DELETED

Мені сподобалися ваші описи дітей - вийшло й справді наївно і легко, що особливо контрастувало з похмурою атмосферою твору.
Епізод в кінці, коли Ая заходить у лігво столяра, вдався моторошним і напруженим, як і має бути.
Мені було трохи забагато роздумів про Лілю - хотілось би, щоб ця лінія теж отримала якийсь розвиток і завершення, раз їй виділено стільки часу. Про проблеми з помилками і стрибками фокального персонажа вам вже розповіли нижче, воно й справді трохи впливає на сприйняття.
Фінал вийшов емоційний. Загалом читалося легко й швидко.
Успіхів на конкурсі!

Оповідання в цілому сподобалось. Про проблематичні коми і всі інші помилки вам вже сказали, не буду повторюватися. На мою думку, текст загалом добре написаний. Помилки з ритму не збивають. Також гарно прописані персонажі, особливо Ая. Вона жива, цікава і об’ємна.

“Ая зауважила на її лиці зморшки й в’ялість притаманну жінкам, які наближаються до клімактеричного періоду”
Різануло око, вибачте. Не всі жінки такого віку “в’ялі”. В тексті це зауваження виглядає так, ніби оцей от “клімактеричний період” їх, жінок, має визначати. Прямо зроблено акцент.

Взагалі, цей дитсадок більше нагадує якийсь концтабір. Мене вразила нелюбов, навіть ненависть виховательок до дітей. Я розумію, що люди які в жодному разі не мають працювати з дітьми, на жаль, в реальності працюють з дітьми. Така безкомпромісна мізантропія, аж сироти шкірою. Можливо, тут і задум був такий (зважаючи на кінцівку): показати ось цю безнадію пострадянську — коли травмовані нещасті дорослі продовжують травмувати молоде покоління (і в переносному сенсі, і в буквальному). Якщо так — вдалося добре.

І ще кінцівка вразила своєю безкомпромісною безвихіддю. Те, що треба для подібного жанру.

P.S. А дозвольте поцікавитися, чому назва КАПСОМ?)))

Успіхів!

Оповідання так міцно обплутує хмелем сюжету, психологічних портретів, справжніх емоцій, притаманних кожному з нас! Обплутує і не відпускає до останнього слова. Навіть довгі й кучеряві речення з подекуди наляканими комами, які втрапили трохи не туди, абсолютно не псують загального враження про ваш твір. Мені все сподобалось) От ніколи б не подумала, що дитячий садок може мати стільки страшних таємниць! І те, як ви обіграли детектив, містику, горор і психологічні аспекти вдалого трилеру, викликає щире захоплення. Дякую вам за твір! Щиро бажаю творчого успіху)❤

Писатиму неструктуризовано, по ходу читання.

Перше, що дуже заважає читати — пунктуація. Ваші коми живуть своїм незбагненним хаотичним життям. Друге — дієприслівники і звороти. Ооой, як же їх багато вже у перших двох абзацах. Око зачіпається, темп читання сповільнюється, ритм тексту вибивається.

"Вихователька сказала, що це небезпечно, бо ж вже весна й лід не такий міцний як взимку. Тоді вона й побачила метелика" — вихователька побачила метелика?
"спочатку він плутався під ногами дітей на льоду" — дуууже складно уявляється.
"очеретом; який бурими метілками волоті здавалося торкався біло-сірого неба, що нависло над затягнутим брудним льодом люстром води й зливалося на горизонті з сірувато-жовтою балкою й будинками багатоповерхівок сусіднього району, що ледь проступали, окреслюючись силуетами, з поволоки" — що таке метілки і волоті? Нащо таке довге речення? Нащо перед "який" крапка з комою? Багато питань.

Досі я думала, що всі дії метелика — флешбек. Тепер дівчинка йде на ставок вже наче й не у флешбеці, а в теперішньому часі.

"Йшли вони швидко й до того їй довелося бігти майже від самісінького садка, щойно вони не дорахувалися дитини, а побачивши, що та стоїть на льоду – крига під нею тріскається, криків дитина не чула, захоплена своєю грою – аж обімліла" — оце просто монструозне речення) Навіщо так багато всього в одне? Це ж можна поділити, показати, а не переказати і т.д.
"проводжаючи очима чорні крапки птахів, здавалося вони ніколи не закінчаться, до тих що злетіли з дерев доєднувалися все нові й нові зграї з усього неба." — складно, незрозуміло.

Все, далі не буду, бо це повідомлення вийде надто вже довгим.

Ая мені подобається. Жива, цікава персонажка. Сцена з її матір'ю моторошна, гарно написана. Епізод із розпитуванням Аї в садочку дивний, у садочок так просто чужу жінку б не впустили і на її питання так легко б не відповідали. Вже коли завідуюча прийшла — все ок, вірю.
Також трохи штучним здався діалог з батьком. Не бачу мотивації для Аї от зараз дзвонити і про це з ним говорити. Загалом минуле Аї, здається, ніяк не зіграло, що дивно для оповідання.
Трохи незрозумілий мені оповідач. Він то всезнаючий, то таки прив'язаний до одного персонажа.

Загалом текст непоганий, але дуже потребує вичитки і хорошого бета-рідингу. На жаль, мені такі тексти складно читати саме через мову, звертаю увагу лише на помилки, в результаті сюжет навіть не уявляється.

А атмосфера дитячого садочку сподобалась, прикольно.

Важкувато було читати через велику кількість пестливих слів. Суміш дитячості та сексуалізованих описів персоналу садка теж різонула. Я розумію, чому авторка зробила такий вибір, але в тексті читалося неприємно. Але ж, в цілому, це тільки додало тексту гостроти, а це класно))
Теж помітила деякі невідповідності з кольором волосся Аї, але ну то таке, це можна легко поправити. Шкода, що її романтична лінія трохи поверхнево описана. Вона ставить лайк на фото колишньої з хлопцем, але ніяк не розкривається ця тема, наче в героїні немає емоцій саме щодо цього факту.
Дуже гірко та щемливо описана її дитяча травма та спустошення й безвихідь від втрати матері.
Атмосфера дитячого садка настільки достовірна, що аж запах згадується та флеш беки з дитинства, не дай боже назад))
Мова дуже приємна, детективна лінія на місці, задуха відчувається хіба що не фізично.
Дякую, читати було цікаво, бажаю успіху!

Хороший вибір локації, доволі все похмуро. І написано добре. Один з небагатьох текстів у групі, який справді втрапляє у жанр, хоч лінія розслідування видається не аж чіткою і уривчастою. Бажаю успіхів)

Вітання! Ваше оповідання останнє, що я прочитав на цьому етапі й напевно на конкурсі загалом. Дозволю собі трішки побухтіти, якщо ви не проти)
Ваше оповідання має непоганий темп і в ньому не було провисань. Це хороший момент. Також непогані діалоги, звичайно були певні умовності, але загалом добре написано. Хоча от виділив собі дрібницю:
— Валеро, сядь! — кличний відмінок це добре, це за правилами, але з ним можна дати в штангу, як то кажуть. І ось це Валеро ну нікуди не годиться. Щоб хтось так у житті сказав, то я б впав зі сміху.
Щодо моментів, які мені не сподобалися, то було декілька:
По перше це стиль, який не дуже притаманний готиці, горору й будь-яким темним жанрам. Я уже декілька разів про це писав, але повторюся. Ваше оповідання має дещо розважливу атмосферу через стиль опису дії і персонажів. Також відмітив дивну любов до опису зовнішності майже кожного героя, а також опису його бекграунду. От ідеальний приклад першого, який згадували й поясню чому:
«груденята як тверді яблучка випиналися під блузою» — так солодко вже. Воно що стилісти не пасує, що взагалі непотрібно. Хоча я розумію, що ваша героїня лезбійка й логічно, що вона таке підмічає. Але якщо ви вже хотіли це додати, то я б хотів це бачити в контексті порівняння з Лілею та в більш сексуальному сприйнятті, для хтивого опису, підкреслення негативного збоченого нутра героїні, бо це ж у нас темний жанр все-таки мав бути й тут потрібна була саме неоднозначна порочна героїня.
«миски – статурою подібна до баскетболістки, провела» — ще один абсолютно непотрібний опис.
Відповідно з описів бекграунду героїв ми переходимо до другої зауваги, а саме плаваючий фокальний персонаж. Сцена подається з точки зору одного героя і відповідно не можна описувати того, що не знає ваш герой, тобто героїня. І тут кілька прикладів:
«комірчину, що слугувала підсобкою для слюсаря»
«На зустріч вийшла нянечка (помічниця вихователя)»
«З темного закамарка за нею спостерігала стара жінка» — кінематографічна частина, щоб додати напруги, але ваше оповідання написане не так, без всезнаючого автора(можу помилитися в термінології) і опис має бути виключно того, що бачить ваш фокальний персонаж слідча.
Було ще кілька моментів, де фокальний персонаж плив, тому моя порада, яку ніхто не просив, перепрошую, але варто дослідити цю тему.
По завершені прочитання оповідання я задав собі питання: А для чого нам була інформація про минуле героїні, про Лілю, матір і батька? Як вона допомагає в розкриті історії? І тут у мене відповіді не було, бо я не знайшов очевидної характеристики про що саме ваше оповідання, яку тему ви хотіли розкрити, яка була ідея. І ось тут головна проблема для мене, бо я прочитав історію, але про що вона й для чого я на жаль не зрозумів. Цілком можливо через свою неуважність, зарозумілість чи банально тупість. Тому хочу підкреслити, що я не пишу цей відгук з метою покритикувати, а просто ділюся враженнями випадкового читача.
«вітер куйовднув руде волосся» — вона ж наче пофарбувалася.
«скетчбук» — можна було просто написати записник чи записничок.
«Ая не думала» — пробачте грішного, але «а я не думав теж»))) Кілька разів по тексту гигикнув на таких моментах. Але таке в читачів теж буває, тому будете мати на увазі.
І що ми в підсумку маємо. Чи було це готикою? За деякими описами так, але загалом за атмосферою і сюжетом швидше ні, враховуючи ваш стиль особливо. Чи був детектив? В певній мірі так, але через те, що він завжди переплітався з минулим вашої героїні, яке на мою думку знову ж таки не грало на користь і не доповнювало тему, то сам детектив вийшов сумбурним. Задуха тіла, місця, часу наче й були, але відірвані від основного сюжету, тому й не спрацювали на повну. От якби ваша героїня розслідувала вбивства лезбійок, сама при цьому страждала від приховування себе й в минулому пересварилася з батьками через це, то воно все й працювало, але це була б зовсім інша історія, яка б вимагала геть іншої атмосфери й підходу.
Але в будь-якому випадку, дякую за текст, який було не нудно читати загалом, попри розмір. Це говорить, що авторська майстерність у вас є, але в даному випадку ваші навички не пасували готичному детективу, на мою наголошую читацьку думку
P.S. назва капсом фе

Вітаю! Спробую висловити своє враження від прочитання вашого твору:
Сподобалась ідея, спогади героїні про маму та символізм з метеликом, але читати місцями було важкувато. По-перше, чимало довгих речень, особливо на початку
"Тоді вона й побачила, метелика, спочатку він плутався під ногами у дітей..." - тут у вас речення на абзац майже) крім, того, мені було забагато побутових деталей, ви чимало описували, як
героїня замовляє та їсть піцу, натомість кінцівку видали дуже швидко.
Бентежили отакі моменти:
"...кощата але не пласка, груденята як тверді яблучка випиналися під блузою"
"Ая зауважила на її лиці зморшки й в’ялість притаманну жінкам, які наближаються до клімактеричного періоду..."
"...високі груди, сперті тугим жакетом підстрибували в таки диханню..."
Перепрошую, але я не надто розумію такої уваги до особливостей жіночої зовнішності🙈
Також у мене лишилось чимало питань: я так розумію, зниклі діти опинялись в прихованій групі, це як потойбіччя, тобто їх вбивали? Оцей Михалич та двірничка? Але чому? Я не зрозуміла їхньої мотивації? А хлопчик під кригою? Це був яскравий момент на початку, але ви не дали йому розвитку, особисто мені, суто на мій смак, хотілося більше динаміки, більше відповідей, але менше уваги до дрібниць, які не грають на сюжет. Сподіваюсь, вас не засмутить мій коментар, а допоможе подивитися на свій твір від іншим кутом.

Вітаю 💫

Гарно написане оповідання з присмаком дитячих спогадів (багацько згадав із свого дитинства в дитячому садку - тазик алюмінієвий, білизна, що сушиться, гидкі воспіталки). Повірив. Описів багато і вони гарно передають атмосферу місця.

Місцями моментів з дівчиною Аї було забагато (особисто мені), бо так вона й не розблокувала Аю, хоча все оповідання цього чекав.

Фінал гарний, але мене не налякав, проте атмосфера перекриває це. Дякую ❣️

Вітаю, авторе!
Я вашу назву примітила ще на етапі прийому оповідань, ще казала, що воно мені асоціюється з чимось японським)) Нічого японського я тут не знайшла, але це мене зовсім не розчарувало, бо оповідання дуже сподобалось.
Як на мене гнітюча готична атмосфера тут присутня, мені вона відчувалась. Написано гарно, читалося легко. Цікаво було слідкувати за сюжетом і думати, що ж там відбувається. Фінал дуже неочікуваний. Взагалі ідея мені сподобалась.
Єдине, що мені здалося трохи затягнуте, забагато зайвих деталей, з тою ж дівчиною Аї, бо вона не грає якусь роль в сюжеті, а щоби розповісти про Аю, то можна було цей момент скоротити, від цього як на мене оповідання тільки виграє. Ще різнуло це — "Мама дбайливо погладила її по голівці, поправляючи неслухняні золотаві пейсики.". Може все ж пасма? Бо пейсики, це у патріархальних євреїв на вилицях ті пасма, і це слово асоціюється тільки з цим. Але то вже дрібниці.
Так, дуже все сподобалося! Удачі вам у конкурсі!

Сприйняття Авророю “хлопчика” на початку класно показано: їй однаково, що той під кригою - для неї це цілком має місце бути (впринципі, будь-яка дитина теж так би подумала). І до самого кінця діти лишалися правдоподібні.
Ще подобається, що слідча - жінка. Поки читала твори своєї підсудної групи, майже ніде не зустрічала так багато персонажів-жінок, як тут; дуже мені їх прям не вистачало.
Тут всього вдосталь: і детективної лінії, і готики, і балансу між особистим життя головної героїні (що вона час від часу думає про свою колишню? як це притаманно людям після сварок) та життям професійним (що видно у її напружених стосунках з колегами, які її зневажають).
Чогось не вистачило в творі, щоб мене налякати, але він все одно просочений химерною меланхолією і таємничістю. В цій групі - один з фаворитів.
Успіху!

Останні сторінки читалися однозначно легше, ніж початок. Здалося, що ви дещо затягнули в першій частині твору. Часом були непотрібні деталі, які ніяк не впливали на сюжет або на розкриття персонажів. Можна сміливо різати, від цього текст стане динамічнішим.

Другий момент — стиль. Траплялися дуже мудруваті речення, сенс яких складно було збагнути з першого разу. Ускладнювало сприйняття тексту й форматування. У вас часом одна людина говорить у двох репліках поспіль.

Історія вдалась у вас хороша, містична. Є детективна лінія, проте майже немає готики, а горору й поготів. Знову ж таки, у вас гарний початок, який задає тон оповіді, та динамічна кінцівка, але середина сильно провисає в непотрібних деталях. Нмд, варто було б більше уваги приділити антуражу, щоб створити потрібну готичну атмосферу. Ну й додати більше жорстокості абощо.

Дещо збентежив момент, коли Ая знаходить тіло дитини під дошками. Хіба там не повинен бути запах гнилизни? Мертві тіла, які розкладаються в закритих просторах, смердітимуть на весь дитячий садок. Можливо, я щось упустив.

Ще зверну увагу (на майбутнє), що в нас зараз використовується термін ЗДО (заклади дошкільної освіти), а не ДНЗ. Так само: ЗЗСО (заклади загальної середньої освіти) та ЗВО (заклади вищої освіти).

Прочитала ваше оповідання найпершим у групі, і назва одразу заінтригувала. Ідея цікава, виконання хороше, мені сподобався ваш стиль. Але деякі моменти доводилося перечитувати, бо трохи плуталася.

Щодо готики, то мені її здалося замало, або, можливо, я просто не до кінця зрозуміла цей аспект. Але фінал вразив — я сиділа трохи в шоці, і це точно плюс. Загалом оповідання залишило гарне враження.

Дуже атмосферне оповідання, мені сподобалося. Сумне й моторошне. Кінцівка неочікувана, я чомусь думала, що слідча таки доведе справу до кінця) Але так мені навіть більше подобається.
Трохи здивувало, що Аю одразу повели в групу до Аврори, коли вона називалася тіткою, як на мене її б так просто не впустили.
"Дітей у дворі не було; зовні як і всередині панувала тиша – мертва година" — ось тут можливо хибодрук і година не мертва, а тиха? Чи може то я щось не так зрозуміла 😅
Дякую за оповідання, авторе, чудова робота.