Відьма Людка

– Ні, ну ти її бачив. Не йде, а пливе.

– А ще б.

– Кажуть вчора з старшокласниками тусувалась.

– Невже взяли її з собою на кладовище?

– Угу, сторожу дяді Міші чвертку дали, а тому багато не треба, він ж синій вже з початку віків.

Відразу, як Людка почула декілька слів про Мішу та чвертку, то не змогла пройти повз і вставила таки свої п’ять копійок.

– Чого патякаєте, малявки. А ну роти на замок.

– Людко, та ти від нас не далеко втекла. В одному ж класі?!. Восьмий здається, чи то, може, ти вже в одинадцятий перейшла після бурної нічки?

Цей смачний кпин таки не на жарт роздратував дівчину. Вона остаточно змінила траєкторію свого руху й, підійшовши до хлопців, розвернулася і дала стусана водночас двом.

–Добре, що в мене дві руки, чи не так?

Буде вам на пару малі вилупки.

Сашко і Денис не стали її наздоганяти.

– Хай йде собі до біса. Не рухай її, Сашко. Дівчат ми не б'єм.

– Все-таки на математиці зустрінемось..

Там явка стовідсоткова, як не крути. Зінаїду Михайлівну ніхто не прогулює. Кера є кера.

До неї на урок навіть Ол прийде, хоча він ще той задрот.

Хто ж, як не Ол, вміло перед мамою корчить відмінника, а сам, лише відчувши свіже повітря, біжить в комп’ютерний клуб за рогом школи.

Можливо, про нього й була написана пісня гурту «Тартак»:

«Ми справжні тигри, ми справжні тигри –

Ми круто граємо в комп'ютерні ігри!»

II

Хлопці рушили по довгому шкільному коридору в західне крило, де й був розташований клас під номером шість.

Дорогою розмовляли про нове РПГ та заклятого монстра, якого ніяк не виходило вальнути.

Договорилися до того, що цей чудік для них, як кера. Бог його знає, як правильно підійти, щоб люлей не отримати.

Почувши дзвінок, вони зірвалися з місця й побігли навипередки до класу, немов ошпарені. Проте було вже запізно.

– Вибачте, Зінаїдо Михайлівно, ми цей, ну…

На фіз-рі затрималися – додав за Сашка, Денис.

– І що ж ви там так довго робили?

Із задніх парт почувся смішок.

– Ми цей, м’ячі помагали збирати.

– Ага шари катали, прошепотіла Людка до своєї сусідки по парті Ірини.

– А ну тихо там. Сідайте, і щоб в останній раз, а то ще раз двоє запізнитеся попересаджую по різних кутах класу до кінця семестру.

Денис, на відміну, від Сашка опустив голову й тихо підійшов до парти, в той час, як Сашко грізно подивився на Людку і стиснув кулаки.

Людка не боялася, що її будуть займати. У школі її боялися практично усі. Чорний колір додавав їй не тільки шарму, але й відповідного іміджу.

Звісно ніхто не знав, що це саме вона напоумила Ірку розповісти «по секрету» Олежику, що Людка по ночам чорні меси в честь Сатани відправляє.

Коли ж хлопець почав допитуватися, що то таке та меса, то Ірка просто без пафосу та викаблучування сказала, що її подруга – відьма.

Далі діло було за малим. Такий баламут, як Ол звісно ж розпатякав неіснуючий секрет усім кому не лінь, а на додачу й сам від себе декілька історій вліпив.

Людці було байдуже, що дофантазував Ол, головне, що подіяло.

Від того часу вона вже не боялася, що хтось розкаже кері, що вона курить за гаражами.

Металевий побитий від часу Анкх та потріпана чорна футболка з секонду із надписом «Reign in Blood», довершила її сатан-прикид.

Начитавшись в інтернеті езотеричних статей, Людка вирішила зробити виставу нічим не гіршу за трагедію Шекспіра, яку вони класом ставили два роки тому.

Змотавши маленьку лялечку, Людка продемонструвала справжню магію вуду перед своїми наївними однокласниками.

На великій перерві за допомогою подруг було розіграно дію номер один – перевірка, дію номер два – магічна лялька та зрештою фінішній закріплений етап, в якій нова кличка таки прижилася, а саме третя дія– голкотерапія.

III

Підмовити Кривеньку підіграти Людці не було проблематично.

Розплатилася за послугу Людка ефемерною «свободою» та пачкою цукерок «Стожари».

Насмішки однокласників вже давно сиділи в печінках Каті, тому останній раз в житті побути дурненькою вона була не проти. Головне, щоб це допомогло.

Якщо нічого не вийде, у неї буде пачка цукерок, а це таки нічогенький подарунок. Особливо тепер, коли через надмірну вагу її предки посадили на дієту та не дають кишенькових грошей.

Коли продзвенів дзвінок Людка крикнула, що вона знає, що в її класі є ті, хто не вірить, що вона справжня відьма й готова продемонструвати це будь-кому.

Усі однокласники перевели здивовані погляди на Людку, в той час, як Катя сказала, що вона не проти, щоб шарлатанка Людка показала, на що здатна.

– Ну якщо так тобі кортить, то готуйся.

Витягнувши із сумки ляльку, Людка з криком запхала голку в ногу маленькій плюшевій іграшці.

Застрибавши на одній нозі Катя примудрилася впасти на підлогу й корчитися від болю.

– Ну що? Хто наступний?

Звісно охочих не було.

Можливо, як би не ця історія Людка й була б сірою мишкою, як її ровесники. Завдяки цій історії її запримітили та навіть запропонували потусити разом.

Тепер вона була в курсі всього: до кого потрібно ходити на уроки, як правильно підійти до вчителя за семестровою оцінкою, кого заслати, щоб вирішив питання, якщо їй не вийде договоритися. Усе в неї було чітко.

От і зараз Людка чудово розуміла, як поступити.

Вона витягнула лялечку із сумки й змахнула нею в бік Сашка та спитала:

– Ну, що зробити з тобою, як з Кривенькою?

Сашко втихомирився та посміхнувся. Бій так бій.

IV

Коли Зінаїда Михайлівна сказала, що урок закінчено, всі діти зірвалися із-за парт і побігли до дверей на вихід.

– Юху, по уроках на сьогодні.

– Не для всіх.

– Тобто?

– Треба ще один урок Людці провести.

– Та заспокійся ти, лиши ту відьму в спокої.

– Її відьомський час не за горами. Та ні Денисе, ти чув, що вона там підговорювала? Я влаштую їй солодке життя. Не буде вона мені під ніс ляльку тикати.

– Ми самі про неї на перерві говорили. Ще старшаків натравить, нам хіба того треба.

– Не бійся прорвемся. У мене є ідея.

Підійшовши до Людки, Сашко нахилився до неї і сказав, що йому зовсім не страшна її лялька. Мовляв, має таку ж вдома. На наступний тиждень принесе і покаже всім в школі.

– У мене вдома також багато є. Жаби, змії – усе, що хочеш.

– Ну-ну, ми ще побачимо, хто кого.

V

Через тиждень Сашко на перерві показав Денису ляльку, яку зробив на трудовому.

Диви, що з глини зліпив. Хоч раз трудове пройшло з користю.

Думав весь час про Людку, як в інеті писало.

Волосся її в мене було. Тиждень тому на математиці з стільця підібрав.

Фотку з Інстаграму здер, ото вона в мене потанцює.

– Та лади тобі. Для чого тобі це?

– Це вже не мої проблеми, а її.

– Ти ж навіть не знаєш чи подіє.

– Зуб даю.

– Ну-ну.

– Я спеціально Зульфії з «Битви Екстрасенсів» писав. Скинув їй заначку, яку ще із зими тримаю.

– Може не треба, Сашко?

– Вічно боягузом був. Ех, а ще другом звешся. Ти зі мною чи як?

– Звісно з тобою.

На уроці української мови Сашко жбурнув Людці записку, що про неї запитував Сатана. Мовляв, чекатиме її після уроку на вулиці.

Людка пом’яла писульку й кинула її в наплічник.

Ну й дістанеш ти в мене, хлопче.

Обернувшись дівчина побачила, як Сашко вимахував лялькою, до якої прикріпив її вчорашнє фото з Інстаграму. З фото залишилася лише голова, вирізана Людчина голова, ніякої великої туси на цвинтарі. Лише її обличчя.

Оце так дурень малий, я йому помахаю на перерві сповна.

VI

Як тільки задзвенів дзвінок дівчина побігла за Сашком і вирвала в нього з рук лялечку. Після цього вона добряче надавала йому стусанів і сама не зчулася, як перейшла на крик.

– У цій школі я головна відьма. Ти мене зрозумів?

З цими словами вона жбурнула лялькою об паркет. Глиняна лялечка враз розлетілася на друзки.

І саме тоді, в той злощасний момент, коли лялька стукнулась об підлогу. Дівчина впала, як підкошена. Саме тоді вона відчула надзвичайно сильний біль в голові, який плавно перейшов на все тіло.

Усе відбулося настільки швидко, що не було ніякого сенсу в швидкій допомозі. Зрештою, так звана «швидка» приїхала, коли вже минуло більше п’ятнадцяти хвилин.

Людка не подавала ознак життя.

Все на, що спромоглися медики, так це лиш констатувати просту істину –

«зупинка серця».

Дмитро вперто доводив іншим, що це зовсім не нещасний випадок, але йому ніхто не повірив. Єдиним, на що він опирався, були його сни.

Він бачив в них Людку, яка сидить на кладовищі та слухала по колу одну й ту саму пісні. Зрештою він запам’ятав ті рядки:

Trapped in purgatory

A lifeless object, alive

Awaiting reprisal

І знайшов в інтернеті пісню гурту Slayer – Reign of Blood.

Переклад одразу ж вразив хлопця:

Захоплений у чистилищі

Неживий предмет, живий

Чекає розправи.

13.10.2020