Голова зайчика

На столі лежала власноруч зшита голова зайця зі справжнього пухнастого м’якого хутра. Якщо його погладити, то долоня може ще відчути стукотіння маленького серця. Грін Піс напевне запроторив би Томмі за грати, знаючи, скільки білосніжних тваринок було вбито у спробах віднайти ідеальну шкірку.

Хлопець народився в мисливській сім’ї, а тому достеменно знав як вистежувати, вбивати та обробляти тварину. Він, до речі, був ще й збирачем різних черепів. Особиста колекція нараховувала більше тисячі експонатів. Складені у відповідному порядку, кожен з них мав своє місце, а також підпис і дату вполювання.

Серед усіх тварин він найбільше полюбляв кроликів та зайців, у них були такі мініатюрні і білі черепушки, що він ніколи не відмовляв собі в задоволенні їхньої смерті. Хлопцю також подобалося залишати сувеніри – лапки, вушка, хвостики. У сьомому класі, вполювавши гарного зайця, він одразу відрізав лапку і зробив з нею намисто. Прикраса була призначена особливій дівчині. Томмі подарував його однокласниці, в яку безтямно закохався. Однак та демонстративно викинула оздобу в смітник, чим спричинила помітний резонанс у недосвідченій душі юнака.

Ейфорія від вбивства швидко минала. Йому хотілося затримати її, насолодитися нею сповна. І ось нарешті він зрозумів, як можна цього досягнути. Томмі був одинаком, в тому числі у своїх божевільно-геніальних ідеях. Він загадав, як вперше на дитячому заході вдягнув маску зайчика. Сховавшись за милою мордашкою, так ніхто й не здогадався, що це він задушив і розпоров черево коту Мурчику. То чому зараз він не може вдягнути маску зайчика на суботню вечірку?

Все має бути ідеально: випрасуваний чорний костюм, біла сорочка з галстуком, білосніжна заяча голова, з якої виглядають лише блакитні очі. Він пишався своїм фантастичним виглядом.

Костюмована вечірка відбувалася в одному з чотирьох парків міста. Білий зайчик стояв осторонь, спостерігаючи за яскравим дійством. Зробивши зусилля над собою, він все ж опинився посередні танцмайданчика.

— Чуваче, випий!

— Це ти мені?

— Так, але наврядчи тобі це вдасться в цьому скафандрі – розсміявся рудий юнак, і зі всієї сили штовхнув вуханя.

Дівчина у костюмі Червоного Капелюшка допомогла Томмі підвестися. Він обтріпався і поправив голову.

— Мене звати Джейн. А тебе?

— Білосніжній зайчик – заявив Томмі з гордістю.

— Приємно. Не хочеш прогулятися?

Не чекаючи відповіді, Джейн взяла хлопця за руку і потягла з натовпу. З кожним кроком вони віддалялися від людей. Музика стихала, її місце заповнювали цвіркуни. Повний місяць світив в обличчя.

— А чим ти займаєшся?

— Я мисливець.

— Але ж вони (тицьнула пальцем на голову) зазвичай є здобиччю. Чому б тобі не бути вовком або ведмедем?

— Навіть зайчики, після перебування у своєрідному тераріумі, здатні влаштувати техаську різанину.

Вони присіли на лавку і мовчки спостерігали, як хвилі прибиваються до берега. «Який у неї череп – просто ідеальний для моєї колекції» - думав про себе Томмі. Хлопець міг би задушити її голими руками прямо зараз. Одначе жертву варто вбити, коли вона найбільш вразлива, тому він вичікував.

— Якщо знімиш заячу голову, я тебе поцілую – мовила Джейн.

Спочатку Томмі завагався. Він не хотів знімати свій витвір, але важливіше за нього був витончений експонат на завчасно підготовленій поличці. Хлопець зняв голову і відчув на собі звабливий погляд. Джейн видавалася йому напрочуд знайомою.

Як і обіцяла, дівчина нахилилася і поцілувала його. Зайчик буквально відчув її на смак - гіркий. Він облизав свої шорсткі губи, ніби вкриті порошком. Гіркий присмак не проходив, а навпаки переростав у гостро-кислий. Свідомість починала затьмарюватися, але він ясно бачив, як дівчина дістала з кишені пилочку.

— Буде боляче, але кричати ти не зможеш – посміхнулася Джейн і обережно зняла черевик з його правої ноги.

Портативна пилочка пиляла не гірше від своєї професійної посестри. Дівчина була знавцем своєї справи, вона лише трохи затрималася з кісткою, яку довелося переламувати гострим кутом каменю. Зрештою лапка зайчика була в неї. Тою ж пилкою зрізала кожен палець, діючи не надто обережно - лишала багато крові. Манікюрними ножицями Джейн відрізала вухо, насолоджуючись ювелірною роботою, те саме проробила з носом, лівим вухом та язиком. Вуста відрізала для рівномірності.

Коли все було готове, дівчина ретельно зложила сувеніри до кошика, а заячу голову знову одягнула на юнака.

— Тепер я зроблю справжнє намисто, а не з якоїсь лапки – кинула наостанок.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Казан Піфона
Історія статусів

21/04/20 00:39: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
22/04/20 01:12: Грає в конкурсі • Перший етап
26/04/20 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап