Чергування

Почати думаю, варто з того що я алкоголік. Все почалося ще в школі, в старших класах. Спочатку ми просто прогулювали уроки і тинялися на вулиці, потім у кого-то з'явилося при собі пару міцних батькових цигарок. Ну і ви розумієте ...

 П'ю до сих пір. Та й робота у мене ще та... Ми риємо могили на кладовищі.

Рік тому наш шеф ввів нововведення, прийшов якось і каже нам: коротше мужики, потрібно б по черзі виходити на ніч чергувати на кладовищі. Почастішали випадки вандалізму, ламають пам'ятники. Прийняли рішення виставити охорону. Завтра почнуть монтувати для вас сторожку.

Зима була сніжна. Чергували ми з мужиками складно. Один за іншим. Прийшли ввечері, світло включили, телик врубили напівголосно і спимо до ранку.

***

 Важкі були сьогодні похорон. Дитина і мати. ДТП. Ми завжди це важко переживаємо. П'ємо потім з мужиками за них, шкода. Ось і сьогодні, ми вже порядком зарядилися, а мені ще на зміну йти. Я пішов.

Відкрив двері, зайшов, відразу включив камін, потім телевізор. Я відкрив чікушку і лежачи сьорбнув. Нормально, зараз почне хилити в сон. Я закрив очі і став дрімати. Але перед очима все ще стояв ридаючих батько і чоловік, в один день, що втратив в цьому житті все. Дві могили поруч, два закритих труни. Так ми їх і опустили в холодну землю. Наспіх закидали липкими грудками землі.

Прокинувся я від наполегливого стуку у вікно. Я відкрив очі і побачив посеред кімнати хлопчика років 8 в строгому чорному костюмі з краваткою.

- Ти чого це, а? - тільки й зміг пробурмотіти я.

- Пішли зі мною, мені холодно - якось монотонно промовив він.

- Що? Куди? Так нуу .. - тільки й пробурмотів я спросоння.

- Бери лопату і пішли - практично скомандував хлопчина в строгому костюмі.

Я розвернувся і відкрив двері.

З вулиці в обличчя вдарив мороз.

- Я тут, - почулося десь збоку, метрах в десяти. Хлопчик уже стояв на вулиці і показував рукою кудись вперед. - Пішли.

- Ти хто, а? - крикнув я в морозну темряву. - Хто?

Хлопчик мовчав і лише на щось вказував. Мої ноги почали грузнути в свіжому снігу, який ще навалило вночі, мабуть поки я спав.

- Ти погано зробив свою роботу. Треба все переробити - пробурмотів хлоп'я, коли я нарешті наблизився до нього. - Ось там дивись.

І тут я побачив те, куди він вказував. Це була свіжовикопану могила. Ту яку ми сьогодні вирили вранці. Подвійна могила, сина і матері, які загинули в ДТП. Все точно, саме тут. Світло прожектора насилу, але висвічував цю область. Пагорб землі височів поруч з чорною дірою ями. Я підійшов ближче.

- Що за…? Ми ж закопали - пробурмотів я.

- Ви це зробили дуже погано. І нам з мамою холодно. У неї зламаний хребет і вибиті всі зуби. - промовив хлопчина десь поруч.

У цей момент я почув за спиною шаркотіння звуки.

Я як це було можливо, різко обернувся і побачив як з темряви на мене повзла по землі жінка. Довге волосся тяглися по снігу. За нею волочилися як два мішка, ноги. Вона пересувалася за допомогою рук. Вона досить швидко наближалася до мене, і я вже чув її нескладні злі бурмотіння. Більше схожі на якийсь свист.

- Я ж казав тобі, у мами вибиті всі зуби. - вимовив нерухомо стоїть поруч хлопчик.

Тут жінка зупинилася, її строгу чорну сукню на ній було в свіжому мокрому снігу. Вона підняла голову, і просто дивилася в мій бік, видаючи якісь подібності шиплячих звуків, і демонструючи як її вдало загримували після аварії.

- Лізь в могилу. І відчуй весь холод! - наказав тихо хлопчик.

Я кинув лопату в сніг, кинувся навтьоки. Але тут, же неймовірна сила, відкинула мене хвилею назад. Мене кинуло прямо на купу землі упереміш зі снігом, з якої я почав сповзати. Прямо в могилу.

***

Перше що я почув - це голос напарника.

- На горло промочи, зігрійся. Чорт знає, скільки на вулиці пролежав.

Я зробив великий ковток самогону. Горло нещадно боліло.

Здається, самогон почав діяти. І по тілу стала розливатися слабкість і тепло. Я вже просто не можу без цього.