Барон

Барон – товстий восьмирічний мейн-кун, який завжди спав на подушці поряд з Олесею – сьогодні знов вирішив розбудити її о четвертій ранку голосним нявчанням, вимагаючи сніданку.

‒ Май совість, шуруй на кухню сам, там, напевно, щось звечора лишилось в мисці, ‒ і дівчина відвернулась, сподіваючись швидко заснути, бо скоро вставати на роботу.

Той коротко нявкнув і встав. Ліжко прогнулось під вагою, коли він пішов до краю. Потім мав би пролунати глухий удар і цокотіння – коли шестикілограмова туша приземлиться на паркет, але почувся лише «гуп» і плюскіт – наче хтось у калюжу стрибнув. Олеся, перебуваючи вже на краю сну, відчула цей «збій програми» у матриці звичного – але не встигла усвідомити, що пішло не так.

За мить нічну тишу розірвав відчайдушний крик кота, сповнений пекучого болю та несамовитих страждань – саме так пишуть про такі звуки в книгах, що їх за свої 26 років вже багацько перечитала Олеся.

Дівчина різко сіла і роззирнулась – довкола темрява. Увімкнула лампу на тумбі праворуч. По очах різонуло яскраве світло. А потім побачила Барона – той приземлився десь за півметра від ліжка, але не на звичний світло-сірий паркет, а в якусь рідину, розлиту по підлозі. Котяра кричав і несамовито вигинався, але всі чотири лапи міцно приклеїлись до зелено-коричневого багна.

Олеся перегнулась за край ліжка і потяглась до тварини. Обхопила обома руками під величеньким черевом і смикнула вгору – але той не відірвався від землі, а лише сильніше завив від болю.

Біля масивних лап в’язке болото трохи булькало і стало багряним. Візуально рівень рідини не змінився, але вона сягала коту вже до середини лап. Господи, гидота розчиняла бідолашного Барона! Тут відчайдушний крик вирвався і в Олесі.

Вона ще кілька разів спробувала підняти свого друга, але облишила ці марні спроби. Потрібна допомога. Мобільний на кухні – з ліжка через двометровий коридор видно край столу, на якому він лежить. Якщо вірити маленькому допотопному годиннику на тумбочці біля лампи, десь за годину на мобілці ввімкнеться мелодія громоподібного маршу і йти її вимикати аж на кухню – це єдиний варіант не проспати.

Кіт притих і лише хрипко дихав. Багно вже сягало йому живота, а червона пляма добряче розрослась.

Треба чимдуж дістатись кухні. Жаске болото розлилось майже до порогу спальні. Праворуч від ліжка чисто, але там стояла одна тумбочка і було лише якихось пів метра до глухого вікна – Олеся страшенно боялась висоти, тому всі вікна в квартирі на дванадцятому поверсі зробила глухими, щоб ненароком не випасти, і встановила примусову вентиляцію. З іншого боку ліжка була ще одна тумбочка, а до дверей в коридор ще лишалось більше двох метрів – таку відстань вона не подолає навіть стрибнувши з ліжка.

Тіло Барона конвульсивно смикнулось, він тихо нявкнув востаннє – над поверхнею болота ще лишались його плечі та голова, але в очах вже не було життя. Олеся заклякла із широко розплющеними очима і незмигно дивилась, як її дорого друга поглинає щось, чого взагалі не повинно існувати. Багно розчинило кота. Воно його перетравило!

Коли багряне болото поглинуло китички на вухах Барона, Олеся ще хвилин зо двадцять сиділа на ліжку непорушно. В голові роїлись сотні думок: що це таке, звідки взялось, як вибратись і покликати на допомогу?

Спершу, подумала про витік з каналізації. Але відколи це гімно не смердить і розчиняє котів? Потім – про хімічну зброю і підступну атаку фантомних ворогів. Ага, і вона розповзається з-під ліжка звичайної вчительки молодших класів в одному зі спальних районів столиці.

І тут Олеся усвідомила, що вбивча пляма справді розростається – добралась до порогу спальні і вихлюпнулась в коридор. Треба рятуватись.

Дівчина обережно поклала лампу на ліжко, щоб світло не згасло. Вигребла з тумбочки на підлогу якісь мотлох – щоб полегшити її. Зібралась із силами і затягла те дерев’яне одоробало на ліжко. В голові прокручувала, куди її слід кинути, щоб мати змогу вибратись в коридор.

Дівчина врешті шпурнула важку тумбу. Та приземлилась, впавши на бік – трохи далі, ніж потрібно. Олеся востаннє кинула погляд на багряну пляму, яка залишилась від її улюбленця, зібралась з духом, відштовхнулась від ліжка і стрибнула. Впала колінами на тумбу, вчепилась в неї руками. Але права нога зрадницьки зісковзнула з полірованої поверхні і втрапила в холодне мокротиння…