Металошукач

То був довгий день, я пройшов понад двадцять кілометрів. Перша знахідка - срібний кулон у формі серця порадувала, хоч то і була сучасна робота, а далі були тільки гільзи...

Вже починало сутеніти, до автомобіля залишалось метрів шістсот, не знаю що змусило мене знову включити металошукач... І от знову вже звичне "пі", я майже не сумнівався що то чергова гільза, але вирішив перевірити. Яким же було моє здивування і радість, коли випав перстень з чимось - чи то з якоюсь дивною фігурою, чи головою якогось звіра. Перевіривши територію в радіусі десяти метрів і викопавши ще шість гільз я рушив до машини.

Вже вдома, після промивки перстня водою і ретельного вивчення та довгих пошуків в інтернеті перстень був ідентифікований, як п'ятнадцяте-шістнадцяте століття, козацький, хоча такого ж самого з головою вовка я не знайшов, хоча шукав навіть коли вже ліг в ліжко. Так і заснув з телефоном в руках і з перстнем на пальці...

Тієї ночі мені приснився дивний сон. Чи то від втоми за день, чи вражень від не рядової знахідки, а може і те і інше. Зранку самого сну я не пам'ятав, але був переповнений враженнями від нього, то був в першу чергу якийсь дивний адреналін, в другу - страх. Такий страх, коли лежиш прокинувшись і не можеш поворухнути ні рукою, ні ногою. А ще була втома. Я закрив очі і знову заснув. Цього разу я спав як вбитий, без сновидінь. Коли прокинувся наступного разу вже майже смерклось, хоч я зразу і подумав що то тільки світає, але включивши телевізор, (телефон я знайти не зміг), тільки підтвердив свої побоювання, що пропав весь день. Такого зі мною не бувало навіть після святкувань Нового року чи інших вечірок. В роті стояв противний мідно-залізний присмак, голова боліла як з дикого похмілля. Я не спішно попробував встати. Всі мязи боліди як після інтенсивного тренування в залі без привички. Я вже почав вірити в то що вчора була якась грандіозна пянка і я її не пам'ятаю. В хаті стояв страшний бардак. Обдерті обої, розкиданий одяг, розбите дзеркало...

Пазли почали потроху складатись під холодною водою в душі. Найбільше я радів тому, що дружина з дочкою зараз гостюють в тещі. Той "проклятий" перстень все ще був на мому пальці, вчора він надівся на диво легко, але сьогодні сидить так туго, що навіть не прокручується, вже мовчу про те щоб його зняти. Я був в паніці... Не знаю чому, але я вирішив їхати назад в той ліс де була зроблена ця рокова знахідка. Дивно, але там в лісі на перехресті лісових доріг перстень з легкістю знявся. Також в тому лісі я закопав загрижену мною нашу собаку. Доведеться придумати якусь історію про те як вона втекла, або попала під машину. З морською свинкою все простіше, хоронити нема що, бо я її з'їв цілу. А завтра куплю нову, надіюсь підміни не помітять. Обої після ремонту ще залишились - переклею. І ще треба подумати про зміну свого хоббі, краще знову на рибалку буду їздити, там максимум то рибу зловлю, а тут як не авіабомба то "прокляті персні"... З такими думками я і заснув.

Прокинувся ближче до обіду. Голова трохи боліла, напевно від того що надто довго спав. Я солодко потягнувся, десь на спині хрустнули солі, потер очі і побачив на пальці той самий перстень...