У шафі

Одного разу, коли я був дитиною, батьки залишили мене вдома одного і вирушили по справах. Після того, як вони покинули будинок, я закрив за ними вхідні двері, подивився на годинник у вітальні.

«20:55», - сказавши вголос, побіг по сходах на другий поверх до своєї кімнати.

Ми жили в Боулдері, в 30 милях на північний захід від Денверу. У нас був двоповерховий будинок. Влетівши в свою кімнату і увімкнувши свій улюблений телевізійний канал HorrorTV, завалився на ліжко. За мить почали показувати фільм жахів, який раніше мені не доводилося бачити.  Через деякий час, я злякався: несподівана поява в темряві червоних очей і білосніжних зубів з іклами в хитрому оскалі. На цьому моменті я закрив очі, щоб не бачити цей жах.

Додивившись кіно, я вирішив піти поїсти, але не встигнувши зробити крок до дверей кімнати, почув, як щось загримотіло на кухні. Я обережно втиснувся в стіну і почав прислухатися. Прекрасно знаюв, що вікна закриті, та і домашніх улюбленців у нас в родині ніколи не було, адже батько був проти.

Через мить я обережно ліг на підлогу і продовжував прислухатися до того, що відбувається. Шум ставав голосніше. Я впізнав цей сміх. Він належав тому виродку з фільму, який закінчив дивитися близько години тому. Мої очі округлилися, в шлунку заклекотіло. Мені страшенно хотілося їсти, адже останній раз це було ще о восьмій вечора, а зараз за північ.

Все ще лежачи на підлозі, я не міг повірити своїм вухам, але звикнувши до цією думки, що зараз під моєю кімнатою, на кухні, знаходився той, хто був всього лише плодом фантазії та уяви режисера. У шлунку знову заклекотіло, а це лише означало, що потрібно зібратися з силами і йти на кухню.

Переборовши свій страх і вставши з підлоги, я відкрив двері, пішов по сходах, яка вела на перший поверх. Повагавшись близько хвилини, почав спускатися по сходах. Підійшовши до дверей кухні, шум ставав тихіше, а світло різко згасло, а після цього зник і шум. Ставши в дверному прорізі, голос заговорив до мене холодно.

- Я встиг зачекатися на тебе, мій хлопчик. – звернувся голос до мене.

- Якого біса ти тут робиш? Ти розумієш, що батьки вб'ють мене за те, що тут сталося? - я був просто у нестямі від люті. Він почав голосно і дзвінко сміятися, причому так, немов зробив щось дещо жахливіше. Я думав, що цей сміх розірве мені барабанні перетинки. Поки тривав сміх, не відриваючи погляду від божевільного, я намацав у темряві щось важке. Сміх ставав гучніше, але вже з закинутою назад головою. Коли я почав замахуватися, сміх почав вщухати, а голова опускатися, і я був готовий заприсягтися, що на його обличчі була лють і злість. Так і було насправді. Коли він опустив голову, очі горіли від люті.

- Маленький негідник, та я тебе ... - але він не встиг закінчити свою думку, як я почув інший, знайомий голос.

«Тоні, все гаразд?» - жіночий голос почувся із далекого далека, але і в той же час був такий близький. Закривши очі, і знову розкривши їх, я побачив перед собою обличчя матері. Вона сиділа на краю ліжка і посміхалася. Краєм ока я побачив батька, що стояв у відкритих дверях, тримаючи руки в кишенях. Знову подивившись на маму, я відчував, що моє обличчя мокре від холодного поту.

«Так, все добре, мамо», - нарешті відповів я і постарався посміхнутися, але посмішка вийшла натягнутою. Відвівши погляд від своєї матері та оглянувши кімнату, я переконався, що перебуваю у ній.

«Ну що ж, ковбой, тобі знову приснився поганий сон», - констатуючи факт, батько продовжував посміхатися стоячи в дверному прорізі. Тепер подивившись на нього, моя посмішка була більш природною і слабо кивнув головою, а потім повернув погляд на маму. Вона витерла моє обличчя і поцілувала мене в чоло і теж посміхаючись, встала з ліжка і підійшла до батька. Помахавши їм рукою на прощання до завтрашнього ранку, я подивився на відкриту шафу і побачив в темряві знайомі мені червоні очі і оскал білих зубів з іклами. Повернувшись назад на двері кімнати, батьків уже не було, і не знав, що мені робити далі.

14/01/2015