Однонога снігова людина

Перед тим, як зробити крок – подивись, чи не крокуєш ти в прірву…

Мудрець

- Добре-добре, хлопці. Переведіть подих та послухайте вже і мою історію. Вона така ж реальна, як коронавірус цього року і така жахлива, як виступи Кличко по телебаченню…

Якщо вже без сміхуйочків, то сталася ця історія насправді. Ось вам хрест, а ось ще один! На будь-якій Біблії поклянуся! Було це в одному лісництві, років десять тому. Працював я там лісником: рубали ліс, грузили дрова. Працювали, як годиться: зранку до обіду, а далі заїжджали в контору, перевдягалися і «йшли в обходи», це значить – додому або бухати в найближчий гастроном.

Так ось, сталася ця містична історія восени. Приїхали ми після роботи в контору лісництва. Погода в той день видалася не фонтан: дощ, вітер, грязюка. Зайшли ми, значить, в контору, все як завжди: хтось перевдягається біля грубки, хтось сів перепочити, п’ючи вишукану чаюху «Принцеса Нурі». Коротше, всі свої справи поробили та й розійшлися по домівках.

Вранці наступного дня прийшов я в контору першим. Чую, крик стоїть неймовірний! Прибиральниця наша кричить так, наче з неї чорт шкіру дере і пальцем тицькає на підлогу!

 «Тварина! Тварина якась заходила!", - очі вилупила і кричить на всю горлянку. Дивлюся, а там на підлозі, і справді, слід такий незрозумілий, брудний...

 Придивився. Начебто і людський, але тільки від однієї ноги, великий такий і на лапу схожий! А ще довкола відбитка - сліди кігтів. Моторошно виглядає. Судячи по сліду, до грубки ЦЕ якось дострибало і назад в двері втекло.

Що за істота? Як воно вдерлося, якщо замки всі на місці? Якщо лапа, то чому одна? Снігова людина, ще й однонога?! Так ніколи їх в цих краях не було. Що за фігня? Хоч екстрасенсів з СТБ викликай! Містика, сука...

***

Обійшлися без ловців за привидами та фахівців з потойбічних сил. Через пару днів розкрилася ця таємниця. Виявилося, це наш лісник Петя Токарєв разом з нами тоді заходив і залишив цей моторошний слід.

Просто у нього підошва на чоботі відірвалась, а він без шкарпеток тоді був. Бруд йому туди, в чобіт, набився, ось він такий слід і залишив. Тоді не видно було, а на ранок все підсохло і проявилося. А страшні кігті - це він нігті свої не любив зрізати!

Після цього випадка Петра в бригаді «Сніговою людиною» почали називати. І таке буває. Краще таке проти ночі не згадувати. А як згадаю – здригнуся…