Ширлі Джексон або відьма, що вдавала з себе жінку

1. Стівен Кінґ називає її роман «Привиди будинку на пагорбі» найвеличнішим із написаних горорів останнього сторіччя. «Сяйво» написане під впливом «Сонячного годинника» Джексон, де розповідається про величний маєток і садистичну волю його мешканців. Її творами причаровані Ніл Ґейман і Донна Тартт, остання називає сюжети письменниці «найстрашнішими з будь-коли написаних». 

2. Розкладала Таро, варила зілля, передбачувала вагітності знайомих жінок і називала себе відьмою. Жартувала, що начаклувала, аби видавець, з яким розсварилася, зламав собі ногу; пророкувала щодо виграшів улюбленої бейсбольної команди. «Вона єдина практикуюча відьма-письменниця!» і «Джексон пише не пером, а мітлою!» – вигукували її сучасники. 

3. Була головною годувальницею у родині: попри те, що чоловік Ширлі викладав у університеті, саме її твори забезпечували подружжя і чотирьох дітей. Одночасно працюючи над оповіданнями, романами, а також статтями у жіночі журнальчики про кулінарію та побут, вона встигала готувати їжу, прибирати, доглядати дітей і влаштовувати сімейні вечірки.

4. І це геть не райдужний мотиватор для домогосподарок. Джексон сиділа на амфетаміні та транквілізаторах, заливала свою подвійну душу алкоголем, припалювала її тонною цигарок, від чого, власне, і померла. Тут ми чемно (не) промовчимо про безліч зрад з боку чоловіка: жорстоко страждаючи, письменниця притлумлювала реальний жах – літературним.

5. Не диво, що у таких оповіданнях як «Луїза, вернись додому!» і «Медовий місяць Місіс Сміт» вона зобразила родину і шлюб як дещо відразливе і гнітюче, але єдине, що світ взагалі може запропонувати жінці. І ще раз наголошуємо: хаос і терор, який коріниться у буденності – то найплодючіший матеріал жахів.

6. Оповідання «Лотерея» принесло їй першу славу – Джексон написала його після того, як чудовою червневою дниною декілька годин намагалась вкотити дитячий візок на пагорб висотою з 17-поверхівку. «Нью-Йоркер» миттєво опублікував «Лотерею», і в редакцію почали плинути листи: половина з обуренням, половина – з запитанням, де можна взяти участь? 

7. Джексон почала отримувати відгуки читачів, і з трьохсот листів тільки тринадцять були не з прокльонами. Проте зберегла усі. Друзі зізнавались їй, що чують на вулицях та по автобусам обговорення «Лотереї», але лякаються навіть переповідати зміст. Невдовзі Південно-Африканський союз заборонив поширення тексту на свої території, а Джексон зраділа: «Отже, вони дійсно зрозуміли суть!».

8. Мрр…і ще декілька аргументів на користь того, що Джексон насправді була відьмою. Грала на екзотичній цитрі, знала із сотню народних пісень, тримала шість чорнезних котів. Вела декілька щоденників одночасно: в одному зображувала повсякдення, в іншому – десятиліттями зізнавалася у шкільному коханні, у третьому…  

9…мала безліч особистостей, які частково відобразила у романі «Пташине гніздо». Серед них «щаслива ірландка», домашнє прізвисько письменниці, Арлекін, Віллон і навіть бог Пан – кожен мав свій голос і характер. Відьомство (чи безум?) письменниці побачте на власні очі у фільмі «Ширлі» (2020). 

10. Діти були від неї в захваті. На ніч вона співала їм не звичайні муркотливі колискові, а щось на кшталт:

Міс Ґретен першою була,

Побігти хтіла, та дарма,

Ножем для кукурудзи він вдарив її –

Так вбивства ті, власне, розпочались…

11. Та всі були від неї в захваті. І не тільки за лаконічну довершеність невеличких оповідань про скажених дітей («Чарльз», «Відьма») чи за монументальну потойбічність будинків з привидами (хутчіш дивитись шедевр Нетфліксу «Привид будинку на пагорбі»), а ще й гострий саркастичний розум, недбалість і певний депресивний магнетизм. З нею товаришували Селінджер, її мріяла побачити Сильвія Плат, а з Діланом Томасом вони взагалі влаштували «приватну вечірку», доки чоловік Ширлі у сусідній кімнаті дивився футбол.  

Тож віддамо шану несамовитій письменниці келихом міцного і прочитанням оповідань у перекладі Ірини Гаврилюк на сайті «Провід». 

Топ цитат від майстрині:

«Все, про що я міг думати, стоячи навпроти цього місця: ото б я повеселився, дивлячись, як воно палає». 

« – Цікаво, чи зміг би я з’їсти дитину, якби мав можливість?

– Сумніваюсь, що змогла б добре її приготувати, - відповіла Констанція».

«Пліткують, що вона повісилась на башті, але коли ваш маєток – це Гілл-гаус, і в ньому дійсно є башта, то плітки не дозволять вам повіситись деінде».

«– Отже, - запитала вона, - як вам живеться у будинку з привидами?

– Чудово! – відповів Люк. – Дає мені прекрасний привід хильнути серед ночі».

«Я не можу втриматись, коли люди перелякані. Мені хочеться налякати їх ще більше».

«Я схожа на крихітну істоту, яку поглинуло чудовисько. Чудовисько відчуває мої маленькі порухи всередині себе».