"Чужий: Холодна кузня"

Зізнаюся, коли я почув про ажіотаж щодо книг цього автора серед західних читачів, я дещо здивувався. Погодьтеся, всесвіт Чужих давно не народжував чогось дійсно хорошого, а кожний наступний фільм викликав дедалі більше питань. Комікси, в кращому випадку, були непоганими, але такими, що не містили нічого принципово нового. Тому за книжку розхваленого Алекса Вайта я брався з насторогою.

Утім, буквально з перших сторінок я з подивом відзначив, що книжка дійсно непогана - передусім завдяки некартонним, добре проробленим персонажам, грамотно переплетеним сюжетним лініями і майстерному нарощуванню саспенса. Сюжетно книга - це сюжет четвертого фільму, але без ідіотизму та незграбної супер-Ріплі. Якби сценаристи мали би в якості основи для фільму "Холодну кузню" - кіно б вийшло чудовезним, та й витрачатися на люті мільйони для гонорару Сіґурні Вівер не довелося б.

Якщо дуже коротко (і без спойлерів): на орбітальну дослідницьку станцію прибуває ревізор-корпорат - жорстокий та безпринципний вилупок, чия робота - звільняти людей та різати неефективні проєкти. Звісно, станція досліджує Чужих - але, окрім того, на ній в розробці ще два проєкти, геть з чужими не пов'язані. Звісно, буквально з перших сторінок стає очевидно, що Чужі вирвуться і почнеться м'ясорубка - але, як не дивно, відбудеться це тільки в другій половині книжки. Але це не означає, що перша буде просто затягнутою експозицією.

Саме тут почне розвиватися конфлікт між людьми - корпоратом та вченими, а точніше, між директором Доріаном Садлером і доктором Блу Морсалез. І якщо Доріан - це хрестоматійний лихий корпорат, у якого поступово дедалі сильніше буде зривати дах, то Блу - більш цікава. Вчена-генетик, вона сама страждає на рідкісне генетичне захворювання, яке поступово призвоодить до дистрофії тканин та органів. Таким чином, вона по суті є прикованою до ліжка, а працює, пілотуючи синтетика Маркуса через інтерфейс керування. У своєму тілі вона максимально слабка й вразлива, що, здається, робить її першою жертвою.

І, власне, перша половина книги - це ідеальний перший акт, зроблений на рівні батечка Кінґа, з майстерно прописаними характерами, мотиваціями та конфліктами. Ба більше - це чудова наукова фантастика, де орбітальна станція - не просто декорація, а унікальне середовище, яке буде відігравати важливу роль у багатьох сюжетних рішеннях. Технології майбутнього (хоча й обмежені рамками всесвіту Чужих) також подані толково, й дають як сюжетний базис, так і гідний антураж.

Автор дуже поважно ставиться до світу Чужих і одночасно не вигадує нічого нового - кожен нф-елемент з його книги присутній у попередніх творах, а багато з них є впізнаваними і культовими, як от вантажник і чорна рідина - але при тому так вдало використані, що стають основою декількох вау-моментів книги. Логіка подій також доволі притомна і, принаймні, при зав'язці, дорікнути сюжетові в нелогічності буде важкувато. Пара моментів можуть викликати певний скепсис, але не тому, вони нелогічні, а тому, що автор аж надто відкрито ввів їх для подальшого просування сюжету. Тобто рішення цілком притомні, але аж надто очевидні в метасюжетному плані.

Утім, сказати, що книга ідеальна, на жаль, не можна. І причина, як завжди, у розв'язці. Пара сюжетних ліній закінчуються настільки банально і безбарвно, що таким фіналом фактично перекреслюють увесь свій попередній (і то гарний) розвиток. А фінал арок Доріана і Блу взагалі викликає гіркоту - бо один із фіналів вкрай не відповідає емоціональним очікуванням (і виглядає списаним у Сіммонса - тільки от підводка цього фіналу, на відміну від Сіммонса вела в інший бік), а другий - це просто кліфгенґер, тобто, ніякий не фінал - практично один в один копіювання фіналів першої/другої частини кіно.

Тож, "Холодна кузня" - це непогана книга, а в межах всесвіту Чужих - напевне одна з найкращих, що мені довелося бачити/читати. У мене стійке враження, що автор хотів взяти четвертий фільм - і зробити його правильно. І фактично, йому це вдалося. Якщо б Чужого-4 зняли за таким сценарієм - це був би вибух. Але, як самостійний твір, який вносить у всесвіт щось дійсно нове, вдихає нове життя - на жаль, ні. Як і "Чужий: Ізоляція" - це добротна, сильна річ, варта вашого часу набагато більше ніж ті самі "Прометей" і "Заповіт". Якщо вам до смаку Чужі, ви любите напружений, гостросюжетний сай-фай (і отут важливо, саме сай-фай, бо горорна складова тут слабка і банальна) - ця книга для вас.