00:22

Він пристрасно стискав мисливську рушницю, сидячи в старій смердючій шафі. По шкірі градом котились піт та сльози, викликані більше випитим, ніж страхом. Крізь тонку шпарину всередину пробивалось світло і нестримний рев телеящика. Там в кімнаті був страшенний бедлам, повсюди валялись порожні пляшки, нагромаджені за декілька днів. Переїхавши до цієї віддаленої халупи, Ян нарешті міг фестивалити цілодобово. Він придбав своє нове житло після того, як стара карга, що тут жила, перебралась до місць вічного відпочинку. В хаті за сто найближчих років обстановка суттєво не змінилась, та Яна це не парило. Йому потрібно було сховище, подалі від сусідських вух.

Ян чекав на незваного гостя, котрий ніколи не запізнювався. Тварюка приходила щоночі під різними личинами. Приховуючи своє справжнє рило. Що ж, цього разу він підготувався до зустрічі. Гра буде відбуватись на його полі. Ящик продовжував невтомно горлати, хоча стрілка годинника вже перевалила за опівніч. Ян прочинив дверцята шафи, відчуваючи, як моторошна атмосфера поступово виганяє з нього хміль.

І тут з'явилась вона. Тварюка зайшла до кімнати під видом дохлої господарки хати. Псевдо бабка по-хазяйськи сіла в крісло, і осудливо захитала головою єхидно прицмокуючи. Раптом вона пронизливо заволала, немов пекельна гарпія. Не витримуючи нелюдського крику, Ян вистромив з шафи рушницю - і вистрілив почварі просто в голову. Але замість того, щоб розчинитись в повітрі, з неї бризнули мізки, забруднивши давно не прані штори.

Ян не збирався більше лишатись в цій дірі. Він вибіг на двір, вскочив у свій «дастер» і завів мотор. Автомобіль виїхав за ворота, стрімголов помчавши крізь бездоріжжя у невідоме. Позаду зосталась самотня хатинка, з вікон якої било на всі боки світло; зсередини під аплодисменти лунав дотепний голос диктора…

Виїхавши на швидкісну трасу, Яном опанував звичайний його стан. Бліде обличчя скам'яніло, обтяжене тільки йому відомим тягарем. Такий вигляд має людина, яку переслідує злий фатум. В дитинстві ночами Яна терзав скажений пес. З часом демон почав набирати різноманітних форм. Якось летюча свіча намагалась спалити його в ліжку. Іншим разом темний вихор з вогненними очима потрощив всі меблі. Іноді Ян лежав під ковдрою, вслухаючись в цокіт копит за дверима. Бісовщина завжди траплялась в один і той самий час, жодною секундою раніше. Виснажений нічними візитами, Ян сам набув демонічного вигляду. Пітьма оселилась в його серці. Втікаючи від неї, він не усвідомлював, що насправді виконує її волю…

Автомобіль марою линув у місячному сяйві, тягнучи за собою невидимі ланцюги темряви. Ще здалеку Ян помітив чорного буса на обочині. Темрява підказувала, що він стояв там о такій пізній порі не випадково. Ян зупинився в декількох десятках метрів. Захопивши перезаряджену рушницю, він спокійно вийшов з машини. Поряд з бусом палили цигарки дві горили. Побачивши Яна вони одразу кинулись на нього. Вже вдруге цієї ночі йому довелось розряджати свою зброю.

Всередині буса він знайшов дівчину. На ній зяяли сліди жорстокого побиття. Але навіть синці не могли приховати надзвичайну красу, котра миттєво впадала в око. Дівчина була без свідомості. Тож Ян обережно переніс її до свого авто. Вона здавалась справжнім янголом. Коли дівчина прийшла до тями, салон осяяло неземне світло очей. Незнайомка не промовила жодного слова, але в її погляді читалась вдячність. Вона покірно погодилась на пропозицію відправитись в гості. Яну не лишалось вибору, він змушений був повертатись до свого лігвища.

Доки зранена дівчина спала, він до блиску вичистив кожен куток будинку. І вдруге поховав бабку під сухою крислатою грушою. Не задаючись питанням, яким таким чином вона вилізла зі своєї могили. Бісовщина і логіка не мали нічого спільного.

Весь інший час Ян просидів біля ліжка, любуючись надзвичайною красою. Він постійно позирав на годинник. Плануючи в певний момент покинути дім, щоб не наражати гостю на небезпеку. Але ближче до вечора його зморив міцний сон. Йому снилось чисте небо і теплий вітер… Коли він прокинувся на годиннику було рівно 00:22. Ліжко, в якому спала красуня, виявилось порожнім. Натомість, поруч стояло волохате чудовисько з рогами, що впирались в стелю. З відкритої пащі, повної гострих акулячих кликів, стікала кривава слина. Ян скочив на ноги і побіг на кухню, де схопив ножа. Повернувшись, він щосили почав гамселити по істоті. Не відчуваючи опору, Ян розплющив очі: чудовисько зникло, а поряд лежало пошматоване тіло дівчини…