Прихід

Уже третій день після страшного дійства в кімнаті матері Віктор не покидав сходи. Через хворобу жінка була прикута до ліжка та потребувала догляду. Син залишився з нею після того, як батько знайшов іншу сім’ю. Проте чоловік завжди платив аліменти вчасно, при цьому оплачував навчання Віктора в університеті. Мати була служницею в церкві, але хвороба змусила її покинути роботу. Юнак готував їй їжу та оновлював ліки в крапельниці протягом двох тижнів, як вона злягла. А на тринадцятий день Віктором оволодів страх, тільки-но він переступив поріг спальні. Його погляд зупинився на таці з супом, над якою літала зелена муха, тому він не відразу помітив чортівського дійства біля ліжка матері.

Юнак зупинився біля дверей та голосно промовив. - Ось вечеря, мамо, - підняв очі вгору і закляк на місці. Мати лежала в чорній одежині та тримала свічку в руках, що лежали на грудях, а над нею стояло троє чоловіків в темно-сірих плащах та схилялися над нею .

- Що це…, - юнак не встиг закінчити, як один з монстрів обернувся до нього і грізним голосом мовив так, що вся кімната затремтіла. – Заберу й тебе, якщо не зникнеш з очей моїх!

У голові Віктора загуло й почалися чутися прокльони та крики, вони ставали все голоснішими та голоснішими... Юнак поточився вбік і, перевернувши тацю з їжею, вибіг з проклятої кімнати, перечепився та полетів шкереберть зі східців, втративши свідомість.

Всю ніч він проспав міцним сном, хоча бажав якнайшвидше прокинутися. Лякливі картини з бісовою музикою змінювали одна одну в уяві юнака. Прокинувся Віктор вже ввечері наступного дня та відразу мерщій кинувся на вулицю, щоб втекти якомога подалі. Внизу на сходах хлопець налетів на трійцю незнайомців в сірому. Юнак раптово зупинився та стрімголов побіг в інший бік, але й там його також вже чекали.

Бісові монстри стояли на місці й споглядали на Віктора з-під своїх плащів. В коридорі було темно й лише яскраво-червоні очі монстрів висвітлювали драбину з юнаком, що забився в самий куток та сховав своє обличчя, обхопивши голову руками.

Голоси, музика, що п’янила своїм чудернацьким мотивом та сотні пекельних криків лунали в голові хлопця і роздирали його свідомість на шматки.

Настав третій день. Віктор, не змикаючи очей, просидів ніч, так само прикриваючи своє обличчя руками. Лише четвертий схід сонця подарував парубку волю. Він почув крик та звук розбитого скла, а далі настала тиша. Юнак поглянув скрізь пальці - на сходах нікого вже не було. А біля його ніг бігла річечка крові. Віктор ледве піднявся з місця і, переступаючи через кров, з острахом піднявся на другий поверх. Двері у спальню матері були зачинені, а з-під них так само текла червона рідина. Юнак тремтячою рукою відчинив двері та обережно заглянув в кімнату. Всередині нікого не було, лише смуга крові стікала з постелі та, здавалося, текла з-під самої подушки, на якій раніше лежала мати.

Віктор плакав цілий день, але, таки зібравши свою мужність, що ледве залишилась після сатанічних трьох ночей, знову піднявся в спальню матері та почав з сумом витирати кров на подушці, яка на диво перестала текти потоком. Прибрав скло, що лежало в формі пентаграми на підлозі після того, як розбилося вікно.

Священик не дізнався про всі деталі інциденту, але все одно освятив дім. Віктора більше не покидали сновидіння про трьох дияволів, що завжди вночі приходять до нього навіть після того, як юнак змінив місце проживання.

Він покинув навчання та перестав спілкуватись з батьком, відійшов у світ потойбіччя і вирішив назавжди залишитись в ньому, коли петля мотузки зашморгнула його шию в кухні однокімнатної квартири та дала змогу втекти від того страшного дня у спальні матері. А виною всього цього стало лише те, що він, по не щастю долі, був свідком приходу потойбічних вісників, які своєю темною силою звели з розуму Віктора та назавжди залишили слід пекла в його уяві.