Найлиховісніша історія ХХ століття

«Ранок двадцять сьомого червня був ясним і сонячним, зі свіжим теплом справжнього літнього дня; квіти рясно цвіли, трава була яскраво-зелена. Селяни почали збиратися на площі між поштою і банком близько десятої години; у деяких містечках було так багато людей, що лотерея тривала два дні й треба було починати двадцять шостого червня, але у цьому селі, де було тільки близько трьох сотень людей, уся лотерея займала близько двох годин, отож, вона могла розпочатися о десятій годині ранку й скінчитися так, щоб селяни встигли дістатися додому на обід»

Так досить тепло, яскраво та навіть буденно розпочинається одна з найжахливіших історій в «темній літературі». Написана більше, ніж півстоліття назад, вона досі тривожить читачів своєю химерністю і відчуттям всепоглинаючого жаху. До кінця читачі не розуміють, що, в біса, відбувається: «що за лотерея?», «чому збирається місто?» та «для чого дітям потрібні камені?». Напруга зростає з кожним наступним словом та тримається до останнього речення. А фінал, мов те кинуте каміння, вбиває читача своєю жорстокістю та загальним божевіллям.

«Лотерея» – це найвідоміше оповідання **Ширлі Джексон, американської письменниці, класика американської літератури ХХ століття та, подейкують, відьми, що вдавала з себе жінку. Роботи Джексон вплинули на літературний розвиток письменників Ніла Ґеймана, Стівена Кінґа, Джоан Гарріс та Річарда Метісона. І до сьогодні «Лотерея» Ширлі Джексон гордо тримається на п’єдесталі «одного із найвідоміших оповідань в історії американської літератури».

В «Лотереї» змальовано маленьку сільську громаду, яка продовжує традиційну та жорстоку лотерею, що має таке давнє походження, що й не згадати. Так для деяких її учасників залишається загадкою, коли один із найстаріших членів громади невиразно вказує, що колись існувала приказка: «Лотерея в червні, кукурудза скоро буде важкою».

Опублікована всього через три роки після закінчення Другої світової війни (у 1948 році в жураналі «Нью-Йоркер») ця історія перегукується з лякаючим конформізмом, що існував у Німеччині в попереднє десятиліття. Ходять чутки, що в основі історії Джексон лежать її побоювання з приводу антисемітизму, що зберігався в американському суспільстві. Історія «Лотереї» піднімає кілька важливих тем для обговорення, включно з небезпекою сліпого слідування традиціям, «психології натовпу» та інверсією сімейної динаміки європейської культури.

Чорна скринька в оповіданні може символізувати вікові традиції та звичаї, які є в людей усіх культур. Як і всі культурні традиції, скринька дуже стара і ностальгічна. Джексон навіть заходить так далеко, що описує її як «пошарпану щороку». Ймовірно, спочатку коробка була чистою, з гострими краями і глянсовою фарбою, але як і традиції починають зникати і спотворюватися рік за роком, так само спотворюється і коробка.

Згадаємо, що Різдво досить глибоко вкоренилося в християнських віруваннях і виникло, як день святкування дня народження Христа. Проте зараз люди вважають Різдво порою «святкового столу», подарунків під ялинку та часу знижок. Свято Різдва, як коробка з «Лотереї», зносилося і втрачає своє першочергове значення. Це саме те, що авторка намагається показати читачеві; що більшість традицій сьогодні – це просто лушпиння «оригінальної версії», і треба бути обережним, сліпо наслідуючи їх, бо вони «звичні».

Сама лотерея видається дуже символічною процедурою в повсякденні, яку мирні жителі просто приймають. Ми бачимо містера Ворнера, головного чеха, який висміює північне село, називаючи їх «Зграя божевільних дурнів» за бажання скасувати стару лотерейну традицію. Коли приходять люди, які ігнорують «традицію», їх часто висміюють і принижують. Ми навіть бачимо це в оповіданні: коли з’ясовується, що місіс Гатчінсон має крапку на її лотереї, вона одразу ж протестує: «Це нечесно». Городяни швидко відхиляють це прохання і продовжують забивати її до смерті.

З моральної сторони ці люди повинні розуміти, що вбивати людину випадковим чином неправильно, але вони не хочуть порушувати щорічної традиції. Це дуже схоже на криваві жертви протягом усієї історії. У релігії вважається, що свого роду жертва принесе рясний урожай наступного року.
Ширлі Джексон жила в Північному Беннінґтоні, штат Вермонт, і її коментар показує, що вона мала на увазі саме Беннінґтон, коли писала «Лотерею». У лекції 1960 року (надрукованій у збірці 1968 року «Ходімо зі мною» вона згадувала про листи ненависті, які вона отримала у 1948 році:

«Мені просто ніколи не прийшло на думку що ці мільйони і мільйони людей будуть настільки далеко від збадьорення що вони сідатимуть і писатимуть мені листи, які я відверто боятимусь відкрити; з більше ніж трьохсот листів що я отримала того літа я нарахувала тільки тринадцять що звучали доброзичливо, і вони здебільшого були від друзів»

Шкода, що редакція «Нью-Йоркер» не зберігала записи телефонних дзвінків, але листи, адресовані Джексон, перенаправлялися особисто авторці. Ширлі того літа щоденно забирала з собою по 10–12 листів. Так, авторка згадувала:

«В роки після того, під час яких ця історія була включена в антології, адаптована для драм, телевізора, і навіть – повністю містичною трансформацією – перетворена в балет, зміст листів які я отримувала змінився. До мене звертаються більш чемно, як правило, і листи здебільшого запитують що ця історія значить? Проте, переважний тон перших листів приймав вид широкоокої, шокованої наївності. Люди не так переймалися що історія значила; вони хотіли знати де ті лотереї проводились, і чи могли б вони піти туди і подивитись»

Джексон виписала приголомшливий контраст між буденним і звичним тихим життям містечка та жорстокої традиції, яка, щоправда, силою звички, займає своє незмінне місце. Про що трохи згодом відповіла письменниця на безперервні закиди:

«Я сподівалася, що відтворивши стародавні жорстокі ритуали в сьогоденні, та ще й у моєму рідному містечку, я шокую читачів наочним зображенням безглуздої жорстокості та загальної нелюдяності в їхніх власних життях».

Окрім численних перевидань у журналах, антологіях та підручниках, а також коміксів, «Лотерея» була адаптована для радіо, телебачення, балету, фільмів 1969 та 1997 років, опери та одноактної п’єси Томаса Мартіна. Короткометражний фільм Ларрі Юста «Лотерея» (1969), навіть піддався забороні членами правління у Бостоні.

Посилання на фільм:

Безсумнівно, це найкраща екранізація знаменитого оповідання Ширлі Джексон. Короткометражний фільм, знятий у Феллоуз і Тафт, штат Каліфорнія, настільки натуралістичний, що починається застереженням («Наступне – вигадка»), хоча він був частиною серії під назвою «Short Story Showcase». Також Мерилін Менсон використав «The Lottery» як натхнення для свого кліпу на пісню «Man That You Fear» з альбому «Antichrist Superstar».

До сторіччя оповідання «Лотерея», у 2016 році Майлз Гайман, онук Джексон, створив графічну адаптацію «найжахливішої оповідки ХХ століття» під назвою «Лотерея Ширлі Джексон»: Авторизована графічна адаптація. Його версія дещо скорочує формулювання першоджерела і покладається на графіку для зображення інших аспектів оповіді. У вступі до книги він говорить:

«Моя бабуся завжди відмовляла своїм читачам у проханнях пояснити значення «Лотереї». Мій дідусь, літературний критик Стенлі Едгар Гайман, згадуючи її відмову у своєму вступі до посмертного омнібуса «Магія Ширлі Джексон», згадує про її гордість, коли вона дізналася, що Південноафриканський Союз часів апартеїду заборонив «Лотерею». За словами мого дідуся, вона дозволила собі рідкісний загадковий жарт у відповідь на цю новину: «Принаймні вони розуміють історію», – сказала вона».

Ілюстрації Майлза Гаймана мають дещо старомодний тон сепії, що підкреслює відсталість містечка, яке твердо тримається традиції «ми завжди робили саме так», якої сусідні міста вже давно позбулися. Напруга зі сходом сонця 27 червня відчутна в поведінці занепокоєних і схвильованих мешканців міста, коли старші витирають пил зі скриньки, жінки закінчують хатню роботу, а діти йдуть шукати найважчі камінці.

На думку Елісон Ворд з видання «Г’юстон Кроникл» графічна історія Майлза Гаймана «просувається трохи далі, ніж слова його бабусі». Проте вона ствердує, що версія Гаймана розкриває деталі історії раніше, ніж в оригінальному творі.

Хороші новини для українських читачів: вам не доведеться чекати 27 червня, щоб розпочати лиховісну «Лотерею». Видавництво «Жорж» менше чим за місяць подарує відданим читачам Ширлі химерну збірку «Лотерея та інші оповідання». Це третя книга американської горористки, яка вийде солов’їною (надіюся, що наступного року ми побачимо ще повісті «Пташине гніздо», «Кат» «Сонячний годинник» чи інші збірки оповідань Джексон). Тому поспішіть набрати каміння передзамовити збірку, щоб сповна насолодитися божевільним талантом Ширлі Джексон.