Довгий Джон Сілвер: дрейф у Бабайській бухті

І: РАНКОВА ВАХТА (04:00 – 08:00)

«Long John Silver»

«Long John Silver» – французька серія Банд Десіне (Bandes Dessinées – франко-бельгійські мальописи), написана Ксав’є Дорісоном (в нас є і його «Замок тварин») і намальована Матьє Лоффре, видана в період з травня 2007 по квітень 2013. Це натхненний омаж (шанобливе вільне продовження, не сиквел) роману «Острів скарбів» Роберта Луїса Стівенсона.

Після співпраці над серією БД «Prophet», підживленої історіями про великі пригоди та піратство, дует вирішив показати персонажа Довгого Джона Сілвера в продовженні роману «Острів скарбів». Ксав’є:

«Хотілося шторму, ковтка свіжого повітря, екзотики та скарбів! Повернувшись до «Острова скарбів», я також знову відкрив для себе дитячу насолоду від читання, Madeleine de Proust*, які відповідають цьому періоду мого життя, формі невинності»

* - французький вираз, що використовується для опису запахів, смаків, звуків, що нагадують про дитинство або повертають давні емоційні спогади. У романі «На Сваннову сторону» Марселя Пруста, герой занурює бісквітне тістечко (madeleine) до чаю – і на сотні сторінок переноситься в дитинство, з яким у нього навічно асоціюється цей смак.

Сюжет розгортається більше ніж через десятиліття після подій роману Р. Л. Стівенсона. Тоді піратство вже було не чим іншим, як спогадом, роздавленим могутнім і оскопляючим суспільством. Для Матьє Лоффре «...Цей всесвіт виражає для мене остаточний кінець певної форми свободи та піднесення перед обличчям прагматичної ефективності сучасного світу... Мені подобається бунтівний пірат із романів, той, хто каже до біса все і ризикує жити за власними заповідями. У цих темпераментах є краса, краса через пристрасть і неминучу невдачу».

З 2007 по 2013 рік чотиритомна серія, опублікована видавництвом «Dargaud», мала величезний успіх і отримала численні нагороди. Другий том, «Neptune», відібрали для участі в найбільшому європейському Міжнародному фестивалі коміксів в Ангулемі у 2009 році.

Ця серія відновила жанр піратства з романтичним відтінком, який рідко можна побачити в коміксах.

Автори мальопису залишили в ньому й ряд великодинок, які часто так чи інакше відсилають до роману «Острів скарбів»:

• Лорд Байрон Гастінґс: це один з центральних персонажів серії, але цікаво зазначити, що такий собі Байрон Хаскін був режисером фільму «Острів скарбів» (1950) для студії Діснея.
• Hidden name – це той самий персонаж, який з'явився в романі Стівенсона. Автори постаралися зберегти його головну рису характеру – честь.
• «The SpyGlass»: далекоглядна труба. Це та ж сама таверна, де в романі Джим Гокінс зустрічає Сілвера. Сюди ж заходять і герої мальопису.

«Ця історія починається у далекому світі. У світі, про який, напевно, забув і сам Господь»

ІІ: СОБАЧА ВАХТА (16:00 – 20:00)

З інтерв’ю творців БД (за пінтою пива)

Вірні своїй репутації, Lauffray & Dorison вкотре доводять, що вони є неперевершеними майстрами яскравих, виразних пригодницьких коміксів.

Лоффре не цурається надзвичайно вражаючих широких планів. Залучаючи химери, магію та піратські кодекси честі, сюжет, зітканий Дорісоном, не має простоїв і повністю досягає своєї мети: «віднайти трохи пороху великої мрії, яку зродив Стівенсон...».

Nicolas Anspach, 2007, для actuabd.com:

Чому ви вирішили створити продовження роману Роберта-Луїса Стівенсона?

ДОРІСОН: Я працюю над цим проектом вже близько десяти років. Коли я був молодим, я дуже любив читати цей роман. Це було одне з моїх найбільш пам'ятних читацьких вражень. В «Острові скарбів» піднімаються теми, які мене дуже цікавили: романтика, пригоди, дива і, перш за все, піратство.

Це складний жанр. У наш час дуже мало авторів коміксів йдуть слідами Юбінона, Пеллерена і т.д.

ЛОФФРЕ: Не плутайте мореплавання з піратством! Наша історія зосереджена на піратстві і базується, перш за все, на принципах цієї спільноти: кодексах і прагненні до пригод. Мореплавство – це щось зовсім інше: це прагнення до моря, до життя за певними соціальними правилами на кораблі. Пірати можуть займатися своїм ремеслом де завгодно, тому що це стан душі: вони хочуть відірватися від реальності, від ярма та імперативів суспільства. Вони хочуть жити по-своєму, нехтуючи встановленими правилами. Ми будемо говорити тільки про персонажів з таким типом темпераменту. Леді Гастінґс не була такою, але соціальний тиск змусить її стати девіантною, навіть якщо вона ще не усвідомлює цього. Сілвер, який нарешті влаштувався, не зміг відмовитися від захопливої пригоди, запропонованої цією жінкою. Вона зачаровує своєю зухвалістю. Проте очевидно, що не обійдеться без протистоянь між двома такими особистостями...

Чому леді Гастінґс вирішила розпочати ці пошуки скарбів?

ЛОФФРЕ: Вона завжди жила, насолоджуючись життям, розважаючись і витрачаючи гроші. Але вона розуміє, що її життя не дуже захоплююче, незважаючи на всі її надмірності. Вона не хоче підкорятися нав'язаному їй життю: вона повинна чекати в ізольованому замку на свого чоловіка, якого вже три роки немає на новому континенті.
Тому вона хоче бути незалежною і зустрітися з чоловіком, який уособлює нестандартне життя, королем піратів. Ми розповідаємо історію про те, як ці двоє людей відкривають одне одного і разом йдуть до дуже романтичних і фантастичних цілей.

Натомість вона є центральним персонажем цього першого тому.

ДОРІСОН: Мені подобається представляти великих персонажів, зосереджуючи увагу на їхній появі в історії, на їхньому впливі та репутації. Але Сілвер швидко опиняється в центрі сюжету і його персонаж входить в історію з повною силою... Сілвер також прибуває на острів Скарбів дуже пізно. Чому так відбувається? Тому що письменник повинен був створити атмосферу, його репутацію, його легенду. Він повинен був підготуватися до його виходу на сцену.

Чому Довгий Джон Сілвер погодився на цю авантюру?

ДОРІСОН: Він не вміє робити нічого іншого. На перший погляд, звичайно, він знає, як утримувати таверну та вести спокійне життя. Але леді Гастінґс пропонує йому можливість зробити останній ривок. Якщо йому судилося померти, то він міг би померти так само, як і жив: на ногах, а не як собака! Такі люди, як він, не вмирають у ліжку. Він вірить в інформацію, яку дала йому леді Гастінґс. Але цілком ймовірно, що він би все одно пішов на цю авантюру, якби йому запропонували інші, менш надійні варіанти. Це ж його життя!

Ви писали історію разом?

ДОРІСОН: Ми постійно обмінюємося ідеями, перекидаємося ними в міру того, як розвиваються сцени. Я переробляю розбивку та історію після наших зустрічей.

ЛОФФРЕ: Ми з Ксав'є не намагаємося справити враження один на одного. Він не має достатньо технічних знань, щоб побачити завихрення на малюнку, а я не маю достатньо наративних знань, щоб зрозуміти деякі його трюки. Тож ми домовляємося про емоції, якими хочемо поділитися своєю історією. Ми обговорюємо сцени і книгу, але не саму дисципліну. Ми тут, щоб служити історії, атмосфері, клімату та емоціям.

З графічної перспективи, чому ви обрали цей бентежний чорний дизайн?

ЛОФФРЕ: Важко сказати. Але ми дійсно хотіли залишитися в цьому ключі. Це стосується і кількості панелей на сторінці, і техніки роботи. Я розфарбовував альбом у традиційний спосіб. Результат вийшов досить експресіоністичним і яскравим, зі своїми незграбностями і сильними сторонами. Піратський жанр – це бароко, і він вимагав екстремального стилю.

ДОРІСОН: Йдеться не про те, щоб намалювати реальність, а про міф. Ми повинні були вийти за межі історичної реальності. А це означає, що ти мусиш обманювати, щоб служити історії.

ЛОФФРЕ: ... і перш за все емоційне вираження історії. Якщо ми зображуємо скелю, на якій сидить Довгий Джон, і йому доводиться зіткнутися зі стихією, ми без вагань використаємо будь-які засоби, необхідні для того, щоб чітко проілюструвати масштаб виклику.

Наратив має перевагу над історичною реальністю...

ЛОФФРЕ: Так, але не над емоційною реальністю історії. На початку і наприкінці сцен використовуються декорації або кольори, які відображають настрій головних героїв. Наприклад, сцена, де герої заходять до таверни, щоб вперше зустрітися з Довгим Джоном, є дещо епатажною, експресіоністичною та екстремальною. Певний герой фантазував про Довгого Джона протягом п'ятнадцяти років. У нього стосунки любові/ненависті з піратами і з самим Довгим Джоном. Він мав це відчути, коли зайшов до таверни...

Ксав'є, як вам вдається писати такі успішні серії?

ДОРІСОН: Я пишу сценарії для мальописів уже майже десять років. Я написав близько десяти коміксів і один фільм. Я витрачаю багато часу на написання своїх альбомів. Я, мабуть, найповільніший і найсуворіший сценарист. Якщо ви хочете отримати хорошу історію, дива не буває: ви повинні постійно переписувати її та вдосконалювати. Кожен з ілюстраторів, з якими я працював, створив свій всесвіт. Моє найбільше щастя в цьому бізнесі – оточити себе правильними людьми.

ЛОФФРЕ: І, перш за все, працювати дуже серйозно. Я знаю персонажа. Тут не йдеться про фантазію.

Своїм розлогим доробком (від мальописів до кіносценарїв) Ксав’є Дорісон довів, що він може працювати в таких різних жанрах, як пригоди, наукова фантастика, вестерн, історична драма чи фентезі, не втрачаючи при цьому динаміки історії та міцності структури, які характеризують його роботи.

А Матьє Лоффре (cценарій – малюнок – кольори), який з поміж іншого працював і над «10 000 до н.е.» Роланда Еммеріха, у 2020 році запустив новий сольний проект: «Raven» (Dargaud). Де він повернувся до великої пригоди, яка дозволяє йому розкрити свій величезний талант художника та оповідача.

Ну, і як же без Стівенсона…

Продовжуючи тему автора «Острова скарбів», у 2013 році вийшов біографічний one-shot БД «Stevenson, le pirate intérieur» (Стівенсон, внутрішній пірат). Під пером Родольфа та пензлем Фолле літературна статуя Роберта Луїса Стівенсона поступається місцем істоті з плоті та крові, що перебуває у вічному діалозі з собою, зі своїми демонами, зі своїм внутрішнім піратом.

Шотландець за походженням і мандрівник за натурою, Роберт Луїс Стівенсон народився 1850 року. Маючи слабке здоров'я, частину дитинства він провів прикутим до ліжка, страждаючи від низки легеневих захворювань, які впливали на нього все життя.

Батьки призначили юному Роберту долю стати будівельником маяків, як це робили майже всі чоловіки в родині протягом трьох поколінь. Захоплений літературою з раннього дитинства, він, проте, продовжив вивчати інженерію, а пізніше й право, як того бажав батько, перш ніж вирішив відмовитися від будь-яких ідей щодо кар'єри в цих галузях.

Він подорожував Європою, Північною Америкою, а потім і Тихим океаном, переслідуваний своїм «внутрішнім піратом», який і надихав, і тероризував його...

Захоплений мандрівник, він рано почав публікуватися. Глибоко оригінальний і нонконформістський, він здобув прихильність критиків та комерційний успіх і став визнаним письменником ще за життя. Його творам притаманні пригоди та фантазія, серед них класикою вважаються «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом» (1886) та «Острів скарбів» (1883).

З 1890 року він жив у Вайлімі, на Самоанських островах, зі своєю дружиною Фанні, де провів решту життя, доки в 44 роки в нього не трапився інсульт. У Вайлімі місцеві жителі прозвали його «Тусітала», тобто «Оповідач».

Українська ліцензія (з піратським вмістом, хе-хе)

Видавництво LANTSUTA розсмакувало формат БД та приручило норовливих піратів у 2021-2022 роках.

Кожна частина – це солідний том у твердій обкладинці на 120 сторінок із крейдованим глянцевим папером, з лакованими елементами та назвою, а також із розкішними параметрами: 220х300 мм. А ще є бонусні малюнки. Вік: 12+. Тираж кожного тому – 1500 примірників (включно з лімітованими, яких по 200).

Окрім стандартної аквамаринової версії обкладинок із кораблем, видавці випустили також лімітовані видання з шикарними ексклюзивними обкладинками, щоб у поціновувачів мальописів вже точно порозбігалися оченята й вони, не в змозі обрати яка ж ліпша, придбали обидві. Тобто аж чотири примірники. Оце так диявольськи продуманий маркетинг!

Графічний роман переклав з англійської Віктор Губарев (текст звіряли і з французьким оригіналом) – український письменник-мариніст, перекладач «Острова Скарбів» (вид-во Урбіно), афорист, кандидат історичних наук, автор двох десятків енциклопедій, науково-популярних і художніх книжок, фахівець з історії піратства.

З опису на сайті:
«Ця жорстока та повна пригод мальована історія є справжнім діамантом з колекції бандесіне та буде цікава усім шанувальникам гостросюжетного пригодницького жанру. А також надасть змогу читачам оцінити неперевершений європейський малюнок».

ІІІ: СТОРОЖОВА ВАХТА (00:00 – 04:00)

З огляду старого буканіра

Вашій увазі детальний, розлогий та обезспойлерний огляд The Geeky Nerfherder.

І ТОМ:

Я занурився в історію з самого початку. Леді Гастінґс заінтригувала мене, вона виявилася сильною жінкою, ладною на все, щоб отримати бажане. Вона була рішучою, хитрою і часом маніпулятивною, але, попри труднощі, які їй доводилося переживати, її рішучість ніколи не слабшала. Ця історія дуже добре показує її скрутне становище та потенційні наслідки протягом більшої частини цього вступного тому. Зрештою, він закладає підвалини для решти сюжетної арки, і робить це дуже добре, як для невеликої кількості сторінок – лише трохи більше 50 сторінок у цьому томі. Знайомство з Сілвером та його командою коротке, але ви все одно відчуваєте їхнє товариство і те, що вони будуть слідувати за Сілвером до кінця.

Ілюстрації чудові, вони ідеально відображають кожну сцену і оживляють персонажів. Випадкові великі заставки також дуже вражають. Ми отримуємо початок гостросюжетної піратської пригодницької історії у пошуках скарбів, яка змушує вас чекати продовження.

ІІ ТОМ:

«Нептун» бере персонажів і місце дії з І тому і розвиває їх, посилюючи напругу і атмосферу між героями, розширюючи мотивацію персонажів, причому Сілвер цього разу виходить трохи більше на перший план, стаючи більш привабливим. Історія Дорісона дуже захоплююча і тримає вас у напрузі протягом усього твору, а мистецтво Лоффре дуже атмосферне, привносячи справжнє відчуття насильства й мороку (violence and darkness) історії у відкритому морі.

ІІІ ТОМ:

Чим більше я читаю, тим більше мені подобається Довгий Джон Сілвер. Він може бути піратом, та ще й легендарним, але для нього це більше, ніж просто пошук піратського золота, він, попри все, піклується про свою команду, про свою сім'ю, всупереч усьому. Це зайняло деякий час, але тепер він, безумовно, персонаж, який веде цю історію. Не можна сказати, що інші персонажі забуті або відсунуті на задній план, адже це не так, просто він стає трохи більш помітним у міру того, як історія продовжується.

Порівняно з минулим томом, темп оповіді сповільнився, але це працює і допомагає створити більшу напругу, оскільки вони заглиблюються в джунглі, що робить цю главу більш похмурою й атмосферною.

IV ТОМ:

ОГО! Який фінал. Три попередні томи серії вели до нього, і він не розчарував. Історія знову занурює вас у долі Довгого Джона Сілвера, леді Гастінґс та решти екіпажу, змушуючи переживати за персонажів настільки, що ви хочете, щоб вони пройшли цю пригоду до кінця, з подальшим розвитком їхніх характерів, спираючись на їхні мотивації та обстановку. Але не все так просто для наших героїв: Дорісон вливає велику дозу фантастики, щоб трохи змішати речі, вносячи в історію відчуття містики та небезпеки (ніби герої вже не зіткнулися з достатньою кількістю небезпек під час цієї експедиції!). Це спрацювало дуже добре, і, враховуючи, що в попередніх томах цього було небагато або взагалі не було, це не відволікало мене від історії через елементи фентезі.

Захоплююча історія Дорісона вкотре доповнюється атмосферним артами Лоффре. Його малюнки виглядають дуже кінематографічно, задаючи тон дії або драмі, що розгортається на сторінках. Ілюстрації просто чудові!

«Довгий Джон Сілвер» – це чудове чтиво від початку до кінця. Я із задоволенням перечитав би все ще раз!

Відгуки моряків, що плавали цим судном

Історії, повідані вцілілими на шлюпці «Goodreads».

Pavlo Zadnipryanyy:

Ті хто зачитувався романами на кшталт «Морського вовка» та «Пригодами капітана Блада» знайдуть у мальованій історії вдоста олдскульної морської термінології і описів оснастки суден, знову відчують теплий подих Гольфстріму, та матимуть змогу ще раз пройти протокою Дрейка.

Звісно ж не обійдеться без скарбів, крові та підступного «берегового братства», що тільки й чекає нагоди вчепитися комусь у горлянку.

Художній стиль Матьє Лофре мені спочатку не надто припав до душі. На початку історії мені не вистачало деталізації, кольорів, і якщо хочете пафосу, що необхідний такого роду творам, як вітрила бригантині. Та з кожним розворотом Лофре набирає обертів і коли швартові віддано, а «Нептун» виходить у відкрите море, художник ставить всі наявні вітрила і починається магія. Хвилі. Вітер. Кров на лезі. Спалах блискавиці. Вишкірені зуби. Крик, що розчиняється в завиваннях шторму. Все це француз «розповідає» за допомогою чорнил та кольорів, і всі мої сумніви змиває відплив.

*Хильнувши з кухля, чоловік передає його далі, наступному оповідачу*

Roman Zarichnyi:

Я обожнюю все навколо піратське ще з дитинства, тому ця історія для мене кривавий й атмосферний смаколик. Сама історія має чим здивувати, як і продовженням подій після «Острову скарбів», так і сюжетними поворотами.

Щодо малюнку, то тут не все так однозначно. Точніше, все зрозуміло, але десь із середини першого альбому. Про що це я? Малюнок Матьє Лоффре у цьому банд десіне достатньо брудний, без чітких ліній і часто позбавлений деталей. І мене відверто він не дуже захоплював, але тоді коли за сюжетом події стали дотичні до корабля, то увесь талант художника виплеснувся назовні. Там дійсно, можна було перегортати сторінку за сторінкою із відкритим ротом. Майстерна робота.

Не знаю, у мене таке враження, що цей мальопис просто потрібно мати у бібліотеці. А особливо тим, хто захоплюється темою піратства у будь-якому прояві. Чи то кіно, чи то література, чи то анімація, чи на останок мальовані історії. Перлина, яку потрібно здобути!

*На жаль, кухоль спорожнів, а тому решта оповідачів раптово втратила натхнення до розмови*

З огляду Невідомого (знайдено в закоркованій пляшці)

Леді Вів’єн три роки не чула про свого чоловіка – лорда Гастінґа, котрий подався в нетрі недослідженої Амазонії, де, вочевидь, і зник. Аж раптом вона отримує повідомлення: її чоловік хоче, щоб вона приєдналася до нього. Він знайшов те, що шукав і сподівається вивезти численні скарби, але потребує її допомоги.

Що це? Чуже підступне шахрайство? Божевільне марення її чоловіка? Чи... правда, котра обернеться забитим золотими ідолами трюмом? Дізнатися істину можна лише в один спосіб: податися в мандри. Кораблем. До згину чи тріумфу – повний вперед!

Перший том присвячений старанням, інтригам та переговорам щодо пошуку і найму хороброї команди матросів, фрахтуванню судна та вирушенню в рейс до Південної Америки. А в другому розповідається про те, що і кого герої там зустрінуть. І чи була виправдана вся ця авантюра, адже до кінця вціліє далеко не кожен.

«Якщо існує шкала, за якою вимірюється душа людини, то ми обоє – я і Сілвер – опустилися до найнижчої позначки...»

ЩО ВАС ЧЕКАЄ?

• Деякі знайомі колоритні персонажі з «Острова скарбів»;
• Неповторний піратський дух, авантюрне шаленство та екзотичний антураж;
• Атмосферні малюнки з присмаком океанської солі, тьмяної готичності та сирої брутальної дійсності;
• Якісний переклад з унікальними примітками від автора-мариніста;
• Пригоди та сутички, честь і ницість героїв, плавання й мандрівки і таємнича Вайна-Капак.

Це унікальний своєю рідкісною морською тематикою мальопис, що занурює в гостролезий світ піратів, інтриг і підступів, сутичок і баталій, відданості та зради. Малюнок особливо розкривається в розділах і моментах, де на авансцену виходить корабель і океан. Протистояння судна й хвиль, не менш шалене, ніж конфлікти головних героїв.

Чи місце леді Вів’єн на судні, повному жадібних зарізяк? Ще й як!

Чи є в піратів щось, окрім спраги наживи та страху опинитися на дибі? Ще й як!

Чи варто пірнути у ці два солоні томи, що відвезуть вас до краю незвіданого? Ще й як!

+Фінальний тизер:

Джерела:

https://lantsuta-publishing.com/seria-silver-ua/silver1-ua
https://www.dargaud.com/bd/long-john-silver
https://www.actuabd.com/Dorison-Lauffray-Pour-Long-John-Silver-nous-avons-opte-pour-un-style-baroque-et-deroutant
https://fr.wikipedia.org
https://www.goodreads.com/book/show/56950344-1
https://i.ebayimg.com/images/g/g5gAAOSw-ZZhBsSm/s-l1600.jpg
https://www.bdtheque.com/series/13176/stevenson-le-pirate-interieur
https://www.youtube.com/watch?v=vGixt-AKPYU&list=PLM-nHmwWWMewkgTWV15JWTYGvxwCHut--&index=48 (Віктор Губарев про піратів для Третьої паралелі)
https://geekynerfherder.blogspot.com/2018/10/book-review-long-john-silver-by-xavier.html
https://www.urban-comics.com/batman-death-metal-4-opeth-edition-linterview-de-mathieu-lauffray/