Кров з молоком

Коли тест показав дві смужки, Каріна надзвичайно розхвилювалась. Останнім часом вона підозрювала, що з її організмом коїться щось не те. Низ живота часто нив, пропав апетит, а в голові часто паморочилось. Паскудний настрій не покращувало ні сонце, ні зустрічі з друзями, ні навіть улюблене морозиво, котре по суті замінило її звичний раціон. Холод, з кожною поглинутою ложечкою опускався на дно її єства, і ніби виліплював там снігову схованку. Бо те, що зародилося в ній – не потребувало людського тепла.

Дівчина залетіла на костюмованій вечірці, коли всі присутні були в цілковитому угарі, п'яні в лайно, хаотично злягаючись одне з одним. Каріна вирядилась живим мерцем, і здається тої ночі біля неї надокучливо крутився якийсь тип. Він був без костюма, але його природний вигляд сам по собі відштовхував. Невисокий на зріст, абсолютно лисий. Бліда шкіра натягувала кітки рук і черепа так туго, як барабан. Жодної зморшки, веснянки чи складочки. Картину доповнювали синюваті губи, з котрих проглядав неправильний прикус гострих щербатих зубів. Непропорційно довгі руки і бридкий драглистий живіт. Картину доповнювали налиті чорним чорнилом очні яблука. У тьмяному світлі вечірки його зіниць було зовсім не видно, і з випуклих очей на навколишніх дивилась сама чорнота.

Хлопець почав клеїтись до Каріни, коли вона вже дійшла до потрібної кондиції. Але дівчина все ніяк не піддавалась його залицянням, залишаючись незворушною. Не зважаючи на сп'яніння, він їй страшенно не подобався. Дивний, могильний холод струменів від його тіла, а з рота смерділо сирою рибою.

Та залицяльник вирішив не здаватись і врешті підсипав до випивки якийсь порошок, бульбашки якого заіскрились червоним у світлі мигаючих софітів.

В Каріни остаточно все поплило перед очима, і на ранок вона прокинулась без білизни, об кінчена з ніг до голови липкою смердючою спермою, з важкою головою і огидним присмаком у роті.

Оклигавши від гулянки, молода дівчина повернулася до звичного студентського життя. Пари, сесії, посиденьки з друзями. Але щось у ній починало змінюватись. Життя і звична легкість та позитив поволі покидали її. Ніби те, що вона носила в собі, скидалось радше на паразита, а не на продовження власної подоби. Воно було чужим, холодним, не людським. Спочатку організм намагався всіма силами його відторгнути, але марно. Тепер вони нероздільні, аж поки не прийде час «дитинці» з’явитися на світ.

Темні думки все частіше заповзали у свідомість дівчини. Поступово живіт збільшувався, а все тіло натомість худло і блякло. Сині жили тонкою сіткою огорнули напнуту шкіру. Під очима синці, обгрижені нігті, навіть зуби потемніли і вкрилися темними плямами.

Дев’ятий місяць дівчина не виходила з дому. Ніхто не впізнавав її. А власне відображення в дзеркалі жахало. Вона завісила його простирадлом, поволі забуваючи хто вона, і як раніше виглядала.

Блідою примарою Каріна сновигала по квартирі, відчуваючи, що скоро все скінчиться. Дитина немилосердно штовхала її зсередини і вдень і вночі, не даючи ні на хвилину забути про своє існування.

Гострий біль внизу живота і рясна кровотеча розбудили Каріну серед ночі. Почалося.

Все відбулося дуже швидко. Прямо там, на закривавленому ліжку, під невагомим простирадлом зітканим із темряви.

Воно само виповзло з її утроби. Але не так, як народжуються звичайні діти. Своїми маленькими, але сильними ручками, «дитинка» розширила родові шляхи, і вилізла назовні немов із мішка. Вона була свідомою. Вона була страшною. Вона була іншою.

Своїми гострими зубками істота перегризла пуповину, і одразу полізла опираючись на видовжені слизькі кінцівки до Каріниних грудей, котрі високо здіймалися від затихлого крику і прискореного нажаханого дихання.

Добре, що довкола панувала темрява, і дівчина не бачила своєї дитини. Проте, в суцільному мороці інші відчуття загострились…

Щось холодне і липке вмостилося на її спорожнілому животі і присмокталося до настовбурчених бордових сосків. Істота смерділа гнилизною, так само як і її власна кров між ногами. Дитина почала смоктати. Жадібно, прокусивши зубами соски, з котрих сочилося жовте молозиво впереміш з кров’ю.

Істота смоктала і смоктала, похрипуючи від задоволення, та плямкаючи мокрим від слини та крові збудження ротом. Якби хтось побачив цю картину, то відмітив би ерекцію його члена, неприродно довгого, як і руки та ноги. Тепер в Каріни є син.

Проте, їй не довго судилося бути мамою. Як тільки кров з молоком закінчиться, її син виросте і покине її.