Славні скачки

Тієї ночі відчуття абсолютного вдоволення навіть заважало Дмитрові керувати машиною. П’ятничний вечір пройшов у найкращих традиціях їхньої з дружиною гри: прихопив дорожню сумку; приїхав в бар, в якому чекала Світлана; уявили, що не знайомі; флірт і коктейлі; «славні скачки» у заміському готелі. Вона так завжди говорить йому після оргазму.

Дружина саме заснула на задньому сидінні, притулившись до вікна. Вдома на них чекав другий заїзд. Тільки перед цим і він, нарешті, розслабиться вином, за яким ще мав заїхати на заправку. Інакше, збуджений з моменту виїзду, влаштує такі скачки, що вона й сидіти не зможе.

Ця гра була його підлітковою фантазією, в якій дружина з радістю брала участь. Сюжет він запозичив у фільмі з касети, знайденій у батьків. Попри різноманіття порно сьогодні, цей фільм досі лишається у нього єдиним завантаженим.

Починаючи зі шлюбної ночі, вони «скачуть» в готелях щоп’ятниці та щонеділі. Він хотів її лише так. І Світлана, як запевняла, була цілком вдоволена.

Глянувши на кохану, Дмитро сконцентрувався на власному збудженні. Фари освітили чоловіка на узбіччі.

- Пощастило тобі, хлопче, що відволічеш мене, - промовив до сеье, здаючи назад.

- Доброї ночі, - привітався автостопник крізь прочинене вікно.

- Тихше, дружина спить.

- Вибачте. Я Андрій, їду в Дніпро.

- Дмитро. Сідай на заднє сидіння, спереду речі. Тільки жінку не розбуди.

Андрій сів, навіть надто притиснувшись до дверей. Дмитро вловив у дзеркалі, з яким зніяковінням автостопник подивився на Світлану, перш ніж відвернувся.

«Заздриш? Уявив, яка вона пристрасна у мене?» - вишкірився, і запитав:

- З Дніпра?

- Раніше жив. До батьків їду.

- Чим займаєшся?

- Книги перекладаю.

- І що, читають багато?

- Та трохи є… А ви чим займаєтеся?

- Сьогодні, чи взагалі? – посміхнувся Дмитро, помітивши, як автостопник знову зиркнув на дружину.

- Взагалі.

- Нерухомістю. І готельчик планую прикупити. Часто автостопом їздиш? Любиш в готелях зупинятися?

- Їжджу часто, але, зазвичай, зупиняюся в гостелах.

- Ні, ми з дружиною любимо особистий простір. Бажано, зі звукоізоляцією. Хоча, без неї теж цікаво, правда ж? – знову виклично глянув у дзеркало Дмитро.

- Напевно, - Андрій опустив голову.

- Каву будеш?

- Ні, дякую.

- Зачекай десять хвилин.

Дмитро зупинив машину та пішов у маркет при заправці. Купивши вино, замовив еспресо та залишив приязній продавчині щедрі чайові. Чоловік усвідомив, що пробудив ще більше бажання щодо дружини, змусивши випадкового попутника думати про неї. І контролювати ці думки.

Замовивши ще одну каву, запропонував продавчині пригостити її. Вона люб’язно відмовилася, натякнувши поглядом на камери.

- Я незабаром викуплю гарний готель неподалік, - простягнув їй візитку, провівши рукою по пальцях, - З мене цікава пропозиція, як вдячність за смачну каву.

- Заінтригували, дякую, - ощасливила вона.

Поклавши пляшку на переднє сидіння, вивів машину на трасу. Дружина досі спала, лише всілася інакше. На похнюпленого попутника вже не звертав жодної уваги, тому й здивувався, коли почув:

- Можна, будь ласка, вийти тут?

Дмитро зупинив машину.

- Дякую вам за дорогу, - і, виходячи, Андрій додав, - Славної скачки!

***

Світлана ледве розплющила ліве око. Праве безнадійно запливло після удару Дмитра. Побачивши поруч закривавлене тіло, знову втратила свідомість, та її облили холодним вином.

- Ну що, шлюхо, доскакалася? – почула голос Дмитра.

Кляп втримав стогін. Сльози затуманили погляд, але вона встигла впізнати закривавленого. Андрій!

Світлана заревіла та благально зиркнула на чоловіка.

- І як тобі він? – Дмитро вдарив її і витягнув кляп, - Як він тебе трахав?

- Яке… твоє… діло? – мовила, захлинаючись блювотинням із кров’ю.

- Яке моє діло?

Дмитро дістав з сумки ножа та всадив його в груди Андрієві. Той на мить повернувся в свідомість аби померти.

Світлана закричала та змовкла, коли чоловік сів на неї.

- Ти брехала, що вдоволена мною!

- Ні…

- Не пизди! - вдарив її руків’ям ножа. - Ти трахалася з ним!

- У школі! – заверещала вона, - Ми зустрічалися. Більше його не бачила!

- То сьогодні між вами нічого не було? – Дмитро розгубився.

- Ні!

Він підвівся, та скляний погляд намертво вп’явся в дружину. Хитнувся, впав біля трупа і виблював.

- Що ж ти змовчала, що зі школи хвалиш усіх за «славні скачки»? – Дмитро скривився, але вийняв ніж…