Спецціна

6

...Ця стара прибацана на усю голову!

Прокльони з її напівбеззубого рота сипляться на мене, мов лайно з гнилого відра.

Судячи з вигляду і нестерпного смороду – циганка, чи бомжиха, але звідки тоді вона має гроші на ту грьобану мобілу?

"Послухайте, – вкотре кажу, вернучи носа від ядучих блювотних міазмів, що розходиться від неї. – Я не можу віддати вам цей телефон за шістсот шістдесят шість гривень. Таких цін у нас давно нема. Ми помилково приліпили цінник догори ногами. Погляньте на прайсліст! Акційна спецціна – дев'ятсот дев'яносто дев'ять. Позавчора вартував дорожче".

"Ти продассси, шшчо я хочшшу за цсссіну, шшчо я хочшшу, бо наплачешсся, засссранцьссю, побачшшиш!" – беззубо сичить вона.

У магазин заходить Віталіна, білява симпатяжка, що продає квіти у магазині поряд та іноді поповнює у мене рахунок. Вона бачить нашу перепалку і розгублено кліпає пухнастими віями.

Чемно натякаю старій, що можу викликати охорону. Баба хихотить, а тоді несподівано плює мені в очі смердючою, драглистою слиною. Поки я тупо охрініваю від того, що відбулося, ця сука тікає...


6

...Таргани повзуть по тілу...

Огидний звук тертя маленьких хітинових тіл одне об одне вганяє мене у заціпенілий стан жаху. Їхні тонкі лапки проникають під повіки. За мить таргани переможно породираються у голову, боляче обдираючи мої очні яблука. "НЯМ-НЯМ! ДОГРАВСССЯ, ЗАСССРАНЦЮ! ККАЗАЛА НАПЛАЧЕСССЯ!" – знайомий голос невідомо звідки звучить, наче сичання змії з-під купи мертвого листя. Таргани сповзаються до промежини. Гострй біль прохромлює низ живота. Вони залазять мені просто у...

...Спітнілий прокидаюся від дикого бажання відлити.

Зриваюся з ліжка. У роті сушить!

В очі наче сипнули пекучого піску. Вони сльозяться. Розтираю їх, та стає навіть гірше. Нічого не бачу! Треба промити водою, але це потім. Спершу відлити!!! Позив настільки сильний, що зводить коліна. Здається, з мене зараз порскне гарячим неконтрольованим фонтаном! Попри стіни чимшвидше рухаюсь до вбиральні. Не діставшись унітазу, роблю це в раковину умивальника. "Бляха, як же боляче!!! Здається, що я сцю не сечею, а цим безжальним сраним болем!"

Знову голос: "ТИ ДАСССИ МЕНІ, ШШЧО Я ХОЧШШУ!"

"Стара, курва! – кричу в повітря. – Я тобі зараз розкажу, що і по чому в нашому магазині! Так розкажу, що мало не здасться, підійди тільки!

"Шепіт невблаганно обволікує мій мозок липким павутинням: "А Я БЛИЗССЬКО, НЯМ-НЯМ! НАСССТІЛЬКИ, ШШЧО МЕНЕ УЖЕ НЕ ПОЗБУТИСССЬ, БО ТЕПЕР ТИ – ЧАСССТКОВО ЦССЕ І Є Я!"

Туман в очах слабшає. Я зазираю в дзеркало з надією побачити своє відображення, але бачу там ЇЇ, стару і потворну. Угледівши мій подив, вона широко посміхається чорними яснами з уламками жовтих зубів і починає хихотіти, як вчора в магазині. У цю мить моїй пошматованій страхом свідомості відкривається її справжня сутність. Вона – не людина! Цей тулуб, може й був колись людиною, але крізь шмаття того одягу, крізь сіру прозору шкіру я бачу, що її тілесна оболонка наповнена напіврідкою драглистою субстанцією, яка нагадує запліснявілий живий холодець, чи величезний, жовтуватий згусток шмарклів, наділений власною свідомістю. Мерзенна бридота, котра просочилася зі смердючих глибин невідомо якого мороку лиш для того, щоб паразитувати, жерти і множитись.

"Що ти робиш зі мною?!!"

Її отруйний голос знищує останні крихти здорового глузду: "ЇМ ТВІЙ СССОЛОДЕНЬКИЙ МОЗОК, НЯМ-НЯМ. Я ЇСССТИМУ, ПОКИ НЕ ЗАПОВНЮ СССОБОЮ УСССЕ ТІЛО"

"Вали нахєр з моєї голови!!!"

"ОПИРАТИСССЬ МАРНО! РЕШШШТКИ СССПРАВЖНЬОГО ТЕБЕ ПОСССТУПОВО ВИВЕДУТЬСССЯ ІЗ ПОТОМ, СССЛЬОЗАМИ ТА СССЕЧЕЮ! "

…Якщо я досі сплю, то…

"ДО РЕЧІ, ТИ ВЖЕ ВСССТИГ ВИЛЮРИТИ ПОРЦССІЮ СССЕБЕ ПРОСССТО У ЦССЮ ОСССЬ РАКОВИНУ! НАСССТАВ ЧАССС ЗНОВУ ВІДКРУТИТИ КРАНИК, ХЕ-ХЕ!!!"

Промежину і очі вдруге прохромлює болем. З протяжним стогоном падаю на підлогу. Глибока темрява заковтує, наче паща звіра, і я втрачаю свідомість...


6

Вранці, як тільки Стас відкрився, Віталіна витягнула його на перекур. Від цигарки він відмовився. Дівчина закурила сама.

— Ти в порядку?

— Ага.

— А очі?

— Промив ще раз вдома. Після обіду в лікарні обстежусь про всяк випадок на рахунок конь'юктивіту.

— Я злякалася.

— Вірю. Мені самому вночі таке снилося, що страшно згадувати. Ти, до речі рахунок поповнити хотіла?

Видихнувши дим в ранкове квітневе повітря, Віталіна кивнула.

— Заходь! – Стас по джентельменськи впустив дівчину до магазину першою. Він розвернув табличку на вході написом "зачинено" назовні, після чого тихо провернув ключ у замку, заблокувавши двері зсередини.


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Казан Мо́лоха
Історія статусів

19/04/20 04:26: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
22/04/20 01:12: Грає в конкурсі • Перший етап
26/04/20 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап