Вдале полювання на Геловін

Четверта година ранку – час, коли будь-яке свято втрачає свій смак. Навіть помаранчеві гарбузи на барній стійці не шкірилися, а немов позіхали. Однак дівчина в елегантному костюмі вампірші з чорного шовку аж випромінювала енергію. Зараз вона вип'є еспресо, підправить помаду на соковитих губах – і вирушить назустріч новим пригодам, лише скелетики на двері заторохтять.

Однак дівчина чомусь зволікала. Вона навіть відклала телефон, розглядаючи хлопця, що сидів біля вікна. На перший погляд, а також на другий і третій, нічого особливого в ньому не було: пом'ятий, втомлений, у звичайному плащі, джинсах і футболці. На столику чашка чорної кави і книга.

Крім баристи, у кафе лишилися тільки вони двоє.

Дівчина допила еспресо й застигла. Нарешті посміхнулася, показуючи хижі ікла, та пройшла через зал.

– Привіт.

Хлопець розгублено підняв голову.

– Вибач, що відволікаю, я сама ненавиджу, коли мене відривають від книги, але, може, даси телефон на хвильку? Мій розрядився.

– Я ... так, звичайно.

– Дякую! До речі, а що ти читаєш?

– "Американський спосіб смерті" Джесіки Мітфорд.

– Моя настільна книга!

– Серйозно?

– Серйозно. Я працюю в ритуальному агентстві.

– Круто. А я в фулфілмент-центрі, – зітхнувши, зізнався хлопець.

– Е-е ...

– Ось і всі так реагують. А ти справді працюєш у ритуальному агентстві?

– Справді. Займаюся доставкою.

– Я теж. Доставка, завантаження, логістика повітряними шляхами, – монотонно перерахував хлопець.

– Труни повітрям не доводилося транспортувати?

– Разів зо три було, а потім клієнти поскаржилися, що їх заколисує.

– Хм, а мої клієнти не скаржаться, – посміхнулася дівчина.

– Так, може, мені до вас на роботу влаштуватися? Мене й клієнти, і колеги дістали. Суцільні демони та упирі – е-е, не ображайся, будь ласка.

– Не буду, тільки не плутай вампірів з упирями!

– Ну, я ж сказав: у поганому сенсі слова, – вибачився хлопець, не зводячи з неї очей. – Ні стилю, ні чарівності. Начальство облизують в усі місця, колег жеруть.

– До того ж відправили у відрядження на Геловін!

– А як ти здогадалася?

– По-перше, не схоже, що ти ретельно готував костюм

– Чорт, я образився. Продумав кожну деталь, від кросівок до плаща.

– По-друге! – дівчина підняла палець. – Якщо ти без костюма, без клубного браслета, то чому тоді взагалі не спиш в ліжку? Ти виглядаєш втомленим, але спокійним, тобто, це не сварка з дівчиною чи ще щось таке, через що ти вибіг з хати о четвертій ранку. Навпроти цього кафе – готель, де завжди повно відряджених. Значить, найімовірніше, ти у відрядженні, і в тебе джетлаг.

– Вау. Мені навіть сказати нічого. А чому я прийшов з готелю сюди?

– Гм, може, просто вивіску з вікна побачив, а в самому готелі каву пити сумно?

– Ні, не з вікна. З балкона. Е-е, можна тебе пригостити? Так би мовити, висловити моє захоплення?

– Висловлюй. До речі, з мого балкона краєвид ще кращий.

– Я готовий лізти туди по стінах!

– Виклич таксі, – посміхнулася дівчина з голодним блиском в очах.

___

... Світло, навіть таке слабке, завдавало нестерпного болю. Вона застогнала й перекотилася по ліжку, відчуваючи, що ребра корсета вп’ялися в шкіру. Тьху!

Вона потягнула за шнур, щоб штори плавно зімкнулися. Клацнула вимикачем. Чорт, чому так погано? І чому так хочеться їсти?

М'яке світло бра вихопило напис на стіні:

"Люба, ти диво! Іду в пекло голодний, і мені зовсім не шкода! На столику залишив ліки, ранкова кава в комірчині. Зустрінемося через рік на тому ж самому місці. Не спізнюйся!".

Дівчина опустила очі й побачила, що на тумбочці безупинно соває ногами чорний жук. Відчинила й одразу зачинила комору, звідки на неї витріщив очі хлопець в костюмі портьє, рота дбайливо заліплено скотчем, на волоссі трохи кавової гущі, смачно пахне еспресо та спітнілим жахом.

– Ой! – дівчина ледь не послизнулась на чомусь вологому...

На підлозі лежав зім’ятий одяг та пласке деформоване обличчя – обличчя вчорашнього хлопця. Що він там говорив про костюм?..

Через рік вона одяглася, нафарбувалася, – дивлячись повз дзеркало на збляклий напис на стіні, – і з широкою посмішкою, яка відкривала ікла (сьогодні можна!), вийшла з дому.

Вона дуже хвилювалася перед другим побаченням.