Тринадцятий клас

Я вліз на шкільне горище у пошуках моєї куртки. Хтось поцупив її з гардеробної кімнати, тож я вже годину не міг піти додому: зима все-таки. Холодно. Горище було моєю останньою надією: я все вже обнишпорив, більше ховати річ просто ніде. І справді, куртка була тут, серед всілякого мотлоху. Лежала на старій парті, по-моєму, забутій тут ще з радянських часів.

Я взяв куртку, нарешті вдягнувся і знічев’я підняв кришку парти. Сам не знаю, навіщо рука до неї потягнулася. І недарма, здається. Під кришкою, у відділенні для зберігання книжок та зошитів, я побачив великий журнал в обгортці «під шкіру». Не те, що в нас зараз – картонка на двох скобах. «13-й клас» – на обкладинці зроблено красивий відтиск.

Присівши за ту саму парту, розгортаю журнал. На першій сторінці – ціле полотно тексту, виведеного від руки каліграфічним почерком з чисельними завитками:

«Кожен учень школи, у чиї руки потрапив цей журнал, може відвідати заняття у тринадцятому класі. Це можливість знайти нових друзів та отримати відповідь на будь-яке ваше запитання.

Щоб відвідати урок у тринадцятому класі – зайдіть у будь-який пустий клас вашої школи і покладіть журнал на вчительський стіл. Обов’язково переконайтеся, що у вас є чистий зошит і ручка для запису уроку. Простим олівцем додайте ваше ім’я та прізвище у список учнів тринадцятого класу. Після цього сядьте на вільне місце, покладіть перед собою зошит і ручку. Протягом уроку залишайтеся на своєму місці. Коли урок закінчиться, ви почуєте дзвоник. Тепер можете встати з місця і поспілкуватися з вашими новими друзями, якщо схочете. Коли вам потрібно буде піти, ви маєте стерти своє ім’я з журналу, забрати всі свої речі та вийти з класу, залишивши журнал на столі. Після того, як вийдете з класу і зачините за собою двері, ви можете знову їх відчинити і забрати журнал.

Важливо:

На кожен урок потрібно принести новий, повністю чистий зошит.

Не залишайте свого місця протягом уроку.

Не забувайте стерти ваше ім’я з журналу.

Не намагайтеся забрати журнал з собою до виходу з класу».

Я подумав, що це якийсь розіграш від Максима. Саме Макс заховав мою куртку. Я не бачив цього але знаю: він готовий утнути що завгодно, аби виставити мене ідіотом. Відколи ми знайомі, цей гладкий здоровань не пропускає жодної нагоди чимось мені нашкодити, сказати щось уїдливе або дати стусана. Дорого дав би, щоб йому помститися, але Макс значно сильніший. Доводиться терпіти і намагатись уникати його. Цей хлопець просто дикий. Він міг би вигадати подібний розіграш, щоб посміятися з того, як я «злякаюся», але… Макс ніколи не склав би такий текст, та й писати настільки бездоганним почерком йому не до снаги. Ну, зрештою, я ж нічого не втрачаю? Що мені буде у власній школі? Цікавість – підступна штука, здатна штовхати нас на всілякі дурниці: взяв я той журнал і пішов до класу.

Чистий зошит – є, ручка і олівець – також є. Шкільний сторож б’є байдики десь на першому поверсі, а в усіх класах уроки вже закінчилися, так що у мене не має бути проблем. Батьки з роботи прийдуть нескоро, подивлюся, що я таке знайшов.

Кладу журнал на вчительський стіл, розгортаю на сторінці з переліком учнів, але записана там якась незрозуміла чортівня. Я ніколи не бачив таких знаків. Щось схоже на єгипетські ієрогліфи, але не вони. Ну, я бачу 32 заповнені рядочки і 33-й рядок – порожній. Знизую плечима і швидко записую власні ім’я та прізвище.

Х-х-ааа…

Звук, схожий на протяжне, гучне зітхання, змушує мене напружитись. Я підводжу голову від журналу і бачу, що більше не сам. Місця за партами зайняті… тінями? Вони наче старі чорно-білі фотографії, що ожили. У них різні обличчя, але незмінно темні, глибоко посаджені очі. Вони уважно стежать за мною і я ледве змушую себе дійти до єдиного вільного місця в кінці класу, не випустивши з рук підготованого заздалегідь зошита з ручкою.

Щойно я падаю на стілець, як двері класу зачиняються. Повільно, без жодного звуку. В класі – ідеальна тиша, я навіть чую, як бухкає моє серце.

– Розгорніть ваші зошити. – тихий жіночий голос лунає звідусіль і нізвідки. Я слухаюся, відчуваючи, як тремтять пальці. Що б це не було, це не розіграш.

Жіночий голос починає говорити щось незрозуміле, постійно змінюючи інтонації та гучність. Спершу це нагадує якусь незнайому мову, але потім поступово перетворюється на плач, стогін і крики. Один голос трансформується в моторошне багатоголосся. На сторінках у мене перед очима з’являються незрозумілі символи. Наче страшний диктант пише сам себе. Я не розумію написаного, але не можу відвести очей. Чорні письмена схожі на маленькі клаптики пустоти, яка наче роз’їдає зошит зсередини. Ніхто з «однокласників» не піднімає голови від власних записів, але я шкірою відчуваю недобрі, хижі погляди. На мене тишком зиркають, як на м’ясо. Я нутром відчуваю їхній голод. Не знаю, скільки часу пройшло, залишатися на місці нестерпно. Здається, ці істоти зараз кинуться на мене і роздеруть живцем, але я пам’ятаю попередження: не вставати до закінчення уроку. Зціплюю зуби і сиджу, хоча мене вже судомить від напруги.

Раптом символи, що метушилися на сторінках зошита, зупиняються. Їх темні контури химерно переплітаються між собою і застигають у єдиному написі, який я можу прочитати:

«Запишіть ваше запитання».

– Хто заховав мою куртку? – моя рука рухається, наче з власної, окремої волі.

«Максим Вітовський».

– Це він підкинув мені журнал?

«Ти сам знайшов».

– Чому я? – не вірю, що така річ випадково валялася десь у школі.

«Ти зможеш правильно ним скористатися».

Я завмираю. Намагаюся осмислити... Довкола мене тепер – тиша. Швидко-швидко пишу наступне запитання, осяяний здогадкою. У вухах лунає дзвоник, але на сторінках зошита з’являється остання відповідь.

Коли я підводжуся з місця, «однокласники» встають також. Вони гомонять між собою, але більше не помічають мене. Клас наповнюється незрозумілим, зміїним шепотінням, але я зосереджений на іншому. Залишаю зошит на парті, стираю з журналу своє ім’я і виходжу в коридор, щільно закривши за собою двері. Подумки рахую до десяти. Повертаюся. В класі – тиша. Жодної душі. Я збираю свої речі, пакую в рюкзак зошита і знову схиляюся над журналом. Потім – виходжу за двері.

Завтра після уроків я прийду до тринадцятого класу ще раз, тоді я зможу повністю розуміти цю загадкову мову... А ще мені більше не потрібен журнал щоб прийти і вийти. Ми домовилися взаємовигідно. Журнал тринадцятого класу залишається розгорнутим на вчительському столі. Тридцять третє ім’я, записане ручкою – раз і назавжди – чекає, коли до тринадцятого класу увійде Максим Вітовський.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Клас фізики
Історія статусів

01/10/20 13:35: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
16/10/20 20:22: Грає в конкурсі • Перший етап
20/11/20 10:26: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 58

Банькатий Метросексуал
Цікаво, таємниче та атмосферно
Темний клас, журнал із переліком правил (наче з того Death Note). Мені прямо сподобалося. Знаєте, хотілося би навіть почитати подібний твір у, так би мовити, повному метрі. Мені сподобалася ця фантасмагорія, відчуття якої виникло при прочитанні вашого твору. Ви ж, по суті, не дали жодної інформації ні про героя, ні про школу, ні про сам клас і цей журнал. Просто герой вліз на горище. Тому здається, ніби все це - химерний сон. В якому є ще один сон. "Сон всередині сну. Два рівня сну", як було в Нолана. І це мені сподобалося.
Так, можливо, страшно не було. Але захоплююче, наче як початок класного квесту з купою загадок. Чи якоїсь чергової лячної історії Тіма Бертона або Ґільєрмо дель Торо.
Дякую за хороший твір й успіху вам на конкурсі)
Страхітливий Гермафродит Банькатий Метросексуал
Дуже дякую за добрі слова. Було надзвичайно приємно, ще й з такими майстрами порівняли. Просто зашарітися тягне.
Печерний Куджо
Дуже крута ідея. Історія дійсно захопила. Сподобався ваш стиль, прочиталося просто на одному диханні. Оповідання вийшло більш магічним чим лякаючим. Тільки головний герой мені здався не надто виразним. Його мотивацією виявилася просто цікавість без ніякої перестороги. Клас тіней так і залишився загадкою, читач вже сам додумує собі. Все ж хотілося розкриття цієї загадки від автора. Закінчення для мене виявилося неочікуваним, та все ж сподобалося.
Страхітливий Гермафродит Печерний Куджо
Дякую за теплі слова. Погоджуюся, що ГГ взагалі розмитий, якоюсь мірою це було для того, щоб кожен міг додумати себе на його місці, Страхітливий напустив туману, пожертвуваши конкретикою заради обсягу. А що на це скажуть у журі - то побачимо. Наразі читачам в основному ніби подобається, то думаю, все має бути не зле :)
Сонливий Термінатор
Супер! Коротко і ясно. А ще - дуже магічно. Люблю такі тексти, коли в декількох абзацах автор здатен розкрити цілий світ. Плюс - у Вас дуже влучні метафори і порівняння, і взагалі гарна мова. Читається легко, плавно і хочеться знати, що буде далі. Сподіваюся, обидва Ваші оповідання пройдуть як мінімум у півфінал, бо заслуговують на те, щоб бути прочитаними цільовою аудиторією. Успіхів!
Страхітливий Гермафродит Сонливий Термінатор
Дяжу дякую за такий відгук. Надзвичайно приємно, Термінаторе ;) будемо чекати, що вирішать у журі
Харизматичний Петро
Оригінально, незвично та захоплююче! Шкода, що коротко лишень, бо хочеться ще та ще! Ще б хотілось би, щоб гг хоча б трохи поспілкувався з духами, бо так їхня природа не дуже зрозуміла (чи такі уже вони ворожі, що хочуть його з'їсти, чи усе ж можуть потоваришувати з ним). І трошечки шкода того Макса...може то занадто суворе покарання для нього...проте якщо він узагалі невиправний (ось цей момент теж можна було розгорнути дещо більше), то най собі буде в пеклі..себто в школі))))
Страхітливий Гермафродит Харизматичний Петро
Дякую за добрі слова і за поради. Насправді, тут думалося довго: розписувати, чи ні. В решті, оскільки мене (чомусь) дуже цікавила номінація "Однокласник", було прийнято рішення не розтягувати об'єм. Звісно, через це впустилися якісь деталі, але... але... до того ж у даному випадку мова про справедливість не йде. Точніше... Макс несправедливо чіплявся до ГГ, а тепер Макса несправедливо запроторять до тринадцятого класу :) хоча взагалі тут не пранувалося аж дуже позитивних героїв, самі розумієте. Боже янголятко нікого б до журналу не записало ))
Харизматичний Петро Страхітливий Гермафродит
Я загалом і подумала про номінацію і Ваше бажання там взяти участь. Думаю, усе вийде, бо зроблено на славу. А око за око - завжди хороший концепт))
Сонливий Термінатор Харизматичний Петро
А я люблю таке, коли решту додумуєш сам. У цьому вся краса ;)
Харизматичний Петро Сонливий Термінатор
Додумувати - то добре, але усе ж певні ще деякі моменти було б непогано вмістити (принаймні так зробив би я)
Страхітливий Гермафродит Сонливий Термінатор
Я теж люблю додумувати. Мене це лякає більше, ніж прімий опис. Але тут Петро по-своєму має рацію, трошки деталей можна було б додати, просто тоді особисто мій текст, мабуть, розрісся б і вийшов за межі під номінацію :) а мені хотілося вміститися в них.
Простий Зубастик
Досить і досить непогано. Дечим схоже на Лавкрафта (не сприйми за комплімент). Зав'язка досить дивна, проте концепт оригінальний і добре розвинутий. Єдине що, гг не відчуває ніяких сумнівів і страху, тому не боїться і читач. З огляду на обсяг цього вимагати не можна, але мені не вистачило маленької краплинки реальності, аби гг не був картонкою у створеному світі. Удачі)
Лінивий Ляшко
Прочитав і згоден з попередніми коментаторами, від себе хотів додати, що, можливо, варто вирівняти в тексті граматичні часи, бо починається в минулому, а продовжується й закінчується в теперішньому - не бачу потреби цього робити.
"Ти зможеш правильно ним скористатися" - це про цю саму шкільну помсту чи про щось більше, що залишилося за рамками? Якщо про більше, то, як ви розумієте, треба або показати його краєчок тут, або дописувати в більшому обсязі :)
Страхітливий Гермафродит Лінивий Ляшко
Це про помсту, але сенс не в тому, що класові є до неї якесь діло. Просто чергова отримана душа :)
Дякую за відгук і за думку.
Слабохарактерний Куджо
тільки що прочитав ваш другий твір, і після того цей мене чомусь зовсім не вразив, хоча ви зберегли формат оповіді, але тут це чомусь на мене не подіяло, але тим не менше у вас великий потенціал
Страхітливий Гермафродит Слабохарактерний Куджо
Дякую за відгуки :) ну, твори досить різні в плані задумки, хоча обидва короткі. Тому мені здається логічним, що комусь може сподобатись один і не сподобатись інший. Дяки за те, що прочитали і поділилися враженнями
Замурзаний Ляшко
Сподобалося про числа - у тому числі що герой 33-й за списком. Загалом нагадує запис до школи чорної магії або продаж душі дияволу (що одне і те саме). Буденні реалії несподівано переходять у містику.
Страхітливий Гермафродит Замурзаний Ляшко
Дякую :) власне, думалося в такому напрямку.
Чубатий Трупоїд
Чесно кажучи, інше ваше оповідання мені сподобалося більше. Не можу детальніше описати - не зачепило. Чого не скажеш про "До мами". Можливо, якраз через те, що "До мами" я прочитав першим, це оповідання і "не зайшло". У будь-якому разі, бажаю успіхів у конкурсі.
Страхітливий Гермафродит Чубатий Трупоїд
Дякую за вашу думку і за відгуки :) ціную відвертісь ;) і бажаю успіхів навзаєм
Губатий Ромео
Дуже сподобалося оповідання. Зізнаюсь, коли дійшло до моменту про останнє питання, помітила, що лишилось небагато до кінця, засмутилась, (бо ідея з класом тіней досить незвичайна, і було б цікаво почитати далі про походження класу, історії інших учнів-тіней), і мимоволі подумала, що важко буде завершити чимось крутим. Але кінцівка приємно здивувала.)
Страхітливий Гермафродит Губатий Ромео
Дякую за теплий відгук. Радію, що сподобалося. Тепер оце думаю над Вашими словами, що цікаво прочитати про клас тіней. Гм-гм...
Губатий Ромео Страхітливий Гермафродит
Розумію, що місяць тому вже лишала відгук, але закортіло знову написати. Просто хотіла сказати, що ваш твір дуже припав до душі. Він був одним з перших, які я почала читати на цьому конкурсі, й ще тоді дуже сподобався. Зараз (після прочитання н-ної кількості творів на сайті) можу впевнено стверджувати, що особисто мені дуже імпонує ваш стиль написання. Шкода, що твір не пройшов у півфінал.(
Але вітаю з проходженням другого твору!)
Страхітливий Гермафродит Губатий Ромео
Дякую, Ромео :) іноді так буває і смаки не співпадають з суддівськими. Надзвичайно приємно читати від вас такі теплі слова. Я так бачу, що Фізикові хотілося довшої форми, для нього оповідка залишилась недостатньо розкритою. В той час як Страхітливий саме робив ставку на коротку форму і певну неосказаність. То людський фактор і все файно :)
Взагалі, багато творів, які мені здавалися претендентами на успіх не пройшли і попроходли такі, що були для мене неочікуваними у півфіналі. Але Працьовитий Наркоман і Замурзаний Ляшко пройшли, а їх оповідки у мене у фаворитах. Тому я тішуся, що когось вдалося вгадати :)
Працьовитий Наркоман
На кожному конкурсі завжди є однойменне оповідання. Інколи до таких спроб наслідувати назву конкурсів я ставлюся скептично, але Ваш твір змусив мене скептицизм відкласти вбік. Картинка в уяві малюється досить яскраво, і Вам, на мій погляд, вдалося передати моторошну атмосферу 13-го класу. Тіні, ієрогліфи та голоси звідусіль і нізвідки. Є щось спільне в наших творах :) Виступлю опозицією до попереднього коментаря щодо відсутності загрози й глибини. Гадаю, є певна перевага в таємничості, яку залишив автор на розсуд читачам. Там уже власна уява сама приплете загрозу до сюжету.
Твір сподобався. Сподіваюся його побачити не лише в наступному етапі, але й першим у тематичній збірці.
Маю лише одну ремарочку. Я б замінив слово "пустота" на "порожнеча" 🙂 Як на мене, це слово викликає більш такі гнітючі емоції. Але то так, моє побажання :)
Страхітливий Гермафродит Працьовитий Наркоман
Дякую за добрий відгук і за пораду. Думаю, ви маєте рацію щодо "порожнечі", а мені це слово навіть на думку в той момент не спало, коли твір писався.
Щиро кажучи про назву - цей досвід у конкурсах жахасиків у мене перший і чомусь не подумалося про те, що такі назви могли людям набриднути. В майбутньому звертатиму на це увагу.
Дякую ще раз за відгук і бажаю успіхів навзаєм )
Талановитий Брехун
Вітаю. Цікаво, трохи моторошно і стильно. На мій смак, твору не вистачає глибини. Також зовсім не відчувалася загроза, можливо, варто додати моторошних подробиць або якийсь епізод. Себто, як на мене, це спрацюю на дітей, можливо, молодших підлітках, але не на старших. Також сам Максим не виглядає аж таким злісним, щоб його карати за допомогою містичних сил.
Також, прокляття, що діють за правилами не такі вже й страшні, особливо якщо правила промовлені заздалегідь. Тобто, згадайте шалену популярність японських жахів на початку нульових. А в чому її причина? В тому що японським привидам начхати на правила, вони все одно тебе вб’ють. Свого часу це сильно всіх шокувало і я не думаю, що тут можна повернутися назад.
Страхітливий Гермафродит Талановитий Брехун
Дякую за вашу думку. Щодо Максима, то ви ж розумієте, що головний лиходій в історії насправді зовсім не він ;)
А взагалі приймаю позицію. Можливо, для когось - недостатньо страшно. Принципово хотілося уникнути м'яса і відразливо-огидних сцен, плюс написати саме в дуже короткій формі. Про японські жахи не зовсім погоджуюся, тому що особисто я їх не люблю, але то на колір та смак.
Дякую за відгук і бажаю успіху в конкурсі :)
Талановитий Брехун Страхітливий Гермафродит
Так. Насправді це завжди цікаво, коли ГГ водночас є лиходієм, особливо якщо це не подається в лоб. В цьому плані мені особисто дуже подобається другий сезон "Камен Райдерів Амазонів", де лише на останніх серіях, коли кількість трупів починає зашкалювати, ти розумієш, що протагоніст зовсім не той, кому варто співчувати. Проте у Вашому випадку герой дуже абстрактний і взагалі безіменний. В цьому також є певний шарм, плюс повчальний момент, адже кожен може поставити себе на його місце, та все ж особисто мені більш розгорнуті характери до смаку.
Страхітливий Гермафродит Талановитий Брехун
Розгорнутий характер - то риса більш розгорнутого тексту. Хоча, безумовно, не завжди. Є вийнятки, але їх мало. Ну та тут вже кожному своє. Мені хотілося власне залишити ГГ трохи безликим, щоб його можна було побачити в будь-кому з незнайомих перехожих. І в той самий час - асоціювати з ним себе.
Про Райдерів нічого не можу сказати, бо треба спершу подивитися. Занотую собі до переліку фільмів на перегляд. Дякую, що навели на новий для мене серіал. :)
Слабохарактерний Терорист
Дуже вдало написано, вражений/-на, що це перші спроби в цьому жанрі. Динамічний сюжет , неочікуваний фінал - 10/10. Бажаю успіхів!
Страхітливий Гермафродит Слабохарактерний Терорист
Дуже дякую за такий відгук. Так, я багато пишу, але жахи - вперше. Щоправда, вважаю себе досвідченим читачем. ;) навзаєм бажаю успіхів і ще раз дякую за теплі слова.
Заспиртований Дракула
"Наче страшний диктант пише сам себе" - цукерочка просто. Лампове оповідання насправді. Шкода хлопчика, який булінгом займався. Який підступний ГГ. Макса ж там зжеруть?
Страхітливий Гермафродит Заспиртований Дракула
Дяка :) взагалі, думаю, що люди, які займаються буллінгом, навіть не усвідомлюють, наскільки сильну ненависть можуть поступово виростити в іншій людині. Радше за все, Макса ніц доброго не чекає, адже він не знає правил і ніколи не зможе залишити клас після того, як увійде.
Заспиртований Дракула Страхітливий Гермафродит
Ну, тоді Макс, напевно, перетвориться на почвару, закінчить потойбічну школу, потім потойбічний універ і зазирне якось темною ніччю до нашого виміру, аби помститись ГГ. Я вірю в Макса)) Звичайно, не усвідомлюють - може, він взагалі потоваришувати хотів... Бо насправді самотній і не вміє будувати стосунки.
Беззубий Професор
Інтригуючий текст! Я вже думала, що хлопчику буде хана, але він не такий простий, як здається на перший погляд. Як на мене, непогана профілактика булінгу в школах😁

Щодо книжечки, то, мабуть, у мене не супер-широкий читацький досвід, але, як на мене, хід дуже оригінальний.

Щиро бажаю успіху та натхнення! З найкращими побажаннями,
Беззубий Професор, (чи то Професорка)😁❤️
Страхітливий Гермафродит Беззубий Професор
Щиро дякую за добрі слова. Страхітливий радіє, коли твори Страхітливого комусь подобаються :)
Хочу вам зізнатися: я не женуся за оригінальністю власних текстів, а найбільше намагаюся просто писати якісно, наскільки можу. Це для мене найважливіше ;) бо за великим рахунком все вже сказано до нас і ми стоїмо на плечах у гігантів ;)
Аморальний Пінгед
Друга оповідка набагато краще за першу.
Страхітливий Гермафродит Аморальний Пінгед
Дякую за відгук :) . Намагаюся писати по-різному, використовувати різні підходи. Комусь одне, комусь інше. Щоправда, наразі - в короткому жанрі.
Хворий Тарантул
Обіграна класична історія про магічний журнал, книжечку тощо. Назва ідентична до конкурсу мене більше роздратувала. Якщо ви робите акцент на тому, що сусіди стародавні і говорять іншою мовою, то не факт, що число 13 в них містифіковане. Просто, як на мене, гра з числом зайва. Здивував фінальний твіст. Опис правил використання журналу тут набуває реальної ваги. І те що головний герой користається цим журналом, але оригінальним чином мені сподобалося.
Загалом непоганий коротенький жахастик, що гарно вписався б в попередній конкурс.
Удачі в наступних творах і принагідно запрошую оцінити мої.
Страхітливий Гермафродит Хворий Тарантул
Ваші твори прочитаю обов'язково, вже була обіцянка. І дякую за думку. Назва обралася якось сама, бо це був перший твір, написаний саме під цей конкурс, не знаю, чому вона вас роздратувала, але то як кому (щиро кажучи, зараз теж вважаю її не надто вдалою, бо вона перегукується з флудилкою і це збиває з пантелику). Щодо числа тринадцять і тринадцятого класу, то я швидше думаю не про стародавніх, а про "інших". Тож і мова у них своя - інакша від нашої. Але погоджуюся з вашим твердженням про певну банальність вибору цифри. Насправді досвіду саме в написанні жахів у мене жодного, тому ціную кожен коментар і намагаюся вчитися та брати для себе щось корисне. Дякую за побажання успіхів, вам навзаєм ;)
Закоханий Фюрер
Ще одна годна історія від одного й того самого автора. В підномінації «Однокласник» ви для мене вибиваєтеся наразі в фаворити.
Хоча може я просто небагато оповідань прочитав сьогодні))
Інший жахастик про дівчинку і записку сподобався більше, але тут цікавий твіст в кінці.
Успіхів в конкурсі!
Страхітливий Гермафродит Закоханий Фюрер
Дякую за відгук :) хотілося написати якось так, що було по-різному, тож природно, що одне оповідання подобається більше, а інше - менше.
Приємно отримати позивину оцінку. Бажаю успіху навзаєм )
Банькатий Хижак
Мені дуже сподобалося. Цікава історія. Навіть чорний гумор присутній :)
Страхітливий Гермафродит Банькатий Хижак
Страхітливий старався! Страхітливий уклінно дякує! ;)
Опецькуватий Людожер
Уже не перша розповідь на конкурсі висвітлює шкільне горище, і я от собі думаю, чи то я була свого часу така неуважна, чи то в усіх моїх 3 школах був відсутній цей архітектурний елемент. Скількох же можливостей мене позбавили!
Дуже моторошний урок! І Вам вдалося це якось так передати, що картинка ясно стояла перед внутрішнім оком, а голос кричав на того героя "Тікай хутчіше, дурисько!"
А нащо він залишив свого зошита на парті, коли вперше виходив з кабінету?) Порушник правил?
Страхітливий Гермафродит Опецькуватий Людожер
Дякую за добрі слова і за увагу до мого твору, дуже приємно :) ой, у нас було два приміщення (старша і молодша школи були в окремих будівлях) - в обох були вічно замкнені горища і суворі жіночки-прибиральниці, які забороняли туди потикатися.
Він уклав угоду щодо свого однокласника :) це дає йому вільний вхід і видіх та розуміння місцевої "мови". Ви праві, що хлопець порушив правила, зашишивши речі, але головні правила, які позначено як важливі - не порушував.
цитата з тексту:
"Важливо:

На кожен урок потрібно принести новий, повністю чистий зошит.

Не залишайте свого місця протягом уроку.

Не забувайте стерти ваше ім’я з журналу.

Не намагайтеся забрати журнал з собою до виходу з класу». "

По суті він повернувся, щоб розставити пастку для Максима і забрати свої речі буквально за кілька хвилин, тож імовірно, просто не хотів ходити з рюкзаком туди-сюди :)