Касети

Ви шукаєте щось у шафі. Поміж старого затхлого міллю одягу ви знаходите стару не підписану касету без коробки. Вона припорошена пилом.

Ви ставите її у програвач. Попри все, картинка з'являється. Чоловік в окулярах з товстою чорною оправою стоїть посеред сцени. Світло на ньому. Решта кадру — темна. Завіса червона. Він починає невпевнено говорити. Судячи з луни, зала порожня або напівпорожня.

— О, ВИ З США? КОЛІВЕН, В ЯКІЙ ШТАТІ ВИ ЖИТИТЕ?

Він говорить з канадійським акцентом. Половина приголосних ніби витягнені з санскриту, всі шиплячі, де треба й не треба, замінені на пом'якшене “щ”. Половина наголосів не там.

— ПОСТІЙНИЙ СТРАХ

Чоловік посміхається. Дивиться у камеру. Перш ніж зала встигає зреагувати, запис обривається.

Решта касети порожня.

***

Ви розбираєте речі в гаражі. Ви знаходите картонну коробку, доверху забиту речами, які вам не належать. Поміж старих газет — ще одна касета. На ній червоним хімічним олівцем написані цифри. Ви заледве можете щось прочитати.

На екрані знову чоловік в окулярах. Він знервовано куйовдить волосся й перехиляється з ноги на ногу.

— It is a secret state object.

У його вимові досі відчутний канадійський акцент. Тепер вам складніше його описати.

— I to mum for work. POLICE.

Його голос тремтить.

— Then pass POLICE POLICE POLICE

Запис обривається тут.

***

Ви засинаєте. Перед очима одразу постає його обличчя в окулярах з товстою чорною оправою. Темно. Завіса червона. Він говорить до вас, як до давнього друга, зі своїм сильним канадійським акцентом.

— Вночі я не маю поганого плавання.

Ви слухаєте.

— МАННІН. Я теж не можу заснути. Вам не потрібно бути в лікарні. Су 2-Так, але я не знаю, як сказати справжнє.

Ви ловите кожне слово, намагаючись викарбувати його в пам'яті.

— MIT Pe 4 показує опір L7sG Ren 3,77. Метод суми Dnf P

Ви прокидаєтеся. Ви забули все, окрім того факту, що колись ви пам'ятали.

***

Ви розповідаєте про все своєму другові. Він сидить у пів оберта на парті перед вашою.

— Стрьомно.

Ви погоджуєтесь.

— Але чого ти вирішив, що то канадійський акцент?

Ви пояснюєте, що давно знайомі з канадійським акцентом — він дуже специфічний і його неможливо ні з чим сплутати. Ви розповідаєте, як почули його вперше, що ви поїхали в санаторій у горах, а там якраз проходила конференція; що людей в санаторії було небагато, тож ви часто перетиналися з учасниками; що серед них був Джордж; що він говорив з канадським акцентом; що всі його шиплячі, де треба й не треба, були замінені на пом'якшене “щ”; що він носив окуляри в товстій чорній оправі.

— І коли це було?

Ви відповідаєте, що десь у 90-их.

Друг підіймає брови й здивовано дивиться на вас. Його губи вигинаються в дурну посмішку.

Ви згадуєте, що сьогодні 2020 й ви сидите за шкільною партою. Вас не існувало в 90-их.

***

Ви приводите друга в кабінет англійської мови. У ньому є старий квадратний телевізор і програвач. Ви вмикаєте касету.

Чоловік в окулярах натягнуто посміхається.

— Я бачив його сьогодні.

Він витирає спітнілу долоню об піджак.

— Номер.

Запис обривається знову.

Друг хитає головою і розчаровано гмикає.

— Якось не смішно.

Ви не знаєте, чи мусило воно бути смішним. Ви намагаєтеся пояснити, що це не те, що ви бачили раніше.

***

Ви крутите касету в руках. 83-7?-?1. Вам здається, що саме це на ній і написано. 07-1?-'9. Ви можете помилятися, ви багато разів помилялися до того. 26-04-95.

Ви запитуєте в матері про санаторій.

— Так, ми справді їздили. Тільки це був 2007 рік, а не 90-і. І це був Маріуполь, а не гори. І тебе з нами, якщо я не помиляюсь, не було.

Ви запитуєте про Джорджа.

— Так, він справді був. Тільки його звали Григір. Він був не з Канади, а з Києва і говорив без акценту. Він носив довгу бороду й був майже лисий. Ти його, здається, не зустрічав.

Ви зітхаєте. Крутите касету в руках. Ви дуже хочете подивитися її, але ви не маєте програвача. Ви наводите числа олівцем.

Раптом вам спадає на думку, що це можуть бути не зовсім числа. ВЕЛИКІ. Адже ви таки помилялися до того. ОГІР'Я.

Ви підводите погляд. Ви питаєте в матері, де вона була 26 квітня 1995. Однак її вже немає. Вона пішла на роботу, залишивши вас наодинці.

***

Ви заплющуєте очі й бачите його обличчя. Його голос відбивається луною у вашій голові.

— Куди б ви не пішли, вас немає…! . +7 BE LOK 12 XT Речі в моїх очах іноді хворіють. LOOK Feyzit XT = S & S.H IVU

Ви розплющуєте очі. Ви розумієте, що маєте їхати у Великі Огір'я.

Ви могли б дістатися туди автомобілем, однак ви не можете: ви ще в школі й не маєте водійських прав. Ви могли б сісти на потяг, однак ви не можете: у вас немає грошей на квиток, і вас у будь-якому разі має відпустити мати. Мати пішла на роботу й невідомо, коли вона повернеться. Ви могли б піти пішки, однак ви не знаєте, куди саме, лише що це мусять бути Великі Огір'я.

Не лишається нічого, окрім як захворіти. Ви хворієте. Вас відправляють у санаторій на лікування, бо вони не можуть для вас більше нічого зробити.

Щойно вас привозять у Великі Огір'я, ви вже не потребуєте їхньої допомоги. Ви йдете вниз, тоді коридором ліворуч. Ви приходите до зали — вона порожня й припорошена пилом. Відсунувши червону завісу, ви знаходите програвач і ще одну касету. На ній нічого не написано. Ви вставляєте її у програвач.

Чути стримані оплески. Джордж виходить на сцену й бере до рук мікрофон. Він нервово поправляє свої окуляри, тоді дивиться крізь камеру й просто вам у вічі.

— Вітаю. Дякую вам, що прийшли.