провів поглядом по тьмяних у цей час вікнах. За якусь годину в них запанує життя, але поки довкруг була тільки тиша. Й ледь відчутний подих вітру.

  З потрісканої стіни за Марком пильно стежив чортик. Хлопець зупинився перед ним, заблимав очима й розсіяно копнув носаком кросівка камінчик.

  Минулого року шкільне керівництво, що не вирізнялось особливою кмітливістю, домудрувалось зчинити математику першим уроком.

  Й щоп'ятниці хлопець, як і зазвичай, запізнювався на нього. Не хотілось йому поспішати до школи через якісь там графіки, теореми й функції.

  Тільки одного разу, прокинувшись, йому довелось мчати на те дійство галопом. Контрольна ж була. Якби він спіткав двійку, то про вступ до омріяного закладу міг би зразу ж забути.

  Пам'ятається, тоді йому забракло часу на будь-які ранкові процедури. Тому до класу він увірвався з скуйовдженим чорним волоссям та червоними, набряклими очима.

  Вчителька оглянула його крізь товсте, запотіле скло окулярів. Рідке сиве волосся спадало їй на скроні. А обличчя червоніло, від напруження. Й коли вона говорила, Маркові пригадувався тріск старого комоду. Колись той стояв у них у вітальні, та досить недавно батько його позбувся. Та й те - через наполягання матері.

  Вчителька порівняла Марка з чортиком. З тим, що вилітає із дерев'яної табакерки. Клас засміявся. Й серед реготу хлопець відчув себе справді маленьким. Усе, що йому залишалось це зніяковіло озиратись, червоніючи від сорому.

  А найгірш, що прізвисько прижилось. Й до того допекло Маркові, що якось він взяв у батька бляшанку з фарбою. І дочекавшись ночі, попрямував на вулицю. А потім старанно виводив під вікном вчительки математики - чортячий силует.

  Благо, що математичка жила в тому ж будинку, що й він. Бодай іти не доводилось далеко.

  Мокрий від фарби пензлик, поривався випасти з рук. Лінії виходили чи надто широкими, чи надто вузькими. Чорні краплини стікали по стіні, поєднуючись в струмочки. Руки терпли від статичного напруження.

  Й врешті затія перестала видаватись хлопцю привабливою. Він вилаявся, позбирав, розкидані інструменти й, так і не завершивши розпочате - сонно позіхнув і пошкандибав до квартири.

  Наступного ранку він уже й думати забув про нічну пригоду. Й перебував у солодкому невіданні доти, доки не вийшов, за дорученням матері, до магазину. Там дійсність впала йому на плечі справжнім тягарем. Марко відчув розчарування.

  Химера виглядала жаско. Їй бракувало лівої частини тулуба. Не вистачало також і лівих кінцівок. З рогатої голови стікали смужки фарби, так мов істота плакала. Чи ж бо спливала кров'ю.

 Мимоволі Марко відчув до чортика огиду. А по його загривку, здавалося, скрадались полки мурах. Не такою він омріяв цю помсту. Видивисько перед ним було жалюгідним, смішним. Хлопець скорчив люту гримасу й стиснув руки в кулаки.

  А за місяць вчителька математики померла. Смерть завжди є несподіваною. У школі всім повідомили, що трапився інфаркт. Річ досить буденна в теперішніх реаліях.

  Та Марковий батько працював лікарем, а тому вдома, за вечерею, розповідав дану історію, дещо більш прикрашаючи її подробицями. Батько смакував слова, вправно їх підбирав і тому говорив поволі, але впевнено.

  Наприклад, батько наголошував на тому, що жінку знайшли за письмовим столом, перед стосиком неперевірених зошитів. На її щоках були плями від чорного чорнила. Того ж, яким і виставлялись оцінки чи перекреслювались похибки на клітчастих аркушах.

  Квартира в неї була досить простою. Мабуть, навіть вбогою. Але де-не-де, на стінах, траплялись надписи. Свастика. Кола з зірками всередині. Стара шибка стояла прочиненою. Сусід жінки припускав, що якісь хлопчаки вдерлись до квартири й зчинили згадане вище неподобство.

  Пальці вчительки мертвотно стискали підручник. А на лівій руці виднілись акуратно виведені формули. Теореми. Функції. Корені й квадрати чисел. Скидалось на те, що вона сама їх записувала. Місцями, проколюючи шкіру до крові. Й також, на її тілі знайшли проколи, зчинені гострим, округлим предметом. Яким саме - встановити не вдалось.

  Батько наголошував на розслідуванні. Він був майже певний того, що жінку вбили. Мабуть, вона побачила щось у вікні. Якусь примару. Й від жаху - серце спинилось у її грудях. Щоправда, такий розв'язок подій не прояснював обписаної руки.

  Марко виринув з тенет спогадів і закрокував порожньою вулицею. Невдовзі він пірнув у арку, за якою простягався парк.

  Зелене листя шелестіло, наспівуючи древню, сумовиту мелодію.

  Але хлопець не слухав. Натомість він потягнувся до кишені, щоб дістати чорні «соніки». З під його руки на мить виповзла частина маски. Обриси якої нагадували чи вовка, чи... Хлопець мигцем заштовхав маску назад, до кишені. Марко натиснув кілька кнопок на телефоні й заграла пісня.

  Мугикаючи собі під носа мотив, він посміхнувся, угледівши школу. Часу ще залишалось сповна. Отож, цього разу він не запізниться. Сіра будівля грізно закликала до себе.

  Хлопець виступив на дорогу й трьома кроками пересік її навпіл. Заскавчали гальма, залунали гудки, та Марко їх не чув.

  Білий бус влетів у хлопця. Марко, відкинутий ударом, впав на шмат бляхи, виставленої робітниками, що тільки-но встановлювали новий паркан. Хлопцю відсікло ліву ногу та руку.

  Струмочки крові стікались в калюжу. Маска лежала на брудному асфальті. Й тепер нічим неприкрита, вона скидалась на чортика. У дірах, де мали б бути очі - пінилась кров. Поруч з нею лежав зламаний коров'ячий ріг. А з навушників й далі лунала пісня...

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Клас хімії
Півфінал: Учительська
Історія статусів

15/10/20 23:39: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
16/10/20 21:22: Грає в конкурсі • Перший етап
20/11/20 11:26: Грає в конкурсі • Півфінал
10/12/20 01:30: Вибув з конкурсу • Півфінал