Дівчина, що вкрала моє серце

Несамовитий вітер шматував поли мого шкіряного плаща, завивав, мов оскаженілий вовк, рвав троси на палубі повітряного корабля, що плинув крізь негоду. Чорна безодня небес вивергала на нас крижану зливу, краплини вперемішку з градом гулко барабанили по повітряній кулі корабля і цей дріб не могло заглушити навіть гоготання грому, що було подібне до ревіння зраненого лева та супроводжувало сліпучі спалахи блискавиці, яка пазурами роздирала оксамитові хмари.

Матроси вмовляли мене спуститися у трюм, аби гнів природи не зіштовхнув мене униз, до морської пащеки, яка наїжачилась гострими скелями у трьохстах лігах під кілем. Але я не міг цього зробити. Я чекав задовго. Я хотів бачити, як наш корабель дістанеться пункту призначення. Тож я не відвертав застиглого погляду від Міста, який був уже зовсім поряд, але назву якого я ніколи не посмію промовити, бо подібне воно до каркання цвинтарних ворон. Місто якусь таємничу красу, яка ще більше розцвітала зараз у сяйві чорних зірок та двох величних пурпурових місяців. Сотні шпилястих веж палаців та спаплюжених костьолів, що виростали з цього мертвого шматка скелі посеред норовливого океану, манили мене. Кликали. Адже саме там жила дівчина, що вкрала моє серце.

Вперше я побачив її на балу. У спокусливій шарлатовій сукні, з гривою вогняного волосся, вона пронизувала мене манливим поглядом смарагдових очей, запалювала пристрасть і жагу вкусити солодкий жар її тіла. Ми кружляли у танку весь вечір, допоки не піднялися нагору, до однієї з гостьових спалень, де змогли віддатися тваринній похоті. Саме тоді вона вкрала моє серце.

Спогади про ту ніч надавали сил кожному кроку, поки я тинявся вуличками Міста. Вони звивалися, мов хробаки усередині гнилої плоті. Не знаю, скільки я блукав із затуманеним поглядом. Але коли докульгав до потрібного будинку, дощ вже вгамувався, небесний фіолет почав розганяти темряву. Насправді я не знав куди йти. Ніколи я не бачив цієї садиби, цього тину і кущів червоної троянди, які буйно росли по всьому садку. Але нутром я відчував, що досягнув мети. Що саме тут живе дівчина, що вкрала моє серце.

Години чекання здавалися вічністю, якби в цих краях здіймалося сонце, впевнений, вже настав би світанок. Але зрушити з місця я не міг. Як не міг і зайти всередину непроханим гостем. Тому залишалося ждати.

Увесь час я пригадував її пухкі губи кольору стиглої вишні, пишні груди, які пружно стискалися у долонях, гарячий подих на моїй шиї та солодкий стогін екстазу, що супроводжував процесію.

Нарешті з виру спогадів мене вирвав звук відчинених дверей, слідом за яким роздався стукіт каблуків по бруківці. Ще мить і ось Вона предстала переді мною. Така ж красива й молода. Посмішка грала на її досконалому обличчі.

Але потім Вона помітила мене - непорушну тінь у пітьмі. Я зробив крок до неї і місяці пролили світло на мене. Вона побачила мою висохлу шкіру, шматки гнилого м’яса під плащем, налиті кров’ю очі та навічно застиглу посмішку на щелепі без плоті. Її очі заполонив жах.

Що доволі дивно. Адже до цього її очі не видавали жодних емоцій. Залишалися вони холодними, як води підземних озер, тієї ночі, коли на піку нестями я от-от мав вибухнути блаженством, а вона дістала з-під подушки кинджал та провела сталлю по моєму горлу. Студене лезо обпекло плоть, багранець залив білосніжні простирадла. Знерухомлений я відчував, як життя витікає з мене. Вона простромила мої груди та витягнула серце, яке ще безумно калатало в її ручках. І прямо на моїх очах вона його з’їла. Тільки після цього я провалився в обійми мороку.

Але я не розчинився у всесвіті. На задвірках мертвої свідомості палали лють та жага помсти. Не давала зринути в ніщо. Однієї ночі мої груди пройняла блискавка і я прокинувся. Кістяними фалангами я розідрав кришку домовини, довго місив багно.

Вона стояла переді мною. Нажахана. Здивована. Безпомічна. Я дістав з кишені камінь і зацідив Їй по голові. Вона впала. Кров бризнула на бруківку. Вона не видала жодного звуку чи зойку. Я опустився поряд і вдарив ще раз. Іще. Іще. Іще. Все відбувалося, наче в тумані, але крізь нього я почув гамір і крики навколо. Потім хтось намагався відтягти мене від Неї. Але мені було вже все одно. Адже я знайшов дівчину, що вкрала моє серце.