Відкрийся, я тут

- На рахунок три ви поринете у сон. Один, два, три. Що ви бачите?

- Нічого. Далі лежу у вашій кушетці.

- Добре. Ви пам’ятаєте чому ви тут?

- Так, щоб з’ясувати як я опинився посеред купи понівечених тіл, весь у їхній крові, проте сам неушкоджений. Там мене знайшли полісмени, я нічого не пам’ятав, але вони вважають мене убивцею, тому було прийнято рішення відвести мене до вас для з’ясування усіх деталей шляхом гіпнозу.

- Чудово. Отже ви усвідомлюєте для чого це все і самі хочете знати правду?

- Так лікарю.

- Тоді почнемо. Чи бували у вас провали у пам’яті?

- Ні.

- Що пам’ятаєте перед тим, як вас знайшли серед тіл?

- Як завжди був у себе вдома, читав улюблений уривок зі знайденої книги, а потім ліг спати. Після цього вже прокинувся посеред того хаосу.

- Що то був за уривок та книга?

- Стара психологічна книга знайдена у смітті. А уривок «Як заглядати людям у серця». Я її…

- Цікаво-цікаво, але про це іншим разом. Краще скажіть чи блукали ви колись уві сні?

- Ніколи такого не було. Я завжди міцно спав, окрім останнього періоду життя.

- А що з вашим життям? Якісь проблеми?

- Ніяких проблем окрім одного кошмару, який постійно мені сниться.

- Опишіть ваш кошмар.

- Я опиняюся в пустій маленькій чорній кімнаті в якій є лише двері, які дуже чітко видно. Вони ще темніші ніж колір кімнати. На них лише ручка, а під нею замкова шпарина. Мертвенна тиша, лише чути звабний голос, який доноситься зі шпарини. Підходжу і дивлюся оком всередину. Потім чітко чую поклик «Відкрийся, я тут», моя рука тягнеться до дверної ручки і сон обривається. Далі пам’ятаю як з усіх сил біжу по незнайомих місцях, мене щось переслідує. Я не можу повернути голову щоб побачити це створіння, лише розумію, що це не людина. Все, що можу робити в цьому сні - бігти. Інколи мені вдається втекти, а інколи воно наздоганяє…

- І що далі? Що відбувається коли воно вас наздоганяє?

- Я, я не хочу це згадувати.

- Це потрібно, можливо тут криється розгадка. Потрібно просто увійти глибше. Заспокойтесь, це лише сон, вам нічого не загрожує. Я поруч, ви не самі, просто знайте, що це все не насправді.

- Ви врятуєте мене, якщо щось трапиться?

- Так, звичайно. Не сумнівайтесь. Просто рухайтесь далі по сну і описуйте все, що з вами відбувається.

- Спиною я відчуваю холодний подих, воно майже наздогнало мене. Створіння кинулося а мене і збило з ніг. Воно перевернуло мене на спину, навалилося зверху і почало шматувати кігтями обличчя і груди,  обличчя заливає кров’ю, я кричу від болю. Все, більше не хочу продовжувати, боляче, воно мене вб’є. Витягніть мене.

- Ні, продовжуйте, воно не заподіє вам зла, це не реальність. Подивіться на нього, роздивіться і опишіть яке воно?

- Я нічого не бачу через кров у очах. Відчуваю, що воно розшматовує мені грудну клітку, виламує ребра. Неймовірний біль, вже не можу кричати, лише чую як воно наказуючи каже «ВІДКРИЙСЯ, Я ТУТ». Воно засуває свої руки в мою грудну клітку і виймає звідти серце, потім підносить до свого обличчя і ретельно його роздивляється. В цей час вдається розглянути його обличчя. Це не створіння, це людина! І людина мені доволі знайома.

- Хто це?! Кажіть. Швидше.

- Це Я!, лікарю. Те страшне створіння має мій облік.

- Виходить, це все ж таки ви вбили тих людей, хоч і нічого не пам’ятаєте. У всіх жертв були вирвані серця, які потім знайшли в окремій затемненій кімнаті. Вони були акуратно складені у вигляді піраміди. Вікна у кімнаті були замазані, а всі джерела світла знищені. Все повністю співпадає. Зараз я повідомлю поліцію, що ми закінчили і все з’ясували.

- Лікарю, але я ще не закінчив розповідати про свій сон.

- Це вже нічого не міняє, але продовжуйте.

- Я бачу як створіння піднесло серце до очей і почало його роздивлятися. Помираючи заплющив очі. Чомусь вдалося їх розімкнути... Біль повністю минув і я відчув неосяжне задоволення. В своїх руках тримав серце. Піді мною мертвим лежали ви. ВІДКРИЙСЯ, Я ТУТ!