Тринадцята однокласниця

Я прийшла до тями від дикого шурхоту, який нагадував шум осіннього листя під ногами. Але цей звук був в 10 разів мерзенніший і звучав все по однотонній ноті. «Шквик, шквик!» Привідкрив очі, моя свідомість мене зрадила. Перед і мною була божевільна картина! Мої однокласники довкола мене сиділи за своїми партами непорушно, точніше, лише їх тіло, від ніг до тулуба, і тільки голови в усіх крутилися, як карусель на свята. Боже, що це? Мою душу сковував страх, який намагався полонити і скувати кінцівки. Страшно поворухнутися! «П-петре, А-анно» - заледве пошепки, торкаючися тремтячими пальцями їх плеча, хотіла зрозуміти цей жах. Але вони не переставали ЦЕ робити. Це зводило з розуму, як зомбоване кодло, все повторювались їх дії. Це не може бути взаправду! встаючи з-за парти подумала я. Напраляючись до виходу з кабінету, перед столом вчителя, було перегороджено дорогу тілом. «Тільки не чіпай» кричав мій мозок. Це був Андрій Володимирович, вчитель фізики. Не складно було зрозуміти, що це він, навіть, якщо лежав спиною доверху. Цей поганець завжди дошкуляв бридкими неоднозначними жартами і одеколоном, який залишався чутним на моєму светрі від його доторків. Хм, так йому і треба. Обережно переступаю і відчуваю тихий смердючий подих на моїй шиї. Різко обернувшись застигаю від переляку. Вчитель стояв, як вкопаний, з його рота йшла піна, а щоки від посмішки почали тріскотіти і залишати незначні дротикові рани. «Андрій Володимирович?» тільки й зуміла промовити, коли його руки зненацька вп*ялися в моє волосся. Страшний гул «падаючого листя» затих. Однокласники всі, як один зупинилися в невимовну тишу і обернулися до нас. Я вириваюся до дверей і перечепившись падаю долу. В той час вони разом, як по команді, зриваються з місця і біжать на мене. Всі 13 чоловік, які в цю хвилину зненавиділи мене до нестями і готові роздерти на шматки. Прикривши долонями обличчя, голосно кричу і розриваюся в сльозах. Волаю про допомогу. За що? Що я зробила? Важко дійти до відповіді. І ось згорнувшись клубочком на підлозі виливаю з ран душі гарячі краплі, що немов ріка, стікають по підборіддю. Нічого не відбувається! Я крізь пальці бачу пустий клас. Розвівши долоні, голосно хапаю повітря легенями, які в розпачі жадібно вимагають повноцінно дихати. Куди вони ділися? Дзвінок. Перерва? Встаю тримаючись за двері і тихенько повертаю ручку і виходжу на коридор, де панує зле світло з зашторених вікон, яке розливається по стінам червоним сяйвом. Ні душі, ні голосу, нікого. Можливо зможу вибратися на подвір*я через вікно? Розкривши штори, ціпенію. Стіна! Червоне сяйво йде з самих штор. Йду до іншого кабінету. Відкриваю його і бачу…себе. Моє друге «я» стоїть біля дошки і щось пише. Хочу підійти ближче, але не можу пройти далі порогу. Ніби скло, прозора плівка, лише щоб споглядати. Що «я» там пишу, не можу розгледіти. Стукаю по невидимому бар*єру, нуль реакцій. Однокласники сидять за партами і старанно під диктовку того самого вчителя пишуть якісь слова. Вчитель замовк, а «я» все пишу без перестанку. Одна строка, друга строка, в швидкому темпі. Я помічаю, що крейда закінчилася, і «я» пишу нігтями не перестаючи. Павло, з яким я сиділа за однією партою, встає і починає голосно сміятися і тиками в *мене пальцями*. Всі інші підхоплюють цей челендж і роблять те саме разом з вчителем. *Я* обертаюся до них, стаю на коліна і голосно кричу. Цей крик пронизує зсередини і я закриваю долонями вуха. Від «мого» крику однокласники вибухають один за одним метеликами і залітають до рота сирени. Увібравши їх всіх в себе, вона просто розчиняється в повітрі.

Бар*єр зник, я заходжу до кабінету, щоб прочитати, що написано на дошці, а вона пуста, лише вся змазана крейдою і нігтями з кров*ю. «Шквик, шквик!» - знову цей підступний звук.

Йду далі по коридору, червоні стіни збивають з пантелику, але намагаюся не думати про це. О, нарешті вчительська. Заходжу, немає нікого. Посередині столу журнал. Пустий. На останній сторінці імена і прізвища однокласників, але без мого. Стає важко дихати. Стукіт. Серце виривається і здається, що зараз впаду без тями. «Геть звідси» хотіла було крикнути я, вхопивши журнал і піднявши догори над головою для захисту, але здоровий глузд змусив «прикусити язика». Двері відчинилися навстіж і переді мною постали мої ж однокласники. Вони йшли з дверей, виповзали з дзеркала та шаф, стали навкруги і просто дивилися на мене. Журнал, що був в моїх руках почав розсипатися і я його впустила з рук. В них не було очей, замість, лише холодна пустель, темна, сира. Мене обертає до себе однокласниця Анна і відкриває рота з якого ллються холодні патоки води. Хотіла було її відштовхнути, не змогла. Смиренна сукня взялася нізвідки і скувала мої руки. Вони наступають, простягають облізлі шкурою рук до мене. Немає повітря, під водою темрява.

«Дихай, дихай!» - наказав хтось. Я намагаючись його відштовхнути перехилилась на бік і взахлиб відпльовую воду. З усіх однокласників, хто був на відпочинку на яхті, врятували і відкачали тільки мене. Можливо, при відключенні свідомості, то було чистилище, де вони ще на мене чекають, на свою 13 однокласницю.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Клас фізики
Історія статусів

15/10/20 22:38: Не відповідає правилам • Прийом оповідань
16/10/20 00:00: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
16/10/20 20:22: Грає в конкурсі • Перший етап
20/11/20 10:26: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 25

Ароматний Збочинець
Яхта потрапила в орфографічний шторм!
Сонливий Термінатор
А мені сподобався задум. Так, реалізація далека від ідеалу, проте читати було цікаво. Виправте помилки, допишіть, що треба, для повноти картини - і буде Вам щастя (і гарна історія). Успіхів!
Африканський Дракула Сонливий Термінатор
Дякую за коментар, дуже приємно, що Вам зайшло :) ! Так, помилки треба виправити, накосячила))))
Хворий Тарантул
Поповзав тарантул своїми хворими, волохатими лапками по вашому оповіданню і готовий надати свою вкрай суб’єктивну оцінку.
Про помилки і т.д. писати сенсу немає. Навіть якось оцінювати стиль не візьмуся, адже, наскільки я розумію, все писалося з першого разу і не перечитувалося. З позитиву можу виділити непогані образи і описи.
На мою думку, не треба скидати щось написане нашвидкуруч, адже претендувати на перемогу це не зможе, плюс читачам складно надати якісь повноцінні відгуки.
Натхнення Вам! І слідкуйте за оголошенням конкурсів) Чекаю Вас на наступних і там вже поділюся повномаштабним відгуком.
Африканський Дракула Хворий Тарантул
Вельми дякую за коментар! На перемогу дійсно не претендую, хотілося почитати критику на своє мислення. І, так, писалося в останні години, сама бачу - роботи дочорта і трішки :)
Закоханий Фюрер
Задумка насправді хороша. Підвела реалізація. Видно, що ви дуже спішили, '*' замість апострофа тому ще один явний доказ. Багацько помилок. Навіть не багато , а дууууууже багато. Вони не дозволяють сприймати текст цілісно.
"Привідкрив очі, моя свідомість мене зрадила" . На початку відомо, що протагоніст дівчина. Тут ви вочевидь зробили грубу помилку, зробивши кальку з російської "приоткрыв глаза". Правильно - "відкривши очі".
Від цього складається враження, що протагоніст хлопець і він просто "привідкрив очі".
Взагалі отакий сюрр описувати дуже складно, особливо тим хто тільки робить перші проби пера . Я за таке навіть не беруся, бо поки не маю уявлення як грамотно подати читачу такий божевільний плин думок і швидку зміну декорацій, щоб це ще й сприймалося легко і було страшно.
Якщо виправити всі помилки і добряче доопрацювати , то вийде досить непогано. Вдосконалюйте свої навички, працюйте , і все у вас вийде!
Успіхів!
Африканський Дракула Закоханий Фюрер
Дякую за коментар і зауваження! Так, помилок вистачає і є над чим працювати - визнаю, написано в дууууже короткі години (навіть не термін, а години). Останній раз, мабуть, в школі щось писала (років так з 15 тому), а тут вирішила перевірити чи ще є порох в порохівницях))
Простий Зубастик
Написано паскудно, на початку гг говорить про себе і в чоловічому і в жіночому роді. Сам сеттинг не дуже лякає, бо нема розмежування реальне/фантастичне, усе що відбувається сприймається як дійсність. Фінал до неможливого куций, навіть на повноцінний твіст не тягне. Та й звідки там взявся учитель фізики? Він теж на яхті відпочивав?
Африканський Дракула Простий Зубастик
дякую за коментар! твір писався на швидкоруч, тому деякі аспекти вилетіли, щоб занотувати. Можна було б додати, що вчитель був супроводжуючим на відпочинку.
Страхітливий Гермафродит
Авторе, спочатку в мене вийшов не коментар, а ціла поема, однак видаляю її бо то занадто. Вибачте, але у вашому творі так багато помилок, що вони заважають мені сприйняти його суть. Якщо ви хочете отримати від мене детальний відгук із розбором кожної помилки - я не полінуюся і зроблю його, але тільки на ваше прохання і згоду. Наразі можу сказати лише, що потрібно працювати над грамотністю і знанням української.
Африканський Дракула Страхітливий Гермафродит
дякую за коментар! звісно, згода! грамотність хромає - визнаю, вибачаюсь, будемо виправлятись!
Бабай прийшов та забрав цей коментар
Харизматичний Петро
Сподіваюся, мої слова Вас не образять, якщо що -- вибачте. Твір схожий на страшний і супердивний сон. Я намагався/лась знайти пояснення певним речам, однак зрозумів/ла лише воду з рота, крик дівчини (сирена яхти?) , червоний колір (нагадало червону лампочку, що мигтить, коли критична ситуація на борту), і холодну воду з рота однокласниці....а інші речі дуже дивують і пов'язати їх з чимось, чи бодай пояснити не виходить (можливо Ви проллєте світло). Крім того, є граматичні помилки, і подеколи тавтологія, це просто на майбутнє. Хоч фінал і пояснив начебто усе, але такі сюрреалізми та проекції є не дуже лячними, більше дивними (це лише як на мене). Ще одне, якщо вони були на яхті, то чому саме школа була у чистилищі, чи то мареннях, чи то сні? Чому не та ж яхта чи бодай глибини водойми? Проте як вид сюру Ваш твір дуже навіть хороший.
Африканський Дракула Харизматичний Петро
ні-ні, мені дуже цікава будь-яка, будь-чия думка :) дякую за коментар!
з приводу граматики - так, визнаю, хромає, летіла писати в останні години - натупила :)
чистилище...я так гадаю, що дівчина була жертвою в школі, відмінницею (безперестанку могла, щось писати по дошці), а таких не люблять, той же вчитель, який постійно до неї чіплявся (неоднозначні жарти, доторки), той же однокласник і інші, які сміялися з неї (в такі моменти вона хотіла їх повбивати - крик і вони лопають метеликами (чому саме метелики ще не придумала, але ж це марення, має бути щось незрозуміле, можливо, що дівчина ще не перейшла до темряви і вони на неї злітаються, як метелики на світло), які вона їх в себе увібрала, (тобто задоволення її бажання і вона розчиняється) - ці негативні моменти і бажання
в її шкільному житті якраз і відобразилися в чистилищі, (гадаю, була клінічна смерть) з якого її витягнули, а однокласники залишилися там чекати на неї, щоб переступити цю грань, а можливо й залишитися, щоб катувати дівчину назавжди в її страху школи.
ой, тут роботи ще непочатий край, багато є моментів, які можна додати і більш розвинути :)
Харизматичний Петро Африканський Дракула
Усім нам є куди тягтись, але дякую за вичерпні пояснення)) я тепер помітив/ла таке, чого не бачила до цього, та й стало все ясно загалом. Спасибі та удачі, Дракуло!
Харизматичний Петро Африканський Дракула
Прозвучало як погроза, але мені сподобалось ахахахахаха))))
Космічний Тарантул
О, великий Йог-Сототе, та розділяйте ж на абзаци! Бо мова оповідання приємна. Не погоджуся, що тут слабкий елемент жаху, описана фантасмагорія теж моторошна. Коли все так різко змінюється, тут на тебе біжать однокласники, тут у них неприродно крутяться голови, а потім ще й виникає двійник. А фінал в принципі розставляє все по місцях, що це були марення у воді. Згадка чистилища тут мабуть зайва, або її вже проводити якось крізь увесь твір.
Африканський Дракула Космічний Тарантул
дякую за коментар! так, дійсно, абзаців не вистачає, летіла, коли писала в останні години, вибачте за безграмотність :)
Замурзаний Ляшко
Написано майже всуціль без абзаців, важко читати. Хоча непогано про те, як клас ненавидить заголовну героїню.
Чистилище: чому на тринадцяту чекають не у пеклі? Ці учні як діти ще не досить нагрішили? Щодо конфесій: не зовсім ясно, яка тут, бо у православних тільки рай і пекло (хоча є митарства), а Чистилище - у католиків обох обрядів.
Африканський Дракула Замурзаний Ляшко
Дякую за коментар! Це, звісно не виправдання, але написано твір фактично за годину-другу до закінчення конкурсу з паралельно іншими клопотами, Вибачаюсь за граматичні помилки.
Щодо чистилища! Таке десь чула/читала, що душа перед тим, як потрапити в рай/пекло буде чекати в чистилищі завершення своїх справ. Так, як героїня вижила, вони чекають її, щоб перетнути межу і йти далі, кому в рай, кому в пекло..
Ой, тут є насправді над чим працювати, так, я це бачу! На якісь нагороди не претендую, цікаво почитати відгуки на своє бачення/мислення!
Замурзаний Ляшко Африканський Дракула
Цікаво про Чистилище, бо у Чистець потрапляють іще не закорінілі грішники (бо інакше одразу до пекла): очищуються від гріхів у полум'ї тощо, а далі - до раю. Але це у католиків. Хоча, може, Ваші герої надконфесійні.
Бажаю Вам успіхів у подальших творах - і з цим так само, його можна доробити.
Африканський Дракула Замурзаний Ляшко
дякую, так дійсно, доробити до завершення треба, можливо, щось більш путнє і буде :)
Замурзаний Ляшко Африканський Дракула
Бажаю успіхів! Тему Чистилища можна розвинути - психологію, узагалі портрети героїв.
Рогатий Кабак
Слабо, дуже слабо. Горор є, але він настільки слабкий та непомітний, що ніби його і немає.
3/10
Африканський Дракула Рогатий Кабак
Дякую за коментар. Мені, дійсно, приємно, що Ви прочитали це оповідання. Так, дійсно, є над чим працювати!