(Чим лякав 2009? #10yearschallenge)

Для більшості (чи принаймні значної частини) наших читачів 2009 рік асоціюється з аською, плачем убивці, голосами ВК та останнім роком президентства Ющенка – усе з переліку вже певною мірою жах.

Про окремі серії українськомовного горору у великих видавництвах тоді лише мріяли, а український переклад Лавкрафта ще навіть на обрії не майорів. Та дещо знайоме нам у 2019 вже існувало 10 років тому. Тож ласкаво просимо до машини часу, вирушаємо у 2009, аби відзначити найважливіші події «темної» культури.

_Sj23cd0srI.jpg

Засновано «Стівен Кінг. Український клуб»

Цю подію виносимо окремим підпунктом, бо, якщо вірити інформації з офіційної сторінки на фейсбуці, Клубові цьогоріч – 10 років! Точніше, технічно 11, бо сторінку засновано 27.12.2008, проте навряд чи варто враховувати кілька днів перед Новим роком. Клуб став осередком діяльності не тільки фанатів Короля Жахів, але й усіх читачів, що цікавляться темним напрямком у літературі та кіно. Спільнота неодноразово влаштовувала зустрічі підписників, частувала анонсами та ексклюзивами, розводила тематичні срачі (саме СКУКові ми зобов’язані гучним прецедентом, коли «КСД» визнали, що переклад романів «Воно» та «Кладовище домашніх тварин» було здійснено з російської, анонсувало новий переклад, вже з оригіналу, та безкоштовно обміняла кальковані примірники на нормальні), проводила презентації на великих фестивалях і запускала локальні меми, що згодом вийшли далеко за межі прихильників творчості Кінґа.

Засновником Клубу був Володимир Яковлєв – тепер ви знаєте його як представника видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Звідти ж вийшли двоє з трьох засновників «Бабая» – Дімка Ужасний та Сергій Мазуренко, а також чимало наших оглядачів та художників. Якщо у сучасної української горор-тусовки є колиска, то це однозначно СКУК. Трохи згодом з цієї нагоди зробимо окремий матеріал.

7ac25fd29112f9baad14305b7e741f51.jpg

У літературі

Тут також варто почати розмову зі Стівена «після аварії я покинув літературу» Кінґа, оскільки найбільш резонансним книжковим релізом жахів у 2009 став його роман «Під куполом». Книжка розповідає про містечко Честер Мілл, що його несподівано накрило прозорим Куполом, а відтак і хвилею насильства та беззаконня. Український переклад у виконанні Олександра Красюка з’явився у 2011 році у «КСД».

Також рік відзначився досить дивним трендом переписування класики під треш-горор: у лідера продажів вибились «Гордість, упередження і зомбі» та «Чуття, чутливість і морські монстри». За основу бралися тексти Джейн Остін, але замість тендітних жіночих романів читач отримував протистояння між незмінними головними персонажами та навалою живих мерців/прибульців з морського дна. Рейтинґи у цього читва розташовувались приблизно на тому ж рівні, що й лігво згаданих амфібій, але шум довкола книжок здійнявся чималий – «Гордість, упередження і зомбі» навіть видали українською в 2016 у перекладі Ярослави Стріхи та Роксоляни Свято (видавництво «Основи»).

У тому ж 2009 вийшов друком зомбі-горор Джонатана Меберрі «Нульовий пацієнт», перші частини янґ-едалт жахів Патріка Кармена «Скелетон Крік» (не плутати з «Черептоном Крутієм»), а також новелізація «Щоденників вампіра» «Сутінки» від Лізи Джейн Сміт.
Крім того, десять років тому було опубліковано гумористичні жахи Девіда Вонґа «У фіналі Джон помре», «Монстролоґіст» Ріка Янсі, «Друд» Дена Сіммонса (#видайтеукраїнською?), «Штамм» Гільєрмо дель Торо (той самий гештеґ) та «Terminal Freeze» (відомий читачеві також як «Лід-15») Чайлда Лінкольна.

1_hOkXdYkTLQbVnCFV98Qmcw.jpeg

У кіно

Мабуть, найпопулярнішим фільмом жахів 2009-го можна вважати «Паранормальне явище» – історію про родину, що вирішила встановити камери нічного спостереження в себе вдома, аби зрозуміти, звідки лунають дивні звуки, що заважають спати вночі. Причому жінка, Кеті, згадує про химерну примару, що переслідує її з дитинства. У стрічці є всі ознаки, притаманні добротному фільму про привидів: нічні жахіття, спіритичні дошки, демонологи, предмети, що давно зникли, дивні звуки й сама потойбічна сила, що спричиняє всю веремію. Цікаво також, що фільм має три варіанти кінцівки: ту, що показали у кінотеатрах, ту, що доступна в інтернет-версії фільм та бонусну з дискового видання. За десять років до цих ваших чорних дзеркал!

Ще одним важливим релізом став «Антихрист» Ларса фон Трієра. У центрі також родина, цього разу психотерапевтів, що відправляються до Едему – будиночку в лісі, аби залікувати свою психологічну травму. Справа в тім, що головні персонажі в прямому сенсі слова прокохали свого сина: поки пара займалася одна одним, малий вийшов у вікно. Власне, на темі сексу та садизму будується значна частина оповіді, що, традиційно для фон Трієра, базується на стільки на конкретних персонажах, скільки на архетипах – ми навіть не знаємо, як звати наших героїв, вони просто Він і Вона.

Варто також відзначити такі стрічки, як «Сирота» (по суті, про дівочу версію Омена; в нашому прокаті чомусь виходив під назвою «Дитя пітьми»), «П’ятниця, 13-е» (рімейк того самого фільму з вісімдесятих), «Людська багатоніжка» (для тих, кому творчість фор Трієра здається недостатньо огидною), «Непрохані» (містичний детектив про те, чому не варто одружуватись на медсестрі) та «Затягни мене до пекла» (демонологія для банківських співробітників – що може бути краще?).

capsule_616x353.jpg

В іграх

2009 став роком вдалих сіквелів для ігор у жанрі горор. Кооперативний шутер «Left 4 Dead», що спровокував справжню зомбі-істерію серед розробників, тріумфально повернувся із другою частиною, не менш успішним був реліз «F.E.A.R. 2», лінійного шутеру з кріповою дівчинкою (спойлер: це не зовсім дівчинка) на ймення Альма. Чергова частина франшизи «Silent Hill», «Shattered Memories», стала ексклюзивом для Playstation та Wii, попри те, що її попередниця, «Homecoming», повернула серію на персональні комп’ютери.

Прихильники артгаузу відмітили для себе гру «The Path», що розповідає химерну історію про кількох Червоних Капелюшків та їхній добровільний шлях до власного вовка. Попри кислотну графіку, атмосферно гра вийшла дуже потужною. «Песиголовцю», тобі привіт.

Окремо згадаємо останню частину «Сталкера», «Поклик Прип’яті», що також з’явилася у 2009. Звісно, що чистим горором проект вважати важко, проте елементи лячного там таки є – згадайте снорків чи контролера.

А що лякало у 2009 вас? Пишіть у коментах, а якщо ми пропустили якісь важливі твори – будемо вдячні за уточнення.

Подобається проєкт? Ви можете підтримати нас, всі кошти підуть виключно на розвиток «Бабая»

Бажаєте опублікувати свої матеріали? Пишіть нам на пошту: