Учениця року або ампутована медалістка

Катя Лозовенко була найкращою ученицею школи. Її фото незмінно красувалося на першій сторінці шкільного сайту під заголовком: «Наша гордість!». Батьки інших учнів, даючи запотиличники своїм лобурям, примовляли: «Ось бачиш, як дитина навчається! А ти у мене чим ростеш?» - лобурі у відповідь тільки сопіли, гнівно стискаючи кулаки. Зі сторони її світ здавався ідеальним. Але реальність ніколи не буває безхмарною. Завжди існує темна сторона медалі… В старших класах у Каті зовсім не лишилося друзів. Однокласники перестали кликати її на вечірки. Всі, ніби зговорившись, оточили її стіною мовчання. А сердечка і лайки їй ставили лише вчителі. Катя не розуміла чим заслужила таке несправедливе відношення. І все частіше виходила посеред уроків плакати до туалету.

Катя зазвичай сиділа над книжками до пізньої години. Та цього вечора вона не могла зосередитись. Її щось непокоїло. Крізь нещільно прикрите вікно в кімнату проникав туман з гнилого болота. Він прокрадався в свідомість живої істоти, породжуючи дивні фантазії. Катю налякала несподівана думка, що вона провалила контрольну роботу з алгебри. Вона бачила в своїй уяві, як вчителька ганьбить її перед класом. А однокласники зловтішно посміхаються. Особливо Марина Горбунова, її давній запеклий ворог. Нав'язлива ідея дізнатися свою оцінку до того, як її буде оголошено, повністю опанувала розумом Каті. Вона думала лише про одне, коли одягала свою бардову куртку. Батьки дивилися телевізор в сусідній кімнаті. Тому не чули, як їх донька непомітно вислизнула з квартири.

Місто вже майже спало. З неба накрапав прохолодний дощ. Примарне світло ліхтарів нагадувало тремтливі маячки. Катя рухалася по світлим плямам, здригаючись від кожної тіні. Знайома будівля школи неприязно зустріла її похмурим мовчанням... Порушниця обережно перелізла мокру металеву огорожу і крадькома побігла через подвір'я. Ще по дорозі до школи у неї виник план…

До заднього крила прилягав старий покинутий спортзал, яким вже сто років не користувались. Іржавий замок ледь тримав його трухляві двері, а відсирілі дошки легко піддавалися натиску. Оббігши в темряві П-подібну споруду, Катя опинилася на тій стороні школи, куди відмінниці не ходять. Вона ввімкнула ліхтарик, аби переконатися, що це той самий вхід. Світло осяяло цілий цвинтар недопалків та інших заборонених речей. На облуплених дверях переливалося химерне змієподібне графіті в оточенні незрозумілих символів. Катя з усієї сили натиснула на дошки, їй на голову посипалися вологі друзки - і двері з незадоволеним тріском прочинилися. Пустота спортзалу дихала сумішшю старої фарби та гнилизни. Катя обережно ступила на захаращену сміттям долівку. Вона сліпо брела вперед, аж раптом у темряві до її шиї щось торкнулось, і обвиваючи, почало душити. Катя вже готова була закричати, але вчасно збагнула, що це всього лиш спортивний канат. Котрий самотньо звисав зі стелі, не сподіваючись зустріти в таку пору у своєму склепі ученицю. Подолавши лабіринти спортивного мотлоху, Катя нарешті дісталася до діючої частини школи. Тепер потрібно було триматися тихіше, щоб не сполохати охорону. Але тут найкраща учениця добре орієнтувалася навіть в темряві…

Катя підійшла до учительської, взялася за ручку дверей і полегшено зітхнула. Учительський кабінет завжди лишали відкритим. Ковзнувши ліхтариком по полицям найближчої шафи, вона швидко знайшла журнал свого класу. Шелест паперу в гробовій тиші здавався гучнішим грому. Катя перегорнула потрібну сторінку. Поряд з прізвищем Лозовенко милували око звичні 12 балів. Та не встигла вона зрадіти, як всередині неї все похололо. Пустими коридорами хтось біг, важко гупаючи по підлозі: бах! бах! бах! Від кожного бах! – серце дівчини розбивалося на кров'яні частинки. Десь на дні душі ще теплилася крихітна надія, що це охорона… Але розум категорично не погоджувався з цим!! Останнє найгучніше: Бах!!! - пролунало просто навпроти дверей. Після короткої, задушливої паузи, ручка дверей нервово засмикалась. І всередину увірвався… він. Той, що приходить до нас по ночах. Найбільший жах… Темна сутність накинулася на приголомшену жертву і потягла її крізь заплутані коридори в страхітливу невідомість. Напівжива відмінниця провалилася в бездонну прірву…

Катя оговталася в підвальному приміщенні з тьмяним світлом. Вона сиділа за старою дерев'яною партою. Такі парти досі зберігалися в шкільному підвалі. Довкола горіли свічки, розставлені у формі пентаграм. Шари столітнього пилу нагадували древні залежи якоїсь невідомої породи. Згори звисали, торкаючись волосся, сувої павутини. На брудній стіні добре виднілись, надряпані товстими мазками білої крейди, математичні рівняння. Це були цілком прості рівняння, окрім однієї деталі: від знаку рівності розбігалися в різні боки дві стрілочки. Одна стрілка вказувала на коло з цифрою 1 всередині, а інша на малюнки, схожі на могилки з надгробними плитами. Придивившись уважніше, Катя з жахом усвідомила, що на плитах написані імена її батьків з датами народження, та… смерті.. Хоча вона, здається, залишала їх вдома живими…

Раптом, руки всупереч волі своєї господарки, опустилися на парту і почала водити по пилюці, розв'язуючи задані рівняння. Гострі скалки старого дерева, ніби чекали цієї миті. Вони вистрибували з-під пилу, впиваючись у шкіру зміїними іклами. На парту густо посипались ягоди червоної крові. Сльози та кашель душили Катю, пил з павутиною набивався в легені. Але вона, мов сомнамбула, продовжувала водити зраненими руками по сірому пилу, котрий перетворювався на криваву кашицю...

Крізь пелену марення, Катя розгледіла темний силует. Звідусіль лунало наближення кроків. Приміщення наповнювали постаті в чорному вбранні. Яким було її здивування, коли постаті скинули з себе чорні плащі, і виявилися вчителями їх школи, на чолі з завучем та директоркою. Тут були майже всі: Олена Вікторівна, Тамара Степанівна, Марія Семенівна, Любов Олексіївна та інші. Вони по черзі підходили до парти, за якою сиділа їх учениця, і лизали криваву поверхню. Останнє, що Катя запам'ятала, це пронизливий страшний сміх та блиск величезних неприродньо білих кликів.

Катю знайшли рано вранці під школою. В ній ледве жевріло життя. Опале листя обліплювало обдерті до кісток руки. Пізніше, психолог з великими зусиллями зумів переконати її, що вона бачила химерний сон. У неї просто розігралась уява на фоні постійного стресу. Адже всі сліди вказували на те, що вона намагалася залізти крізь вікно в школу, розбила скло і таким чином поранилась…

Минуло ще трохи часу… Настав випускний дзвінок. Найкращій учениці, під урочисті звуки оркестру, вручали золоту медаль. Доки бідолашна медалістка намагалася взяти медаль залишками ампутованих рук: батьки, вчителі, випускники - посміхалися та аплодували, а дехто, навіть непомітно облизувався…

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Клас фізики
Історія статусів

15/10/20 16:36: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
16/10/20 21:22: Грає в конкурсі • Перший етап
20/11/20 11:26: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 40

0
Навіщо автор виставляє дівчинку повною ідіоткою? Як читач може співпереживати героїні після всього П*ЗДЕЦЯ, що відбувається в творі? Вампіри-лизуни кривавої кашиці з пилом - як ви могли вчинити так з нащадками Влада Дракули?
0
Цікаво було читати, легко попри певні помилки (але їх не трагічно багато). Момент з партою досить моторошний, хоча, як на мене, не треба було так швидко й відкрито пояснювати, що сталося. Кінцівка трохи недоречна (ампутовані кінцівки можна замінити штучними, особливо, у цьому випадку: дівчинка, ще й відмінниця. Всім світом можна би скластися на протези). Успіхів!
0
Поповзав тарантул своїми хворими, волохатими лапками по вашому оповіданню і готовий надати свою вкрай суб’єктивну оцінку.
Назва. 3/10. Або я щось не розумію, або «Ампутованою» може бути частина тіла, а не людина. І, якщо я все-таки маю рацію, а я в цьому впевнений на 99%, то назва дурна.
Ідея. 3/10. Якщо ви вкінці пишете, що хтось облизувався, то все що відбулося все-таки правда. А тому підтекст, що дівчину довів до такого стрес не працює. Якщо оцінювати сюжетну ідею, задум, то тут, взагалі, нічого цікавого. Хіба, що це відмінниця залізла у школу, але про це пізніше.
Сюжет. 5/10. У сюжеті є дві реально хороших частини. Перше це ситуація зі столом, а друга це випускний. Тільки вони викликають якісь емоції. Але оповідання коротке і читається легко, тому і претензій особливих немає.
Персонажі. 3/10. Є якась нелогічна головна героїня. Нормальної мотивація вдиратися в школу у неї немає. Хіба вона схиблена.
Стиль автора. 7/10. Тут класно, якби не надмірна кількість метафор та пишних речень. Навіть два речення з метафорами підряд, то зайве. Але це знову ж таки на мою думку.
Хороші/погані моменти.
«А сердечка і лайки їй ставили лише вчителі.» - речення переповнене болем.
«Місто вже майже спало.» - тут, на мою думку, зайве «вже». Воно псує звучання речення.

Ось такий відгук. Оповідання написане непогано, але не залишає за собою сліду. Складається враження, що написано, аби було.
0
Цікаво, навіщо ви тут насмітили своїми оцінками? Ви ж не оцінюєте з позиції підлітка. Хочете таким чином вплинути на оцінку журі? Відозву можна написати, але конкретні оцінки - це вже занадто...
0
Оцінки це просто бонус до форми. Багатьом, як і мені подобається така система.

Але ви мене розкусили. Звичайно судді звернуть увагу на один з десятків коментарів та змінять своє рішення. Письменники ж схильні ставити думку початківця поверх своєї. Такий мій план. Я хвалю погані твори і принижую класні.
P.S. попередній абзац це жарт. Таке в мене почуття гумору.

Взагалі, для того я і пишу свій стандартний вступ. Моя оцінка, відгук суб'єктивні. Тому на нього можна і не звертати увагу. Я витратив свій час на прочитання оповідання і заслужив написати коментар. То вже ваша справа читати його чи ні, прислухатися до моєї думки чи ні.
А судді не дурні люди. Вони ці коментарі напевно і не читатимуть перед тим як оцінити всі оповідання.

P.S. 2,0. Може мені 17 років і я цільова аудиторія цього конкурсу. Ви ж не знаєте.
0
Тарантуле, краще б Ви поберегли час, їйбо)) Після коментаря "Добре, що оцінку буде ставити професійна письменниця, а не хто попало)" вже можна було оминати цю сторінку. Ще стільки авторів, яким небайдужа оцінка читачів. Очевидно ж, що тут все писано для суддів, які (ой, як невдобно!) теж дорослі люди.
Побережіть себе))
0
Просто я, як стандартний представник касти хтопопалів, не втримався, щоб не вставити свої п'ять копійок)
0
Не треба вказувати кому що робити. Навіть, якщо ви Працьовитий Наркоман...
0
Окрім практикуватися у письмі вчись сприймати критику) Все ж винести щось корисне для себе краще ніж просто огризатися
0
В журі обмаль часу, щоб оповідання читати, а ви на коментарі замахнулися)
0
І взагалі, якби оцінки виставляли учасники, я б не був таким різким. Але так, як оцінює журі, мені байдуже на вашу думку. Все просто насправді.
0
То чому ви такий різкий, якщо вам байдуже?
0
Ні, не зовсім так. Мені байдуже, яке я справлю враження про себе. Я розумію, що якби ви оцінювали, то мій твір опинився би на дні. А так, я можу спокійно грубіянити і мені нічого за це не буде. Окрім звісно, вельмишановного пана Бабая, якщо я перегну палицю..
0
Якщо мої слова Вас образять, вибачте. Твір хороший: є моменти (наприклад з пилюкою та кров'ю), коли виникає відчуття неприємного, огидного (це добре). Фінал з медаллю - вишенька на торт. Те, що можна з'їжджати з глузду під час навчання, я чудово знаю...школа може довести. Є деякі помилки ("відношення" - ставлення), але на твір не впливає. Легко читається, є атмосфера. Якось трохи дивно було, що її забрав якийсь чорт, а в дивному класі - вчителі-сатаністи і ніякого чорта. Ще хотілось би трохи більше дізнатись про стан (психічний) Каті опісля того, що відбулось (просто порада).
0
Хочеться відмітити плюси і мінуси даного твору. Читається доволі легко. Хороші описи. Є моменти, від яких мимоволі здригаєшся. Гарний стиль. Мінусом для мене є непереконлива зав'язка. Відмінники у школу вночі не залязать. Якщо ж дівчина має проблеми з психікою і все побачене дійсно їх примарилося, то хотілося б бачити якісь хлібні крихти від автора ,які підводять читача до такого висновку і дозволяють трактувати події оповідання двояко.
Загалом, хороша робота, але , як на мене, оповіданню не вистачило об'єму, щоб аргументувати всі події в сюжеті
Успіхів!
0
написано гарно, красиво, проте мені не сподобалася сама історія та сюжет. Дуже неоднозначне відчуття. героїня з психічними розладами та нав"язливими станами. хорор тут не відчув взагалі.
0
Скільки тобі років? Не забувай, що ми пишемо для старшокласників. Я розумію, що зараз старшокласників нічим не здивуєш. Але все рівно потрібно витримувати віковий ценз. Ті старшокласники, котрі люблять читати, це вразливі романтичні душі.
0
так, це зрозуміло. ще раз кажу - викладено дуже гарно. атмосфера, стиль, подання - довершені
0
"Ті старшокласники, котрі люблять читати, це вразливі романтичні душі."
Я любив читати і при цьому дивився з сьомого класу криваві слешери типу "Поворот не туди".
Тому тут не все так очевидно.
0
Більше того, вразлива романтична душа це не той хто непритомніє коли кров беруть на аналізи. Та й можна просто згадати Байрона, який вмер за чужу країну або Мелвіла, котрий усе життя писав навіть попри те, що після Мобі Діка його друкувати відмовлялися.
0
Написано непогано. люблю такі стилі, без усіляких надмірних метафор та іншого, але те що написано, викликало у мене дивну реакцію. Може я не зміг поставити себе на місце Каті, але лізти вночі до школи заради того щоб дізнатись оцінку. не знаю, це якась ну дуже надумана мотивація, навіть попри всі пояснення на початку твору. ну якби це було питання життя і смерті то може, але в такому форматі не віриться мені. Також коли монстрими виявились її вчителі і знайомі це відчуття невіри у текст стало максимальним. Вибачаюся за критику, це лише моя думка, і мої відчуття від прочитання, не ображайтеся.
0
Багато русизмів, постійна тавтологія. Я зрозумів що героїню звуть Катя, і що вона жива істота, але хоч слово "дівчина" можна було б вжити. Персонаж не розкритий, зав'язка слабенька, "найбільший страх потягнув її" - ти справді так задумував(ла) чи просто було лінь пояснювати? Назва інтригує, але в усьому іншому оповідання слабкувате.
0
Добре, що оцінку буде ставити професійна письменниця, а не хто попало)
0
І все ж, зверни увагу на поради
0
Від кого попало?))) Не рівень то великих письменників, що навіть не знають сенсу слова "ампутований".
0
Я розумів значення, і свідомо використав це слово. Будь простішим...
0
Людині не сподобалося оповідання. Подякувати за відгук чи обізвати ким попало? Ну тут відповідь очевидна.
0
Добре показано комплекс відмінниці, ставлення до Каті з боку колективу. І те, як успішна людина намагається втриматися на вершині, як од перевтоми бувають стреси. Є закон зграї: інші радіють, коли вожаку погано (цим зграя відрізняється від колективу).
Дитячий страх щодо можливості провалити контрольну і проникнення до темного помешкання не вигаданий. Дещо спільне є у повісті Пивоварової "Трійка з мінусом..."
Кінцівка оригінальна - як і пояснення про химерний сон.
0
О, мала дрібка сплатерпанка!
Мило та віриться, якби не дві препогані помилки- залежі-таки "давні", колір - "бОрдовий", того от вам моя
7/10
Бабай прийшов та забрав цей коментар
Бабай прийшов та забрав цей коментар