Дякую за увагу, урок завершено

Вчителька огледіла клас. За партами чотирнадцять одинадцятикласників. Кожен займався своїми справами. Це ж урок Захисту Вітчизни... Та й справді, кому він узагалі потрібен? Але ці учні вже отримали своє за те, що не слухали її. Недарма ж вона шість років училась на хірурга й заочно закінчила психологічний факультет - донести, чи то пак утовкмачити знання в голови вона вміла, як і заохотити, а якщо потрібно, й покарати учня. От Іван із Василем, наприклад, учора провинилися ( вона вчора заміняла в них біологію ) і їм довелося нести сюди, на третій поверх металеву ванну. А най' би не зривали урок. Та зараз учні сидять тихо й спокійно - вони вже вивчили все, що їм потрібно й можуть відпочити, як і вчителька - Олена Вíкторівна ( насправді по паспорту вона була Єленою Віктóрівною, бо її батьки захоплювалися грецькою міфологією й історією, тому назвали її в честь дружини Агамемнона, Єлени Прекрасної, яку викрав Паріс, але всім вона представлялась Оленою ).

З учнями вона домовилась, що урок ЗВ буде раз на два тижні, але парою, щоби випускники хоч інколи мали в п'ятницю п'ять уроків. І сьогодні було їхнє останнє заняття. Олена Вікторівна планувала протримати дітей не більше, ніж пів години, та вони знову вчворили чергову "єресь" - підкинули їй у сумку жабу, поки вчителька виходила по журнал, аби поставити їм річні оцінки.

Що ж, за свою дурість вони покарані. Такого вони точно більше не вчинять.

А загалом... Цей одинадцятий "А" якийсь аж надто хуліганський... От 11-Б... Із них усій школі треба приклад брати. А тут... Постійно якісь витівки, якусь шкоду школі й учителям робили... Й не виженеш же їх - одинадцятий клас усе-таки... Але все ж їхні витівки скінчилися. Й саме завдяки сьогоднішньому уроку захисту Вітчизни.

От, наприклад, Іван Чугаївський, той, що за першою партою біля дверей сидить. Відмінник, а дівчатам постійно якусь свиню підкладав разом із Олегом, із яким сидить за партою, й Владом, що завжди за ними сідав. То рідке мило в сумку виллє, то реп'яхів у волосся ніби непомітно накидає... Раніше дуже часто за волосся смикав... От і досмикався. Одного разу зайшов у клас і сів за парту. Дивиться - перед ним дві одноклассниці сидять, схилившись над зошитом. Хлопець, недовго думаючи, смикнув їх двох за волосся. А однією з них виявилася Віра Миколаївна, їхній класний керівник. Шуму тоді було... А вона невисока й зі спини хлопець переплутав її з одноклассницею. Й таких витівок... Увесь їхній клас таким займався. Та повернімося до Івана. Постійно за косу тягав - от тепер на люстрі на Вікиній косі й висить. У цієї дівчини, його ж одноклассниці, було довге волосся, тому Олена сплела з нього косу, зав'язала її в петлю й повісила за допомогою неї Ваню на люстрі. Символічно, не знаходите?

А от і його сусід по парті Олег - йому пощастило трішки менше. Він лежить на парті, поклавши голову на складені руки, ніби спить. Хлопцю видалося трохи непросто - не щодня ж доводиться випити півтора літри миючого засобу майже залпом. Бо ж саме стільки він вилив Олені Вікторівні в сумку три тижні тому, перед контрольною. Роботу, звісно, ніхто не відмінив, а шкідник був щойно покараний.

За цими двома на столі лежав їхній друг Влад. У нього з лоба стирчала стріла, причому саме та, якою він три роки тому прострелив портфель Іванки, дівчини з теперішнього 11-В. Лук був у руках самого Влада - тоді ж стріляв він, а не хтось інший...

За третьою партою того ж ряду сиділи дві подруги, Юля й Ольга. Вони були невиправними пліткарками й постійно на уроках розмовляли. З часом учителі вже й ігнорували це, бо звикли. Та не Єлена. Тому ці дві "сороки" вмерли теж символічно - вдавилися власними язиками ( звісно, попередньо вчителька їх відрізала ). Померли вони швидко, але небезболісно.

За ними мав би сидіти Василь, але він сьогодні чомусь після четвертого уроку зник, а враховуючи, що був останній день навчального року, то він і не з'явиться. Та в журналі була записана його адреса, тому Олена Вікторівна не надто турбувалася з цього приводу.

На середньому ряду було шестеро людей. За першою партою сиділи дві подруги - Софія й Маша. На голову Марії був одягнений цупкий прозорий пакет, зв'язаний унизу мотузкою. Лице дівчини трохи віддавало синім відтінком. Її ж подруга сиділа, відкинувшись на спинку стільця, з розрізаним горлом. Ніж чомусь тримала Маша.

Нікіту, який сидів за ними, годі було впізнати - його голова була роздроблена цеглиною, яка лежала тут-таки, в нього на столі. Хлопець напівсидів-напівлежав на парті, ніби похнюпившись.

За Нікітою був ще один Іван - Гайструк. У нього з живота виглядав якийсь загострений металевий кілок. Олена просто посадила його на кіл, авжеж, перед цим газовим примусом добряче розігрівши метал, аби все було досить автентично.

На останній парті середнього ряду стояли три великі пакети з "Ашану" й лежав великий ніж. Такими зазвичай оббіловують худобу на бійні. В цих пакунках були Данило й Поліна. Вони вже два роки зустрічалися, тому вчителька вирішила зробити так, щоб вони зустріли смерть однаково - в пакетах, у розрізано-розібраному вигляді.

В останньому ряду було лише троє учнів. За останньою партою сидів Вадим. Учився він не надто добре й трохи любив випити. Тому хлопець був приємно здивований, коли знайшов під партою чиюсь фляжку з горілкою, якою відразу ж і скористався. Щоправда, напій виявився не фабричним - замість звичайного столового спирту там був метил, який минулого дня Єлена Вікторівна трішки розбавила з водою й налила в ту посудину. Та Вадим про це, звісно, не знав. Хлопець лише тихенько вигукнув: "А!..", коли напій обпік йому нутрощі. Звісно, він помер не відразу - через пів хвилини. Та він і не підозрював, що випив метил, зовсім невеликої кількості якого достатньо, щоби вбити людину.

За передостаньою партою сидів Володимир, трохи гладкий хлопець, який усіма силами намагався схуднути, але ніяк не зміг відмовитися від кексу з оксибутиратом натрію, який так полюбляють російські спецслужби, бо він не має запаху й смаку, й Віка, яка наразі тримала свою частково лису ( як ми пам'ятаємо, частина її волосся разом із люстрою стала шибеницею для Івана Чугаївського ) й зрізану голову в руках.

Парти, підлога й стіни були трохи забруднені кров'ю, як і плаття вчительки.

Саме таку картину побачила Єлена Вікторівна, огледівши кабінет. Вона взяла зі своєї сумки пляшку бордо, налила в бокал, який витягнула з учительського столу, й, не знімаючи плаття, занурилась у ванну. Темно-червона, аж брунатна рідина покрила майже все її тіло...

Ще лишалося двадцять хвилин до закінчення пари, як у двері неочікувано постукали. Єлена Вікторівна різко сіла у ванній, виринувши з забуття. В клас зайшов Василь. Він здивовано глянув на клас, у якому за партами сиділо й лежало тринадцять трупів, на люстрі на дівочій косі висів хлопець, а у ванній, наповненій кров'ю, очевидно, злитою з учнів, бо на мерцях було видно надрізи для цього, ніжилась учителька, попиваючи вино, й мовив:

- Добрий день. Я хотів би дізнатися, яка в мене оцінка за рік із ЗВ...

- А яку ти хочеш? - запитала вчителька, протягуючи йому пістолет, який вийняла з шухляди столу.

Хлопець підійшов, узяв зброю й приставив до скроні Єлени Вікторівни.

- Зрозуміло. Ну, одинадцять - то одинадцять, - вона взяла журнал, поставила йому там оцінку "11" й кинула його назад на стіл. Тоді знову лягла у ванну.

- Приєднаєшся? - запитала вчителька Василя.

Той мовчки теж заліз у ванну. Олена кивнула головою. Хлопець вистрілив у неї, поціливши в око. Тоді підставив пістолет до себе й продірявив собі голову. Вони вдвох осунулися в кров.

Після цього я вийшов із шафи в кутку кімнати, допив вино, що лишалося в пляшці, трішки підладнував пози дітей в вчительки так, як мені більше подобалося, взяв класний журнал і пішов у свій кабінет - о 16:00 була призначена нарада й мені, враховуючи, що я директор цієї школи, потрібно було приготувати промову, зокрема про успіхи наших одинадцятикласників. Тому я зробив собі чай і сів переглядати бухгалтерію школи...

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Клас фізики
Півфінал: Учительська
Історія статусів

12/09/20 00:58: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
16/10/20 20:22: Грає в конкурсі • Перший етап
20/11/20 10:26: Грає в конкурсі • Півфінал
10/12/20 00:30: Вибув з конкурсу • Півфінал

Коментарі 49

Богомільний Маніяк
Намагаюся уявити, як вчителька по черзі всіх вбивала. Тобто один кричить, страждає, а інші спокійно дивляться? Був варіант, що вона вбила всіх окремо і притягла вночі трупи до школи, але тут не в'яжеться директор у шафі, погляданнявчительки на годинник до кінця занять. Чому Василь не здивувався, що вчителька сидить у ванній, яка фіг його зна, що робить посеред класу. Коли вона вилізла з ванної і з плаття жінки капала кров, хлопець такий "А яка в мене оцінка?" Він теж хворий? Чи секрет в тому, хто такий директор і як він змусив вчительку таке зробити? А головне - навіщо то робити? Потрібна причина.
Працьовитий Наркоман
Важко оцінити твір. Подумав було, що через малий розмір, але він тут не відіграє жодного значення. Текст здався сирим, немов написаним за один підхід. Над розмаїттям убивств Ви дійсно попрацювали, але оповідання вийшло якесь зім'яте. Погоджуюся з коментарями нижче: кінець дивний. Немов ідея про директора з'явилася у Вас насамкінець. Бо ж ця сцена повністю руйнує логіку всього іншого. Або ж це ми чогось не зрозуміли🤔
Слабохарактерний Куджо
Авторе, вибачте за критику, зовсім не сподобалась ваша робота. За персонажів, які померли, взагалі не переймаєшься, оскільки про них тільки коротко розказується зі слів вчительки, яка очевидно здуріла, при цьому чому вона здуріла теж невідомо, і чому Василь в кінці теж застрелився не зрозуміло, і що там робив той директор. В принципі, я розумію, що це бодіхорор, тут мають лякати саме описи. В будь-якому разі, вибачте за критику, це лише мої враження від твору.
Надзвичайний Ельф
Вітаю у півфіналі!
Зичу вам успіхів, а свої враження від роботи я вже давно висловила :)
Сонливий Термінатор
Враження двояке. Наче цікава ідея, але й написано якось поспіхом, ніби протокольно. Кінець взагалі ні до чого. Або треба було уникнути розкриття особи оповідача, або якось пояснити, чому саме сталося все, що сталося (вчителька здуріла чи була відьмою?), і яким боком тут директор. Успіхів!
Африканський Дракула
Мені все дуже сподобалося, окрім кінцівки! Директор зайвий (можливо у Вас своя його задумка, але виникає відчуття недописаності). Його (директора), можна було б показати/обробити в творі вкінці таким собі чортом/джином з виконанням бажань, якому остогид той клас....
Закоханий Фюрер
Ой, важко підібрати слова :D
Ну, найбільші претензії у мене до фіналу. Ванна у школі? Навіщо Василь вбив вчительку? Навіщо вбив себе? Хіба можна, увійшовши у приміщення з величезною кількістю трупів , запитати "яка в мене оцінка за рік із ЗВ..."?
як вчителька перебила весь клас? яка роль директора в цьому?
Самі вбивства описані досить непогано(якщо можна так казати взагалі) Та й читається доволі легко. Але логіка і сюжет страхітливо кульгають на дві ноги.
Успіхів вам ! Працюйте і вдосконалюйте навички!
Харизматичний Петро
Якщо мої слова Вас образять, то вибачте. Твір кольоровий убивствами, що добре. Але вагомо підґрунтя немає більше, ніж у половини, що не добре. Продумані деталі смертей - добре. Увесь твір про одні смерті - недобре. Теж не в'яжеться кінець, до чого та директор та чи мав він якийсь вплив, чи може він просто збоченець якийсь. Також не розумію дій Василя: коли перший раз хотів пристрелити, то подумала, що розумний хлопак, але виявилось, що ні... І як вчителька сама (!) впоралась з цілим класом старшокласників? Чи директор поміг? Чи були крики якісь взагалі? Звідки ванна?
Як бачите, забагато питань, на які хочеться відповідей та пояснень. Твір взагалі-то мені нормально так пішов (особливо певні моменти про той же метил чи кекс), але обґрунтування дій та наслідків не видно. Якщо поясните, буду вдячний/а, як і всі тут. Дякую за увагу!
Простий Зубастик
Фінал абсурдний, наявність директора оповіданню не потрібна. Від перекриття дихальних шляхів людина вмирає не дуже швидко, за приставлення пістолета до скроні незарах, його легко перехопити. П'ять уроків в 11 класі звучать як утопічний жарт. Загалом оповідання нудне, виглядає як щиталочка про десять негритят, проте хист є. Розвивай уяву.
Хворий Тарантул Простий Зубастик
Директор походить на збоченця, що все це якимось чином організував.
Заспиртований Дракула
Ахаха, досить мило - ніби дивишся німе кіно під бадьору музичку. І репліки персонажів у рамочках... Твір змусив замислитись на тему легалізації легких наркотиків. Оцінюю усі твори як читач, тому розповідь зайшла - було весело. Дякую, авторе.
Банькатий Хижак
Не сподобалося. Не зрозумів мотивацію поведінки героїв. Мова оповідання - якась трохи канцелярська. Жодного з героїв не розкрито. Вони лише перераховуються. не буду ставити оцінок, але мені це коротке оповідання не зайшло
Міжгалактичний Джек
Василь не повинен був стріляти - мотивації не було. І чому у творі не має улюбленця вчительки? У всякого педагога є учень, на якого він опирається в кожному класі, де викладає.
Нічого так собі, мрії вчительки. Хоча і не вчительки. А суміші хірурга з психологом. Вчителя більш загартовані, вони вчать в інститутах такий предмет, як "педагогічна майстерність". І помста їх була б більш екзальтованою.
Кривавий Стівен
Прочитав коментарі і вже й не знаю, що написати. Там вже все сказали, що я хотів.
Не страшно, і не огидно... Можливо це все зробив директор? Якимось фантастичним чином вплинув на розуми дітей і вчительки. Вчительку змусив усіх вбити, а дітей смирно сидіти і чекати поки вона їх порішить. Бо чого ж вони не порозбігались? Але для чого це директору?.. Або ж це все якась алегорія, яку я не можу розгледіти.
Проте, читалось легко. Мова приємна.
З повагою.
Пишіть довго і процвітайте! 🖖
Печерний Куджо
Дивно і трохи не зрозуміло. Постало багато питань, на які відповідей не з’явилося. Чому вбито весь клас і вчительку? Яке значення мала та ванна? Частина тексту приділена опису смертей учнів, про це читати було трохи нудно. Ну і одні вбивства і кров не моє, хотілося більше жахаючої атмосфери.
Хворий Тарантул Печерний Куджо
Думаю логіка сюди і не намагалася завітати. Тут скоріше слово "треш" підходить. А це, взагалі, жанр в певній мірі.
Беззубий Професор
Як на мене, опис того, яким чином вбиті всі учні - надто затягнутий. Було би цікавіше, якби у шафі сидів якийсь вічний прогульщик чи взагалі учень, який зазвичай на дистанційному навчанні, і в кінці він би вбив вчительку, наприклад. Хід з директором трохи незрозумілий.
Думаю, треба трохи доопрацювати текст, і буде супер.

Щиро бажаю успіху та натхнення! З найкращими побажаннями,
Беззубий Професор, (чи то Професорка)😁❤️
Страхітливий Гермафродит
Авторе, сподобалося все, окрім закінчення. Не розумію, навіщо хлопець і сам застрелився? Навіщо у клас потрібно було приносити ванну? Не розумію мотивацію вчительки оте все робити, якщо чесно, але попри незрозумілість, мене твір затягнув. Тільки справді очікувалось чогось іншого в кінці. Директор у шафі - то вже дуже сюрреалістично о.О я тепер не знаю, що думати. Страхітливий тепер спантеличений............
Хворий Тарантул Страхітливий Гермафродит
Певно він хотів все-таки дванадцять, того і застрелив вчительку та себе.
Замурзаний Ляшко
Назва дотепна, сподобалася. Початок так само дотепний, чорний гумор подекуди вдалий, є з чого навіть посміятися, бачу життєвість деяких ситуацій (смикання за коси - а це виявилися не учениці:), але далі, як на мене, перебір. І погоджуюся з попередніми читачами. Кінцівка несподівана: уся оповідь - від імені директора-спостерігача. Незрозуміло, чому вчителька всіх убивала, а учні, як покірні вівці, не гадали навіть утекти. Хоча історії про втрату інстинкту самозбереження - на прикладі розстрілів натовпу терористами - підказують, що абсурд постає реальним. І, може, це натяк на те, що сторонні просто спостерігають і не змінюють ситуацію? Цікаво: чи скаржилися на цю вчительку? Гадаю, автор перспективний, але бажаю поміркованості, бо лінійний перелік кого і як убили може втомити. Підсумовуючи: найбільше запам'яталися початок і кінець.
Замурзаний Ляшко
"Олена Вíкторівна ( насправді по паспорту вона була Єленою Віктóрівною, бо її батьки захоплювалися грецькою міфологією й історією, тому назвали її в честь дружини Агамемнона, Єлени Прекрасної, яку викрав Паріс, але всім вона представлялась Оленою )". Не зовсім зрозуміло, чому французький наголос ВіктОрівна асоціюється з грецькою міфологією. ВіктОр - явний мсьє. Та й навіть Віктор - "переможець" латинською, а не грецькою. Героїня всіх перемогла - чи так думала, але фінал судився інший.
Надзвичайний Ельф
Твір схожий на чийсь абсурдний сон: багато деталей, багато нелогічних речей, які разом складають картину нічного кошмару. Чому Олена-Єлена вчинила те, що вчинила, і при чому тут директор – не зрозуміло. Не зрозуміла також відсилки на Єлену Прекрасну, тут вона скоріше Єлизавета Баторі :)
Дякую вам за роботу і вибачте за критику, здається, це просто, як то кажуть, "не моє".
Замурзаний Ляшко Надзвичайний Ельф
Точно, особливо нахилом купатись у підозрілій червоній рідині нагадує Баторі:) А вино (бордо), схоже на кров, - поширене порівняння.
Через Єлену Прекрасно теж загинули люди, але ж сама вона не вбивала, і взагалі а-ля гер ком а-ля гер - це дещо інше. От якби ВіктОрівна була ще й неймовірною красунею... але асоціацій із Троянською війною все одно не виникне. Плюс помітно, що діє вчителька сама, наче кілер.
Хворий Тарантул Надзвичайний Ельф
"Абсурдний сон" - краще і не скажеш.
Безрукий Джек
Текст такий собі хуліганський, він не надто сконцентрований на сапсенсі, збереженні інтриги. Вже з першого абзацу, після представлення регалій вчительки, зрозуміло, що випускного не буде. У фокусі саме способи умертвлення учнів, однак, як для такого акценту, мені трохи не вистачило художності в описах, деталей, які б згустили атмосферу жаху. Можливо, автор боявся скотитися у сплатерпанк, а тексти ж для старшокласників. Чи йому завадила кількість вбитих у тексті учнів. Можливо, більш ефектно би було змалювати фоном картинку, а увагу вчительки приділити «улюбленцям» - лише декільком обраним – та створити потужну образну картинку. Бо на середині тексту статистика констатації способів смертей приїдається, хочеться розвитку. Поява учня задала тон тексту, з’явилась якась інтрига і цікавість дізнатися, що ж далі. Далі такий собі неочікуваний поворот зі скелетом, тобто директором, у шафі. Гадаю, він покликаний внести часточку абсурдності, яка зачепить читача і змусить гадати, а що ж відбувається у тій школі? На жаль, у мене цей штрих викликав асоціацію з роялем в кущах, атмосфера, створена сценою з останнім учнем, розвіялася. Як на мене, то директор не зв’язав події, а лишився якимось окремим епізодом. Мені сподобалося, як «зіграла» ванна. Занурення у кров дає розуміння, до чого акцент на імені Єлена – бо вона має бути прекрасною.
У підсумку: не сподобалася передбачуваність сюжету, монотонність опису мертвого класу. Сподобалася сцена у ванній, така собі текстова абстракція, в ній є якийсь шарм. Автору бажаю успіхів та натхнення у творчості.
Хворий Тарантул Безрукий Джек
Сцена у ванній була б хорошою, якби не учень що прийшов і заліз у неї. Бо це якась нісенітниця.
Рогатий Кабак Хворий Тарантул
Повністю з вами згоден)) Сцена коли учень заліз у ванну за абсурдністю близька до "Вбити Білла" Тарантіно, тілтки у дядька Квентіна це виглядало геніально, а тут...
Хворий Тарантул Рогатий Кабак
А тут суїцид з вчителькою у ванній із кров'ю серед класу наповненого мертвими однокласниками і директором в шафі, який за цим стежить. Зате 11 за рік поставила
Замурзаний Ляшко Рогатий Кабак
Або як у фільмі "Зануда": герой-невдаха почепив зашморг на шию, сидить у ванні та бекає: "Вона пішла... Чому?" А герой-терорист мусить кидати терор і рятувати невдаху:)
Чубатий Трупоїд Безрукий Джек
"Занурення у кров дає розуміння, до чого акцент на імені Єлена – бо вона має бути прекрасною."

Краще би тоді Єлизаветою назвати, на честь Ержебет/Єлизавети Баторі.
Безрукий Джек Чубатий Трупоїд
Вельмишановні коментатори, дуже несподіваний той факт, що мій коментар до тексту викликав не менш палке обговорення, ніж сам текст)))
Замурзаний Ляшко Чубатий Трупоїд
Так, Баторі нищила молодих дівчат - а іншим серійним убивцям ще приписували вбивство немовлят. У шкільному контексті таке порівняння з угорською графинею було б доречнішим.
Замурзаний Ляшко Замурзаний Ляшко
І якби ВіктОрівна омолодилась у такий спосіб (чи вважала б, як Баторі, шо їй це допомагає), відновила красу, було б зрозуміло.