Справжній готичний детектив

конкурс


Записки Гефеста

20.12.2253 рік, 13:25

Нове завдання для екіпажу корабля Гефест-215.

На проміжний вузол прийшов сигнал SOS від одного з наших кораблів, Пілігрим-127.

Приблизне місце розташування сигналу передано на вашу систему навігації. За наявною інформацією в цьому регіоні розміщена планетарна система, з чорною дірою Титан-31 у центрі.

Через помилку в розрахунках Пілігрим-127 ввійшов в кротовину занадто рано і був пошкоджений під час виходу з неї через безпосередню близькість до Титан-31.

Останнє отримане повідомлення: екіпаж зміг уникнути потрапляння за горизонт подій і вирушив на вимушену аварійну посадку на планету КХ-14, що знаходиться на орбіті чорної діри, за межами гравітаційних аномалій.

Після цього, через обмежену можливість надсилання повідомлень крізь кротовину, зв'язок було втрачено.

Через величезні відстані висновок про аварію даного корабля стало відомим тільки через 736 днів після самого факту зникнення

 

Поточне завдання:

- Допомога в ремонті Пілігрим-127.

- Допомога екіпажу у виконанні їхніх початкових цілей.

Якщо ремонт неможливий, то:

- Евакуація екіпажу.

Якщо екіпаж мертвий, то:

- Самостійне виконання початкових цілей Пілігрим-127.

 

До відома капітана Гефест-215:

- Пілігрим-127 був на місії із секретністю найвищого ступеня. Всі деталі стосовно місії надіслані додатково в зашифрованому файлі.

- Нагорода за виконання всіх поставлених цілей - 20 000 000 кредитів + потенційний відсоток від ВИГОДИ, яка описана в файлі.

 

Рівень небезпеки - високий.

Складнощі:

- час, протягом якого можна буде безпечно увійти в кротовину і повернутися, є обмеженим (27 земних діб за умови негайного старту місії).

- Велика відстань та тривалість експедиції.

- Мінімальний рівень проінформованості стосовно даного регіону.

 

Підтвердіть чи спростуйте готовність до виконання задачі протягом 1 земної доби.

 

21.11.2253 рік, 09:25

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

Говорить капітан. Екіпаж Гефест-215 зібраний та у повному складі готовий до виконання поставленого завдання. Корабель рухатиметься на автопілоті до зони переміщення в кротовину. До того моменту члени екіпажу будуть у стазис-сні.

Морально-фізіологічний стан команди в нормі.


 

25.12.2055 08:30

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

Говорить капітан. З моменту старту місії минуло 735 днів. Екіпаж корабля вийшов зі стазис-сну. До стрибка через кротовину залишилася 1 земна доба. Члени команди в хорошому самопочутті, готові до виконання задач.

 

25.12.2055 13:50

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

Боже, як же ж мені погано! Нудить жахливо! Колеги з мене сміються, вони ж не вперше в таких відрядженнях. Ще й ця темрява ззовні. Я не задумувався раніше який же чорний космос. А сьогодні після пробудження я просто годину вдивлявся в темряву. Ми так далеко від будь-яких джерел світла, від зірок! За трильйони кілометрів від дому у мертвому холодному вакуумі в невеличкій бляшанці! І все що у нас є посеред цієї темряви - наша корабельна навігація, і сліпа віра в те, що вона заведе нас куди нам потрібно.

Попереду ще стрибок через кротовину. Я бачу її на моніторах. Це неймовірне видовище! Розрив у самому полотні Всесвіту. Вона звивається, пульсує, мов живий організм.

Боже, навіщо я на це погодився?

 

25.12.2055 18:46

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

Успішно здійснено стрибок через кротовину. Перехід у стандартний простір без аномалій. Плавно входимо в на орбіту Титан-31, продовжуємо рух до вздовж акреційного диска чорної діри для кращої орієнтації. Сигнал SOS все ще стабільно надходить з КХ-14.

 

25.12.2055 19:45

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

Це треба бачити на власні очі! Жоден відеозапис не передасть цього! Щойно вперше побачив акреційний диск чорної діри! Світло, вирване з мільярдів зірок, закручується в гігантському вогняному смерчі. Він велетенський! Як серце самого бога! Світила тут вмирають, планети розриваються на шматки, а час стає ілюзією! І це все з шаленою швидкістю, розпечене до неймовірних температур несеться в ненаситну пащеку космічного монстра! І навіть світлу не вирватися!

 У мене, і напевно в багатьох інших виникло дивне бажання просто впасти на коліна і молитися. Які ж ми крихітні тендітні створіння! Які ж ми мізерні!..

 

25:12:2055 23:53

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

Ми вийшли на орбіту КХ-14 і розпочали аналіз поверхні.

Радіаційний фон неймовірно високий, що відповідає близькості до чорної діри, приблизно 50 зівертів на годину.

Хімічний склад атмосфери: Вуглекислий газ (CO₂): 80–90%, Метан (CH₄): 5–10%, Сірководень (H₂S): 1–5%, Азот (N₂): 2–5%, Сліди хлору, аміаку та сірки.

Температура: постійно низька, від −80°C до −50°C, з періодичними екстремальними сплесками до −100°C у полярних регіонах.

Тиск: 10–15% земного тиску.

           Колір неба: Постійно темно-сіре чи червонувате, завдяки домішкам метану та сірки. Акреційний диск чорної діри виглядає як сліпуче кільце на небосхилі, що сяє золотим, та білим світлом. Зовнішні шари диска більш червонуваті,

Електричні розряди: Часті блискавки у верхніх шарах атмосфери

Жодних ознак життя.

Знайшли уламки Пілігрим-127. Евакуаційний шатл відсутній. Це дає надію, що екіпаж вижив. Сигнал надходить з-під поверхні, що, зрештою, логічно. На такій планеті вижити просто неба неможливо. Ми підготували шатл, щоб розпочати пошуки джерела сигналу.

 

25:12:2055 23:53

Особистий щоденник. Медик Лілія Крон.

Я ніколи не почувалася настільки далеко від дому. КХ-14 — це перше місце, де я відчула справжню ізоляцію. Навіть на інших планетах чи космічних станціях ти завжди відчуваєш зв’язок із людством. Але тут... тут лише порожнеча. Треба слідкувати за станом екіпажу, але тут як би то самій не оступитися.

Сигнал SOS вивів нас до ущелини. Тут під поверхнею планети виявилися величезні, просто колосальні тунелі. Їхні масштаби приголомшують: деякі з проходів сягають півкілометра в ширину. Сумніваюся, що вони утворені природним чином.

 

26.12.2055 02:45

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

Мене трусить. Не розумію: від хвилювання чи захвату. Спершу я думав, що то просто скеля незвичної форми. Але ні. Це рукотворний об'єкт! Стіни височенні! Не менше кількох сотень метрів у висоту, схожі на застигле чорне вулканічне скло. Коли прожектори шатла освітили їх в повну силу, там виявилися дивні різьблення! Спіралеподібні візерунки, ієрогліфи. Це все треба задокументувати! Боже, це вперше! Вперше! Ми знайшли ознаки існування іншої цивілізації! Ми ввійдемо в історію!

 

26.12.2055 06:57

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215. Звіт про дослідження підземної споруди на КХ-14.

Глибина: 2340 м.

Рівень радіації: 0.7 зіверта в годину, безпечний для перебування ззовні в захисному костюмі.

Об’єкт: Підземна споруда невідомого походження.

Висота: 250 м

Структура виявлена після проходження через систему ущелин під поверхнею. Первинно прийнята за скельне утворення.

Опис:

●    Зовнішній вигляд:

Об’єкт має монолітну структуру, поверхня схожа на вулканічне скло чорного кольору з природними тріщинами.

Різьблення: Виявлено складні візерунки, схожі на зоряні карти та символи, що мають вузлувату структуру.

Зображення: Постаті, що спрямовують руки до чорного диска, що, імовірно, символізує чорну діру.

●    Вхід:

Широкий отвір, що веде до внутрішньої частини споруди.

26.12.2055 10:23 Відбувся вхід до внутрішніх приміщень.

Внутрішній простір характеризується:

●    Високі колони (>30 м)

●    Підлога: Нерівна, з утвореннями невідомого складу.

●    Шум: Постійний низькочастотний гул.

Спостереження:

●    Виявлено ознаки архітектурної мети споруди (вівтарі, барельєфи).

●    Відчуття психологічного дискомфорту у членів екіпажу

Емоційний стан команди:

●    Загальні симптоми:

Підвищений рівень тривоги, нудота у медика, відчуття сторонньої присутності у кількох членів екіпажу.

●    Випадки:

Інженер заявив про відчуття тактильного контакту на лівому плечі (зовнішніх джерел контакту не виявлено).

Геолог повідомив про тремтіння та загальну слабкість.

Висновок:

           Об’єкт є підземною спорудою явно штучного походження. Функціональність і походження наразі не встановлені. Емоційна реакція екіпажу свідчить про потенційний вплив середовища споруди на психіку людини. Необхідне детальніше дослідження.

26.12.2055 16:15

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215. Звіт про знайдений евакуаційний шатл Пілігрима-127 на КХ-14.

Місце виявлення джерела сигналу SOS:

Джерело сигналу локалізовано поблизу підземної споруди невідомого походження. Евакуаційний човник корабля Пілігрим-127 виявлено з протилежного боку споруди.

Попередній аналіз:

Імовірно, екіпаж Пілігрим-127 шукав захисту від високого рівня радіації та випадково натрапив на підземну споруду.

Попередні результати огляду:

●    Стан евакуаційного шатла:

○    Зовнішній корпус не зазнав пошкоджень, посадка була м’якою.

○    Бортові системи човника в переважній більшості не функціонують, електроніка серйозно пошкоджена зсередини, ремонт займе багато часу та додаткових запчастин.

○    Пошкоджені баки, в ущелині багато ракетного палива.

○    Присутні сліди боротьби в житловій зоні.

●    Знахідка у стазис-камері:

○    Виявлено капсулу стазис-сну з одним активним членом екіпажу.

○    Особа: Карен Харт.

○    Посада: старший інженер екіпажу Пілігрим-127.

○    Стан: стабільний, параметри життєдіяльності в межах норми.

Подальші дії:

●    Пошук інших членів екіпажу Пілігрим-127

●    Збір додаткових даних щодо останньої активності екіпажу Пілігрим-127.

●    Розширений аналіз довколишнього середовища та самого храму для визначення можливих ризиків.

Примітки:

Журнал бортового комп’ютера евакуаційного шатла Пілігрим-127 серйозно пошкоджений. Дані про події після посадки човника на КХ-14 недоступні.

27.12.2055 01:12

Особистий щоденник. молодший інженер Давид Грац.

Блять, що тут сталося? Ми знайшли човник той сраного Пілігрима, але замість людей там хаос і одна-єдина дівка в стизис-сні. Хто при свідомому розумі нищитиме електроніку шатла? І де всі решта? Ми перевірили запаси їжі та кисню. 90% навіть не розконсервовані. А отже, якщо екіпаж відлучався розвідувати це місце, то на невелику відстань. Може.. може вони пішли в ту споруду і не повернулися?

А ще цей низькочастотний гул. Наш екіпаж постійно чує його, навіть крізь захисні костюми. Але прилади не фіксують. Як таке, курва, можливо? Говорив на цю тему з нашим медиком Лілією. Вона впевнена, що це один з проявів впливу цього місця на людську психіку.

Частина команди після сну йде обстежувати споруду, а решту йде на геологічну розвідку. Психанув, думаю, піду в ту будівлю. Якщо вмирати, то відразу!

 

27.12.2055 11:30

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.


Звіт про прийняття місії.

  1. Задача:
  2. Екіпаж Гефест-215 прийняв на себе виконання початкового завдання, яке раніше виконувалося місією Пілігрим-127. Характер завдання засекречений; доступ до деталей мають лише уповноважені особи.
  3. Поточний стан:
  4. Перший етап операції завершено успішно. Усі технічні та процедурні показники знаходяться в межах норм. Прогрес перевершує заплановані очікування.
  5. Прогноз:
  6. Орієнтовний термін завершення завдання: 19 днів за стандартним розрахунком часу.
  7. Рекомендації:
  8. Продовжувати виконання завдання за встановленим протоколом. Особливу увагу приділити фактору безпеки та можливим ризикам, пов’язаним із природою завдання.

26.12.2055 12:35

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

           Це місце просто неймовірне. Підземний храм повністю складається із того самого матеріалу, за яким нас сюди відправили. Хто міг створити щось настільки величне?

           Тенебрит не схожий ні на що інше. А ми, мабуть, перші люди в історії, якщо звісно не брати до уваги екіпаж Пілігриму, хто бачить його в такій кількості.

           Я не можу ігнорувати, як змінюється атмосфера серед команди. Усі поводяться напруженіше, ніж зазвичай. Навіть ті, хто зазвичай жартує без упину, тепер мовчать. Я розумію, що це може бути звичайний стрес, але… у цьому місці щось тисне на нас. Тенебрит ‘’пам’ятає’’ події минулого. І якщо тут відбулося щось жахливе… Що ж.. Боюся навіть уявити як воно вплине на нас.

           Я хвилююся, що доставляти цей матеріал додому буде небезпечно. Навіть невелика кількість, яку ми плануємо взяти із собою, може мати значний вплив. А ми ж маємо летіти з ним роками..

Пораджуся з Лілією стосовно цього. Вона, мабуть, більше знає про вплив цієї штуки на здоров’я. Розумна жінка.

           Втім, частина команди налаштована оптимістично. Багажний відсік ізольований та цілком надійний, а кількість матеріалу в кораблі буде надзвичайно низька в порівняння з цим місцем, яке є майже відкритим родовищем.

           Але я не можу позбутися думки, що ми маємо справу з чимось, чого до кінця не розуміємо.

 

27.12.2055 13:37

Особистий щоденник. Капітан Віктор Бехт.

           Ми увійшли до споруди. Ні. До храму. Хоча, чесно кажучи, навіть назвати це храмом дивно, бо це слово недостатньо передає масштаби. Це не просто будівля, це монумент, вирізаний із самої планети.

           Темрява тут не проста — вона наче жива, тисне на груди. Постійно викликає відчуття, що за тобою спостерігають.

           Щось у цьому місці відгукується глибоко в моїй душі. Я відчуваю себе частиною чогось древнього, старшого ніж наша цивілізація, можливо навіть такого ж старого як наш всесвіт.

           Але тут є щось ще. Шепіт. Ледь чутний, але настирний. Я спершу думав, що це той самий гул. Але ні. Я майже чую окремі слова невідомою мовою.

           На одному з барельєфів я бачу зображення, які можна було б прийняти за зоряні мапи, але вони надто хаотичні. Лінгвістичний спеціаліст каже, що це можуть бути написи, але як їх розшифрувати — він навіть не уявляє.

           Храм стає все ширшим, і ми виходимо на щось на кшталт зали. Колони справа та зліва сплітаються, утворюють подобу ребер.

           Лілія сказала, що у нас підвищений рівень тривожності. Але чи це справді тривожність? У мене насправді відчуття, що я стою на порозі чогось великого. Не можу знайти точне слово. Це трепет. Жахливий, бездонний трепет.

 

27.12.2055 20:55

Особистий щоденник. Медик Лілія Крон.

Частина команди сьогодні повернулася з тої споруди. Той храм, чи що воно таке є, можна вивчати роками. Ми все ще не знаємо, що сталося з рештою членів екіпажу Пілігрима. Сьогодні була нарада стосовно того чи виводити Карен Харт зі стазис-сну.

Говорила з Марком. Схоже, що ми натрапили на найбільше у всесвіті родовище тенебриту. Хлопець припускає, що вплив цього матеріалу у такій кількості на людей може бути абсолютно руйнівним. І я гадаю, він має рацію. Його тут сотні тисяч тонн. Частина нашої команди вважає, що Карен Харт була тут так довго, що ця планета могла повністю змінити її психологічний стан. До цієї думки схильна і я.

Але вона - безцінний свідок подій, що тут відбулися. А евакуація і медична допомога екіпажу Пілігрима входить в наші пріоритетні задачі. Тому ми дійшли до компромісу: Карен виведуть зі стазис-сну в ізольованій секції Пілігрима, де вона не зможе зашкодити ні собі, ні нам. Якщо її стан буде задовільний ми продовжимо добування тенебриту.

 

28.12.2055 11:42

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

Продовжуємо вивчення екзотичного матеріалу. Він ще більш надзвичайний, ніж я гадав раніше. Ми знали, що він може досконало записати інформацію, в тому числі й біологічну. Але… схоже на те що… тенебрит може містити в собі віддзеркалення свідомості живих істот. Можливо це звучатиме занадто дивно, надумано, але, іншими словами, цей матеріал — ідеальний контейнер для душ.

Що буде з людиною, яка помре поряд з ним? В матеріал запишуться тільки відголоски свідомості? Чи душа продовжить існування [1] в ньому ув’язнена?

У мене є великі сумніви з приводу того наскільки безпечно та етично брати його із собою.

           

28.12.2055 21:47

Особистий щоденник. Медик Лілія Крон.

           Протокол пробудження Карен Харт йде за планом. Її пульс залишається стабільним, активність мозкових хвиль повільно повертається до нормального рівня. Утім.. занадто багато чого останнім часом відчувається... дивним.

           Події, які відбуваються з командою, нагадують симптоматику гострого психічного розладу, хоча їхній перебіг надто синхронний, щоб бути випадковим.

           Почалося це з Віктора. У розмові [2] за вечерею він розповів, що «бачив» свою дружину — покійну вже три роки. Далі він спробував незграбно віджартуватися, але обличчя його залишалося напрочуд серйозним. Я спробувала його заспокоїти. Він лише мовчки кивнув.

           Через годину до мене прийшов наш технік Вільям. Збентежений, збуджений, навіть переляканий. Сказав, що чув голоси своїх дітей. Вони кликали його, обіцяли безпеку, любов, дім. Вільям — людина, яка рідко втрачає ґрунт під ногами, але на цей раз у його погляді я побачила те, що не скоро забуду. Він зізнався, що мало не пішов на звук. Вільям зробив лиш крок і ледь не зірвався в провалля. Щоб б не кликало його з темряви - воно хотіло його вбити.

           Частина екіпажу наполягає, що нам варто задовольнитися тими запасами, який ми вже добули й перервати місію. Вільям каже, що «це місце нас зламає». Віктор наразі відкинув пропозиції й натомість запропонував підвищити протоколи безпеки й посилено слідкувати за психологічним станом екіпажу. Я його підтримую, але все одно боюся, щоб ми не перейшли точку неповернення.

           Мала розмову з Марком. Він пішов ще далі й впевнений, що в цьому місці сталося щось жахливе. І тепер відгомін тих подій намагається довести нас до божевілля, а сам тенебрит небезпечніший, ніж ми можемо собі уявити.

 

28.12.2055 08:47

Бортовий журнал Гефест-215. Протокол допиту Карен Харт.


Бехт: Карен, як ви почуваєтеся після пробудження?

Харт: Відносно нормально. Тіло трохи важке, наче досі уві сні, але розум ясний.

Бехт: Мене звати Віктор Бехт, я капітан Гефест-215. Нас відправили провести ремонті роботи на Пілігрим-127 і за потреби евакуацію екіпажу. Що відбулося з кораблем?

Харт: Ми вийшли з кротовини занадто рано, Пілігрим потрапив під дію чорної діри й був критично пошкоджений. Тому капітан відправив SOS та прийняв рішення здійснити аварійну посадку на КХ-14. Корабель розбився при посадці, але ми змогли евакуюватись в шатлі. Після цього просканували планету та знайшли порожнини, щоб сховатися від радіації. Так і натрапили на це місце.

Бехт: Чим ви займалися на планеті по прибуттю?

Харт: (пауза) Я маю право розповідати секретну інформацію?

Бехт: Так, ми знаємо про задачу Пілігрима стосовно видобутку матеріалу тенебрит. У нас те саме завдання.

Харт: Ми деякий час займалися видобутком матеріалу, а потім зосередилися на виживанні, чекали на евакуацію..

Бехт: Чому ви не намагалися залишити планету власноруч?

Харт: Палива в шатлі було занадто мало, ми б не долетіли до кротовини. Ми ледь-ледь дісталися на КХ-14.

Бехт: Що було далі?

Харт: А далі люди зійшли з розуму.

Бехт: А що конкретно?

Харт: Спершу дрібниці. Хтось говорив сам із собою. Хтось чув голоси.. Але це швидко переросло в щось більше. (пауза) Люди казали, що їх кличе храм.

Бехт: Храм? Ви про ту споруду?

Харт: Так. Він... живий. Я не знаю як це пояснити. Наче він дихає, відчуває нас. І кличе.

Бехт: Ви теж це відчували?

Харт: (мовчить) Так.

Бехт: І що ви зробили?

Харт: Ми деякий час просто намагалися ігнорувати це все, але.. воно нас зламало.

Бехт: Що сталося з рештою команди?

Харт: Вони збожеволіли. Всі мої члени команди бачили мертвих родичів. Вони казали нам, що нас чекають "там", у храмі.

Бехт: Ви стверджуєте, що вони пішли туди й не повернулися?

Харт: Так. А ті хто зміг.. (пауза) Вони вже не були самі собою. Вони стали небезпечні, вони призвели наш шатл до непридатності.

Бехт: Ви це бачили?

Харт: Не все. Я ховалася в секції з їжею, коли вони тут все громили.

Бехт: І що було далі?

Харт: Я… я зрозуміла, що єдиний спосіб зберегти свій розум — це анабіоз. Тому коли вони врешті-решт пішли в ту споруду й зникли, я вирішила піти до стазис-капсули.

Бехт: Ви бачили тіла членів вашого екіпажу?

Харт: Ні. Але вони мають бути там. У глибинах храму.

Бехт:Тобто ви остання хто зберіг розум? Яким чином?

Харт: Не впевнена чому. Мабуть, тому що менше часу ніж інші була в храмі.

Бехт Скільки часу минуло перш ніж психіка членів екіпажу змінилася незворотно?

Харт: Близько 10 днів

Бехт: Що ще ви знаєте?

Харт: (тихо) Якщо хочете врятуватися, капітане... забирайтеся звідси.

28.12.2055 11:58

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

           Після проведення допиту члена екіпажу Пілігрим-127 Карен Харт, її свідчення були уважно проаналізовані. Враховуючи психологічний стан екіпажу та небезпеку, яка продовжує збільшуватися, нарада прийняла рішення про достроковий відхід з планети. Виліт за 3 дні. Це дасть час на підготовку екіпажу до виходу та вирішення всіх технічних аспектів.

           Рішення є остаточним. Подальші заходи будуть узгоджені під час чергової наради.

 

29.12.2055 09:30

Особистий щоденник. молодший інженер Давид Грац.

Мені все складніше визначати межу між сном і реальністю. А уві сні я чую дзвони. Точно такі самі, як на землі у звичайних наших церквах. Вони кличуть мене. Але найстрашніше — я іноді чую їх наяву. Я намагався говорити з іншими, але усі мовчазні, кожен занурений у власний страх.

Тепер я чую голоси. Вони нашіптують слова, яких я не розумію, але їхній тон неможливо сплутати: це погрози, накази, вимоги. Іноді вони кричать, ніби до мене одночасно звертаються тисячі людей

Кожного разу, коли я заплющую очі, я бачу те, чого не існує. Я чую голос мого брата. Він вмовляє мене увійти до храму. Каже, що там ми возз’єднаємося. Але я пам’ятаю, що він загинув десять років тому.

           Я більше не знаю, чи можу довіряти власному тілу. Воно наче тягне мене туди без моєї волі. Сьогодні я був там уві сні. Всередині не було нічого. Крім кісток. Ними була встелена підлога. І ще крик. Жахливий крик. Я прокинувся від того, що наш капітан стояв наді мною і намагався привести мене до тями.

Як же я хочу додому…

 

 

29.12.2055 19:30

Особистий щоденник. капітан Віктор Бехт.

Не для протоколу. Говорив з нашими вченими, що займалися аналізом тих клятих малюнків на стінах. Наразі очевидно, тільки те, що цю споруду збудувала цивілізація, яка поклонялася чорній дірі. Чи то радше божеству, яке вони пов’язували з сингулярністю.

І… є певні здогадки... Поки на рівні чуток… але все ж… Колеги вважають, що раса, що тут існувала, прагнула злитися з божественним. Вони вірили у спільний “надрозум”. Тому певно й храм збудований з тенебриту. Це збігається з теорією Марка. І, чорт забирай, навіть вимовляти це страшно, але все ж... Вірогідно, що у цій споруді ув’язнені душі всієї цивілізації. Не просто енергія, не просто сліди — душі. Їхній розум, їхня свідомість, їхній біль.

І ще одне… Ці істоти…Мені здається, вони геть не щасливі своїм "спасінням". Чого б вони тоді намагалися звести нас з розуму?

Я більше не можу чути цей гул у своїй голові. Він наростає. Моя покійна дружина просто зараз стоїть в мене за спиною і просить мене встромити собі ножа в шию, щоб навіки бути разом. Я знаю, що ти не моя Клариса, проклята ти суко! Ти не отримаєш мене! Я ще не втратив глузд!

Завтра ми летимо!

 

29.12.2055 20:45

Запис аудіодзвінка. Бортовий журнал Гефест-215.

Давид: Вікторе є розмова

Віктор: Ти з приводу вбитих?

Давид: Ні. Карен

Віктор: А що з нею

Давид: Я не вірю цій сучці. Богом клянуся, вона бреше

Віктор: Звідки такі висновки?

Давид: Мене останнім часом дуже поплавило, і, щоб якось відволіктися від цього кошмару я передивлявся відео з її допитом, перечитував наші звіти. Так от. Вона сказала, що вони після аварії не полетіли назад в кротовину, тому що не вистачало палива, так?

Віктор:Так, здається

Давид: А пам’ятаєш, що ми бачили коли прибули сюди? Роздовбана електроніка і пробиті паливні баки. І багааато ракетного палива в ущелині. Кеп, вона казала, що палива ледве вистачило, щоб дістатися на КХ-14! І навіщо тоді забивати тенебритом вантажні відсіки шатла, якщо летіти все одно нема як, і ти чекаєш на евакуацію? 

Віктор: (мовчанка)

Давид: Кеп?

Віктор: Я думаю… 

Давид: Я звісно інколи бачу мерців і не знаю, сплю чи ні. Але шатл Пілігрима повинен був мати стільки ж палива як і наш. У цьому я впевнений. У мене наступна теорія: вони успішно приземлилися тут, добули тенебрит і повинні були летіти додому. А потім щось сталося. І ця сука точно знає, що саме. І ще одне. Вона вже три дні як після пробудження, а її самопочуття не погіршилося. Чому це місце на неї не впливає? Кеп, курву треба допитати ще раз.. Вона може бути небезпечною

Віктор: Я щось придумаю. Дякую.

 

 

30.12.2055 12:35

Особистий щоденник. Геолог Марк Ковальський.

Мені важко передати словами те, що ми сьогодні побачили. Наша група виявила рештки членів екіпажу Пілігрим. У найближчій до вершини храму восьмикутній залі лежать жорстоко понівечені тіла. У одного з них відсутня голова. У іншого грудина була розірвана, частина внутрішніх органів відсутня. У деяких тіл бракує кінцівок — судячи з нерівних країв, їх відривали чи відрізали грубо, без використання точних інструментів. Тіла розташовані з певною симетрією, на перший погляд, схоже на якийсь спіральний фрактал.

Колеги дуже налякані. Голоси посилилися. Тепер ми не просто чуємо шепіт. У тій залі в наших головах лунав безупинний крик. Ми не витримали перебування там довше кількох хвилин. Вимушені перервати розслідування і якомога швидше покинути храм.

Я встиг обшукати тіла і взяв в одного з них персональний аудіозаписник. Прослухаю як тільки буду в безпеці. Гадаю питання дострокового залишення цього місця вирішене. Не готовий бути тут ні хвилини більше.

 

02.01.2052 00:53. Останній аудіозапис загиблого члена екіпажу Скотта Семюеля, медика корабля Пілігрим-127.

Ми не одразу зрозуміли, що відбулося. Вона зайшла в центр того кола випадково. Ми й уявлення не мали наскільки це може бути небезпечно.

Ця зала відрізнялася від інших. Найвища, але найпохмуріша. Всі учасники команди відзначали тут особливо сильні слухові галюцинації.

           Карен наче втратила свідомість, і мала от-от впасти, але в одну мить стала рівно, як свічка, розвела руки сторону, закинула голову і вознеслася під стелю.

           Я спершу думав, що то мара. Та коли всі побачили те саме і закричали від жаху… Боже.. В той момент ми відчули наскільки воно голодне, наскільки воно бажає їсти. В цю коротку мить я бачив його думки, його спогади. Цивілізація, що звела цю титанічну споруду вірила, що зможе прикликати божество з чорної діри, возз’єднається з ним і стане подібною до нього.

І воно справді з’явилося. Прийшло на поклик, старе, як сам час.

Воно злилося з ними всіма воєдино. Та не для того, щоб дати їм спасіння, ні. Воно їх їло. Живилося їхніми душами, спустошувало їх … Терзало мільйони років, поки не випалило все дотла, залишивши тільки чисте божевілля.

І тепер воно сидить в Карен. Я останній з тих, хто зміг вижити в нашому загоні, але рано чи пізно воно все одно мене знайде. Я встиг передати нашому механіку повідомлення і тепер вся надія та те, що він встигне зробити наш шатл непридатним перш ніж воно прийде до нього. Не можна допустити, щоб ця істота вирвалася з КХ-15 і знайшла людство!

Боже, що ми накоїли! Деякі двері треба тримати закритими!

 

 


30.12.2055 13:13

Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215.

           Говорить капітан. Я.. я отримав дані, які підтверджують те, що команда стикнулася з чимось за межею людського розуміння.

Я завжди вірив, що зможу змінити світ. Всі завдання за які я брався - всі були небезпечні. Та все ж я завжди знав, що це для спільного блага. Заради людства.

Сьогодні мені треба прийняти непросте рішення, найстрашніше у своєму житті. І чим довше я відтягую момент, тим більший ризик провалу.

Я довго думав над тим, чому воно не вбило нас одразу. А відповідь на поверхні. Ми для нього всього лиш спосіб вибритися звідси. Міст між спустошеним світом і новим, прекрасним, повним їжі. Воно хоче проникнути тихо, не привертаючи зайвої уваги.

Істота в тілі Карен сидить зараз у медичному відсіку нашого корабля. Всміхається. Мабуть, уже знає.

Боже, це ж моя вина.. Я ! Я їх погубив! Це ж я дозволив виводити її зі стазис-сну! Чому ми не залишили її тут? Господи…

Всі відео та аудіозаписи, спостереження та приватні щоденники я відправляю на бортовий журнал Гефест-215. Одразу ж ініціюю безпековий протокол. Корабель відправляється до кротовини і починає передачу ‘’записок Гефеста’’. Не рятуйте нас! В жодному разі! Ігноруйте всі можливі запити SOS.

 

 

30.12.2055 13:20

           Віктор Бехт. Бортовий журнал Гефест-215

Вибух осяяв підземелля цієї проклятої планети. Я бачу як величезна істота з міріадом кінцівок підноситься з уламків Гефеста. Простір, здається, рветься на атоми. Воно розлючене. Воно голодне.

Моя команда дивиться на мене В їхніх очах безмежний жах. Вибачте мене… У мене було вибору..

 

Людство знову його стримало. Але якою ціною?



Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

01/12/24 23:58: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
02/12/24 00:12: Грає в конкурсі • Перший етап
19/12/24 21:00: Вибув з конкурсу • Перший етап