До самого пекла

З чорного неба лив біблійний дощ, миттєво перетворюючи землю на цупке багно. Багном вкрилось абсолютно все. Воно бурлило, наче лава, заливаючи найвіддаленіші закутки міста. Від нього не було спасіння навіть в елітних готелях, де до блиску натирали кожен міліметр.                                      

Десь на самій брудній окраїні, захлинаючись в потоках нечистот, я повз навкарачки по асфальту. Позаду рухалась невблаганна істота, яка хотіла мене поглинути швидше за багнюку. Її пекельне дихання відчувалось в темряві. Але раптом, підхоплений несподіваною  течією, я полетів вниз по рятівній воронці. Моє тіло тягнуло крізь звивисті каналізаційні тунелі в глибини підземелля. Кидаючи з боку в бік об іржаві, вкриті слизистим мохом труби. Наковтавшись лайна, я нарешті втратив свідомість.                                           

Саме пекло почало полювати на мене після того, як я випадково зустрів диявола. Я перебував тоді в експедиції, наштовхнувшись на нього в найглибшій печері нашої країни. Він спав під густою рослинністю. Його вкривали гриби, що пульсували світлом, та невідомі білі квіти, над якими метушилась комашня. З-під рослинної ковдри стирчала лише коняча морда. Я хотів повідомити про знахідку, але трос обірвався, і мені довелось провести декілька місяців в лікарні. Відтоді диявольські сили переслідували мене на кожному кроці.                                                    

Я опритомнів від щуриного писку. Відкривши очі я побачив величезного гризуна, що сидів на моїх грудях. Він дивився на мене з цікавістю та іронією. Я зробив кволий жест рукою, щоб його зігнати. Але він не звернув на це уваги, продовжуючи чистити свої велетенські зуби. Тоді я спробував встати, відчуваючи біль у всьому тілі. Лише після цього щур з діловим виглядом поволі почимчикував кудись у свої щурячих справах.             

Рухатись по смердючому вузькому тунелю було надзвичайно складно. Стрімкі потоки їдкої жижи щосекунди намагались збити мене з ніг. Непроглядна темрява ускладнювала рух. Доводилось торкатись стін з липкими наростами, щоб орієнтуватись у просторі. Зовсім вибившись із сил, я почув звірине виття за спиною, від якого по тілу прокотились судоми болю. Накульгуючи, я спробував бігти. Але сил вистачало лише на повільний крок. І тут моя рука торкнулась залізної скоби, що вела нагору. Докладаючи неймовірних зусиль, я дерся щосили вверх.                                                           

Якимось дивом я дістався до поверхні. Впершись головою в люк, я напружив все тіло, щоб відсунув його вбік. На поверхні до сих пір тривала злива. Вона змивала з мене каналізаційний бруд, доки я кволо брів до укриття. Підійшовши до найближчої багатоповерхівки, я відмітив, що в ній не світиться жодне вікно. Оглянувшись довкола, я не помітив взагалі хоч якогось джерела світла. Напевно, злива пошкодила електромережу. В цьому не було нічого дивного, хоча темрява в місті викликала насторогу.

Я заснув просто на сходах будинку в мокрому одязі, прихилившись до стіни. Мене розбудив неприємний істеричний крик: «Забирайся геть, голодранець, тут не місце для спання!» – кричала вірогідніше всього жінка, хоч і дуже грубим голосом. Намагаючись зрозуміти, що відбувається, я відчув сильний удар в спину і покотився донизу. Коли я підійняв голову, то побачив, як рогата істота, схожа на мого диявола з печери, але в людському одязі, підсвічуючи собі свічкою, заходить до квартири. Я подумав, що мені просто ввижається. Світла від свічки було недостатньо, щоб роздивитись все детально.                                                                                                           

Після такої гостинності я вирішив якомога швидше покинути цей будинок. Вийшовши на подвір'я, я помітив поряд з будинком таксі. Сівши в автомобіль, я вже було хотів назвати адресу, але мене охопило оніміння, коли я побачив хто був за рулем. Це була точно така сама рогата істота. Кулею вилетівши з авто, я побіг крізь зливу, не помічаючи втоми.                         

Короткими перебіжками від будинку до будинку, завмираючи при кожному підозрілому русі, я біг крізь місто. Я перебував в незнайомому районі. Тож оббігав все місто, доки набрів на будинок, що був схожим на мій. Підійнявшись на свій поверх, я почав тарабанити з усієї сили в двері. Двері відчинило волохате рогате чудовисько в сімейних трусах. Суворо поглянувши, воно схопило мене за барки і спустило по сходах.                                      

Вже пізніше я дізнався, що мене оголосили в розшук. Голодного і змореного мене затримали на місцевому звалищі. Чудовиська зі зброєю одягли на мене наручники. Вони посадили мене в клітку. Тепер потворні істоти зі своїми не менш потворними чадами тикають в мене своїми волохатими пальцями з довгими гострими кігтями. Здатними з легкістю перерізати горло людині…


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Казан Асмодея
Другий етап: Казан Вельзевула
Історія статусів

21/04/20 15:35: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
22/04/20 01:12: Грає в конкурсі • Перший етап
26/04/20 20:00: Грає в конкурсі • Другий етап
30/04/20 18:00: Вибув з конкурсу • Другий етап