Мокша

Аліна нарешті їхала нахуй. Сповнена ненависті до себе і до всіх навколо, бажання стерти життя. Виблювати з себе нестерпний біль, що кісткою застряг у горлі. Її крутило зсередини і нудило. Голова гула, у вухах дзвеніло, а очі затуманював морок, що взявся невідомо звідки.


Вона зайшла в тролейбус пропахлий потом і сечею. Половина місць були порожніми. Біля заднього вікна товклася купка студентів, які щось бурхливо обговорювали та реготали. Від них несло алкоголем.

Аліна сіла так, аби непомітно спостерігати за зграйкою молоді.

Вона ненавиділа їх. Все, що вони собою уособлювали викликало в неї злість та відразу. Дівчина дивилася і уявляла як вбиває кожного з цієї галасливої компанії.


Високий чорнявий хлопець. Він закинув руку на трубу. Долоня вільно звисає там, де відчиняються двері. Вона уявила, як хапає її і різко смикає. Якраз тоді, коли двері відчиняються. Уявила, як смачно хрумкає кістка. Як розриваються шкіра, м'язи і сухожилля, аби явити світу сніжну білизну кісткової тканини. Уявила, як він верещить та корчиться від болю. Уявила, як хапає рукою кістку, що стирчить з розламаного передпліччя. Як наступає ногою на лікоть і різко смикає на себе. Як кістка хрумтить ще раз, ніби суха галузка. Уявила, як пробує пальцем котрий край розламу гостріший, а тоді - встромляє її в око білявці з яскравим макіяжем. Як кістка м’яко заходить в очницю цієї пискливої стерви. Як чвакає, коли вона її виймає.

Тоді обертається до брюнетки з оголеним животом. В неї пірсинг у пупку. Аліна смикає за сережку. Видирає її зі шматком шкіри. Брюнетка згинається в агонії та падає на мокру підлогу. Панічно відповзає до кутка. Аліна згинається над цією шльондрою та торкається кісткою до роздертого пупка. Натискає плавно але сильно. Розлам достатньо гострий аби пробити його, ніби пліву. Вона занурює палець в отвір. Повільно розширює діру. Схожа на джем кров стікає на лобок. Аліна зачепила пальцем кишку і смикнула на себе. Як липка змія. В ніздрі вдарив жахливий сморід перетравленої їжі. Тягнучи за собою смердючу нитку Аріадни, дівчина підходить до лисого парубка з тунелями у вухах. Він блідий, як крейда, в очах читається огида в суміші з невимовним жахом. Інші двоє блюють. Аліна кидає оберемок нутрощів у калюжу блювоти. Підходить до лисого, витирає руки об його футболку кислотно-рожевого кольору. Він непритомний сповзає на підлогу. Один з хлопців приходить до тями і намагається кинутися на дівчину. Вона ухиляється, але послизається на блювоті. Падає коліном в кашу крові, кишок та ригачок. Він копає її в ребра. З рота дівчини виривається хриплий видих. Вона тягнеться до ноги блондинки із зяючою дірою на місці ока, знімає з неї туфлю з гострим підбором-шпилькою та з пів оберта вганяє у вухо сміливцю. Тонка шпилька проходить акурат крізь барабанну перетинку. Туфля висить з вуха, наче химерна сережка. Це дуже гармоніює з вереском хлопця.

Останній герой виявився найметикуватішим і, поки дівчина робила “пірсинг” його товаришу, накивав п’ятами. Грець із ним. Треба завершувати.

Знявши з тримача аварійний молоток, вона підійшла до непритомного лисого. Конусний край легко пробив череп з характерним тріском. От би зараз кокосового молока. Вдаривши ще кілька разів для певності і тому, що сподобався звук вона піднялася.

Дівчина оцінила масштаби свого творіння. Тролейбус нагадував сцену з фільму Тарантіно. Вона дістала із задньої кишені джинсів телефон і зробила знимку.

Гарний початок галереї.

Схвально прицмокнула, підняла наплічник з сидіння, витерла блювоту та кров з кросівок об волосся непритомного мачо і вийшла на вулицю.


Вона більше не ненавиділа. З широкою посмішкою Аліна крокувала в нове життя.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Казан Астарота
Історія статусів

20/04/20 20:27: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
22/04/20 01:12: Грає в конкурсі • Перший етап
26/04/20 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап