Мамо де ти?

"Мамо, мамо, де ти, мамо?"… Як же він кричить, холодний піт тече по його обличчю. "Мамо, мені страшно, мамо!". Напевно, йому приснився страшний сон. Він весь труситься ."Мамо, де ти?". Раптом стук. Раз, два, три. Хтось, немов кулаком, гримає в двері. "Мамо ,це ти?" - тишина. Як же хлопчик труситься. "Мамо?". Ручка від дверей повільно опускається, зупинилась… Двері різко відкриваються. І так сильно, що вдаряються об стіну, ламаються і падають. Він кричить і накривається ковдрою. "Отче наш ,що єси на небесах…" Що це? Він читає молитву? Йому ж 7 років, як він може знати молитву? Він закінчив. Важко дихає та не розуміє, що тут відбувається. Знову стук, але вже у вікно. Бідний хлопчик, по його обличчю течуть сльози і труситься нижня губа. Він повільно вилазить з-під одіяла і дивиться на вхід у кімнату, потім у вікно. Пусто. Тишина. Хлопчик повільно встає і підходить до вікна. Надворі нікого немає, тільки дерева, які хитаються від сильного вітру. Хлопчик повільно відходить назад і об щось вдаряється, він не знає, що там. Починає швидко дихати, хтось ставить йому руки на плечі. Завмер. Руки чорні, з довгими пальцями і нігтями масажують йому плечі. Раптом голос, грубий чоловічий голос: "ку-ку". Йому так страшно, що він не може кричати, а просто схлипує і плаче. Раптом їдкий і грубий сміх, поштовх - хлопчик головою розбиває вікно, його тіло наполовину надворі, усе обличчя в крові й уламках. Один з них застряг у оці. Біль настільки нестерпний, що, незважаючи на шок, він кричить на все горло, та хтось знов хапає за плечі затягує і кидає об стіну. Хлопець лежить обличчям вниз і стогнучи повільно піднімається. "Мамо". Не зважаючи на весь цей жах, він думає тільки про маму і сподівається, що зараз вона прийде і забере його. Але йому доводиться вставати. У кімнаті нікого, він підходить до дзеркала і витягує з криком уламки з лиця: 20-ий, 21-ий, ще один, той найбільший уламок, який у оці. Він швидко дихає і різко витягує його, кричить, падає на коліна і хапається за око. Осліп на одне око, лице пошматоване, нестерпний біль, та він іде, прислухаючись до кожного шелесту. Доходить до дверей батьківської спальні і повільно відкриває двері. Заходить - нікого. Він підходить до тумбочки біля ліжка, на якій стоїть сімейна фотографія. Мить дивиться на неї, з ока тече сльоза з кров'ю. Хлопець відкриває тумбочку, дістає ключі від машини, ховає в кишеню, виходить з кімнати і прямує до сходів. Раптом двері, з яких він щойно виходив,різко закрились. Він стоїть нерухомо за крок від сходів, повільно розвертається і бачить біля дверей силует людини з великою головою і широку білосніжну посмішку з зубами, як леза. Хлопець швидко дихає, і знов цей моторошний голос :"біжи". Крок назад, і він падає по сходах. Приземлився. Нога зламана, але він не здається. Плаче, стогне і повзе. Періодично дивиться назад, та нікого не бачить. Він хапається за стільчик, піднімається. Бачить двері і думає: «ось він вихід, ще трохи». Починає шкутильгати, рукою хапаючись за кухонний стіл, і раптом зверху один з підвішених ножів падає і відрубує йому пальці на руках. Знов цей несамовитий крик, але він рухається далі. Хапається за ручку і відчиняє двері. Намагається вийти, але не може. Що це? Пошкоджену ногу щось тримає. Розвертається і бачить руку, яка з’явилася з підлоги, немов з телепорту. Це та сама рука, що тримала хлопця за плечі. З'являється ще одна. Він кричить і намагається вибратись. Раптом з'являється голова якогось створіння з тими самими зубами, сірою шкірою і чорними очима. Воно сміється: "пограємося, малеча?" Відкриває пащу і відкушує ногу. Хлопець падає, створіння зникає ,а він і далі повзе, плаче, бачить машину, але у очах починає двоїтись. Ще кілька метрів, і все. Він дістає ключі і відкриває машину, потім двері і кричить: на сидіннях тіла його батьків. Він не вірить в це. Починає обіймати маму і трусити. "Мамо, мамо, прокинься, будь ласка". Але мама не чує, мама мертва. Він плаче і притуляється до неї. "Мамо…". Ричання… З будинку виходить те створіння і говорить: "куди зібрався?". Він намагається щось сказати, але не може. Падає без свідомості…. Він знов прокидається: "Мамо, мамо, де ти, мамо?".