Нічний метелик

Сергій застеляв ліжко. Скоро мала прийти вона, тому він хотів, щоб усе виглядало більш-менш пристойно. Невеличке прибирання у його холостяцькому помешканні дало свої плоди: тепер житло не нагадувало сміттєзвалище середнього ступеня паскудності. А всього-то достатньо було викинути усі пляшки з-під пива та відкопати старенький пилосос, що рівнем свого шуму міг би позмагатися з турбіною пасажирського літака. Поправивши подушки, Сергій задоволено взявся за боки та оглянув спальню. «Шарман, ну, натурально,» – подумав він. Чоловік звірився із часом. До прибуття пані Анжели було ще двадцять хвилин. «Трохи порно ніколи не завадить,» – Сергій вмостився зручніше за ноутбуком та відкрив у браузері вже практично рідне посилання на ресурс віртуальної розпусти.

Взагалі, Сергій довго вагався перед дзвінком до неї. Його непокоїла ціла низка факторів, серед яких і можливість підхопити недугу соромітського характеру, і невідповідність якості обслуговування оголошеній вартості, та й сама вартість могла впасти обухом на голову після якихось нещасних десяти хвилин фрикцій під ковдрою. Але Анжела була переконливою: угоду було складено та час призначено. Тепер Сергієві лишилося тільки дочекатися своєї рятівниці від мук спраги до жіночої ласки.

Дзвінок у двері пролунав хвилина в хвилину, чоловіка вельми втішила пунктуальність його представниці найдавнішої професії. Коли він відчинив, Сергієві мало не відняло мову. Фото на сайті не передавало й половину тієї вроди, якою природа наділила цю жінку. Її фігура, її очі, її волосся, її запах… У ній було прекрасно все. На якусь мить Сергій навіть забув, що всі ці принади належать путані, яка зі своїм виходом звідси прихопить значну суму з його гаманця. Анжела легким рухом змела пасмо довгого волосся зі свого личка та грайливо посміхнулась:

– Доброго вечора. Не проти, якщо я скористаюсь вашим душом?

– Та ні, будь ласка, – Сергій впустив її до свого барлогу та показав жестом у напрямку ванної кімнати. Поки Анжела йшла туди, чоловік немов бачив, як за нею в’ється шлейф її аромату. Коли залунав шум води, чоловік сів у крісло. «Цікаво, а за цей час я теж сплачую чи ні?» – така думка активно свердлила Сергієві звивини.

Нарешті, загорнута у рушник, Анжела вийшла у коридор. Навколо неї звивались хмарки пари, а її ще трохи волога рум’яна шкіра приємно виблискувала у світлі лампи. Сергій помітив, що волосся у неї лишилось майже сухе, змокли самі тільки кінчики.

– Де ми будемо з тобою розважатись? – Анжела запитала це абсолютно буденним розважливим тоном.

– У спальні, там усе вже готово, – Сергій саме хотів піднятися з крісла, та Афродіта серед повій його зупинила:

– Не поспішай, красунчику, ще невеличкий штрих підготовочки, – і Анжела легкою ходою чкурнула до кімнати з ліжком. «Вона знущається?» – чоловікові уже вривався терпець.

За кілька хвилин зі спальні почувся заклик Анжели:

– Агов, я вся твоя, котику!

Сергій зреагував миттєво. Він увійшов до кімнати, що була поглинута темрявою. Чоловікові навіть здалось, що ця темрява набагато темніша, ніж зазвичай. Він потягнувся до вимикача, але Анжела сказала:

– Не треба світла, солоденький. У пітьмі, коли нічого не видно, решта чуттів загостриться і ти сягнеш нового рівня насолоди. Я тобі гарантую.

Сергій не став сперечатися із явним експертом у даному питанні. Скинувши з себе зайвий мотлох, чоловік навпомацки знайшов ліжко, у якому б уже мала бути Анжела, така прекрасна й бажана. Повільно пробираючись крізь цілковиту чорноту навколо, Сергій вловив новий запах у приміщенні, який дужчав із його просуванням вперед. Металевий запах. Не надавши цьому особливого значення, він ліз далі. Обмацавши усе ліжко, Сергій не знайшов у ньому повії та почув її сміх десь у куті спальні:

– Йди до мене, кротику, йди на звук.

«Отже, ігри,» – подумав Сергій та зліз із ліжка. Він досить швидко добрався до власниці голосу та нарешті торкнувся її простягнутою рукою. Та замість ніжності шовкової шкіри він відчув щось липке та слизьке, неначе шматок м’яса, що пульсував. Чоловік відсахнувся та перечепився за щось тепле на підлозі. Ця матерія прилипла до його ноги, а коли Сергій її відліпив, він зрозумів: це була шкіра. Шкіра з волоссям. Чоловік закричав та заборсався у напрямку стіни із вмикачем світла.

– НЕ СМІЙ!!! – від колишнього дзвінкого голосу Анжели не лишилося й сліду. Натомість всеохоплюючий рев знавіснілої нечисті розривав Сергієві череп. – НІ!!!

Вмикач клацнув, та лампочка на стелі безпомічно дзенькнула: вона перегоріла.