Архів 13-ого відділу СБУ. Справа 616. Уривок зізнання підозрюваного Федорчука М. І.
«– Ви знаєте, що справжнє число звіра зовсім не три шістки? Це помилка, викликана редакторськими правками Одкровення Іоанна Богослова. Спочатку Антихриста позначало 616, числовий запис імені Неро. Його замінили на 666, бо воно краще запам’ятовується. Не дивуйтеся: Біблія б не продавалася найкраще в світі, якби відповідальні за неї люди не тямили в маркетингу. Хоча цього слова вони, звісна річ, не знали.
666 це транскрипція імені Нерон. Здавалося б, обидва числа вказують на одну й ту ж особу, порочного римського правителя, але не все так просто, панове. Іоанн мав на увазі зовсім іншого Неро, я знаю що кажу. Я говорив з ним і він йде за мною.
У моїй роботі з джерелами мені до рук потрапив дивний уривок. Власне, це навіть не було якесь закляття, ритуал чи щось подібне, просто заклик арамейською: «נירון, נו באמת». Я прочитав його вголос, тільки й всього. Не було жодної краплі крові, пролитої на старовинний сувій, чи згаслих лампочок. Силам пекла не потрібна зайва бравада, лише наше запрошення.
Все почалося з шурхоту, що заважав заснути. Спершу він долинав зі стелі, потім перемістився в темні закутки кімнати. Варто було ввімкнути світло, як стихав, немов знущаючись, щоб розпочати знову, щойно клацну вимикачем. Потім почали зникати речі. Чашки, уламки яких згодом знаходилися у смітнику, зубні щітки з якогось дива кинуті в унітаз. Я не пам’ятав, щоб кудись ходив, тим паче босоніж, та чомусь на ранок мої ноги лишали брудні сліди по всій квартирі. Юля навіть не сварилася, тільки зітхала, хитала головою і радила частіше відриватися від роботи. А згодом Неро заговорив зі мною.
Якийсь час я не міг розібрати цей хрипкий шепіт, що лунав прямо у мозку, свердлячи його, наче озлоблена бормашина. Він говорив на суміші арамейської, варварської латини та енохіанської, ще й задки наперед. Минуло кілька тижнів, доки я зумів розшифрувати послання, видряпані мною на шматках паперу, столі, стінах та власній шкірі. Він обіцяв мені…та яке це зараз має значення? Його прихід неминучий, тож слухайте, доки ми ще маємо час.
Щоб з’явитися в цьому світі, Неро потребує жертв. Спочатку шість, потім одну і наостанок ще шість. Покірний його волі, я виконав ці умови. Першими стали п’янички з найближчого звалища. Я прийшов по них з карабіном та сокирою. Знаєте, всі так волають про право на носіння пістолету, хоча досить отримати мисливську ліцензію і матимеш куди надійнішу зброю. З власного досвіду кажу, бо останнього алкаша довелося добивати прикладом. Пішов би з пістолетом, він би мене придушив, здоровецький був гад! Зрізавши у них носи та вуха, я повернувся додому.
Наступна жертва мала бути особистою, тож я не мав вибору. Неро й не думав мені допомагати чи брати під свій контроль, упиваючись нашими спільними муками. Відрізавши ніс та вуха у заплаканої нажаханої Юлі, я вдарив її ножем в живіт і, доки вона ще лишалася живою, наповнив її рану своїм сім’ям. Такою була вимога Неро, це він встановлював правила, я ж лише підкорявся. Згодом я вклав всередину неї всі зрізані носи та вуха. «Це стане матеріалом для формування мого тіла», – запевняв Неро.
Далі все було легко. Вже ні про що не хвилюючись, я вийшов з дому із карабіном. Було ледь по обіді й саме поверталися додому матусі з першокласниками. Я зняв зброю з запобіжника і почав стріляти.
Але вбив тільки шістьох, тож вам не звинуватити мене у зайвих жертвах. Більше того, я намагався відправляти на той світ одразу родини і якщо хтось осиротів чи втратив дитину, то лише тому, що після першого ж пострілу всі кинулися врозтіч. Не те щоб їм це допомогло.
Ваші приїхали саме коли я зрізав останні вуха у круглощокої білявої дівчинки. Скрутили мене й відлупцювали так, що місця живого не лишилося. Але я нічого не маю проти, адже розумію, як це виглядає зі сторони. От тільки мої страждання невдовзі припиняться. Як і ваші, і всього світу. Ви ж так і не відшукали тіла Юлі? І нізащо не знайдете. Неро народиться й прийде за мною. А світ згорить дотла. Озирніться, він вже стоїть за вашою спиною, наївні дурні!
– Бляха,…»
На цьому запис обривається. Чому?