Провина вціліла

Ніколи не вірте собі. Особливо тоді, коли переконані, що гірше не може бути. Насправді гірше може бути завжди. Гірше, жахливіше, нестерпніше. Я усвідомив це, коли з'явилися вони. Так і не дав їм наймення, тому що так вони стануть об’ємніше, реальніше, ближче.

Вперше це сталося відразу по поверненні додому. Варто було мені випустити дружину з обіймів, як я побачив за її спиною страхітливу істоту, що просочувалась з-поміж дверцят шафи. Потвора не нагадувала жодну тварину чи чудовисько із фільму жахів; вона взагалі нічого не нагадувала, а химерно перетікала поверхнями, змінюючи форми, і мала десятки облич. А от ці обличчя були мені вже знайомі: я довго дивився на них, блідих й незворушних, коли мусив їхати додому в одному кузові з мерцями.

Як і тоді, я слабкодухо відвертався, сподіваючись, що якщо не бачу чогось – воно зникне. Але ця стратегія виявилася провальною – з часом знову стало гірше. Я втомився від бездіяльності, від штучно навіюваної безпеки, від необхідності прикидатися, що їх не існує, хоча насправді вони не зникають навіть якщо заплющити очі, і все простягають із пітьми свої мерзенні антропоморфні кінцівки, намагаються обхопити мене, забрати з собою, та виявляються не здатними на це – на щастя або на жаль. В такі моменти мені здається, що серце видає удари автоматними чергами і у нього от-от мають скінчитися набої, але якийсь дурень створив моє тіло занадто витривалим, тому воно знову й знову перезаряджається.

Зате вони приходять все частіше, прагнуть нагадати мені про те, що мене тут не має бути. Розповзаються кривавими плямами по стелі, дивляться банькатими очима із розцяткованих шпалер, кладуть важкі холодні долоні на плечі, хоч як відчайдушно притискайся спиною до стіни. Я перестав розповідати про них іншим. Ті, хто зрозумів би, задалеко.

Й біда не в тому, що я боюсь покійників: бачив достатньо, щоб ставитися до померлих спокійно (бачив достатньо, щоб наївно повірити, що гірше вже не буде). Біда в тому, що я мав би бути серед них, і тепер на мені тавро улюбленця долі, тавро помилки фатуму, тавро немічного зрадника, що не міг запобігти власній зраді.

Я намагався сказати їм про це, я волав, та вони ігнорують, якщо здатні осмислити, і не розуміють, якщо здатні почути. Не розуміє ніхто, тільки психотерапевт все кидається своїм обвинувачувальним «провина», своїм безглуздим «провина вцілілого», ніби я без нього відчуваю себе недостатньо винним, недостатньо відрізаним від життя подіями одного мертвенно-бурого світанку, після якого не по-справжньому вцілів я, зате повноцінно вціліла моя провина.

           Бачу їх уже всюди: вони плещуться на денці склянки з водою, єхидно всміхаються з екрана комп’ютера, анафемськи підморгують із дзеркала, зайнявши місце відображення. Час усвідомити найтрагічніше: вони є і всередині мене самого, всередині кожного із нас, вони поглинули і підмінили людськість усього людства.

           Я мушу зробити з цим хоч щось. Навіть якщо це лиш внутрішні вони змушують мене, я маю виправити помилки минулого, як би всі не переконували, що вони невиправні або що ніяких помилок не існувало. Я приймаю рішення. Відчуття важкості в руках і клацання знятого запобіжника заспокоює їх. Нічия провина не заслуговує вціліти.                      

 

 


Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Другий етап: Студенти Кемпера
Історія статусів

16/05/24 16:41: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/24 17:00: Вибув з конкурсу • Другий етап

Коментарі 34

0
Цікавий твір на тематику "провини вцілілого". Гарно написано!
0
Нормальна така параноя
0
Прикольна рефлексія на тему ПТСР, вірю в щирість потоку думок героя і...на цьому все. Твір непоганий,але його мало і виникає дивний голод за сюжетом, другорядним героєм, що пробує допомогти ГГ, можливо образи загиблих більш реальні ніж йому здається...
Словом, ідей безліч. Працюйте)
0
Вау. Подобається стиль, подобається атмосфера, подобається тема. Деталі чудові. Твір об'ємний, тримає від першого до останнього слова, відчувається напружено, неприємно (в хорошому сенсі). Дуже вдало прописаний синдром провини вцілілого.

Пссс. Якщо маєте щось більш масштабне, то після деанону я з радістю почитаю)
1
дуже дякую за такий приємний коментар!

масштабне, на жаль, лише в проєкті, але після деанону з радістю поділюся аркушем :) щиро втішена, що у вас виникло бажання спитати
0
Вам дякую за творчість)
Буду чекати з нетерпінням!
0
раз питали, нагло нагадую вам про себе 👉👈
https://arkush.net/user/6139
0
Оповідання гарно, емоційно написано, проте не моє. Занадто мало дії. Як елемент роману, де цей шматок частина рефлексії головного героя — неймовірно шикарно, напружено. Ідеальний варіант демонстрації вищого піку його страждань. Тут бекграунд, попереднє знайомство з гг, кілька ситуацій пережиті поряд з ним, кілька чітких спогадів з минулого зробили б цей епізод пронизливо болючим.
Проте як самостійний твір — добре, але мало.
1
Анафемськи підморгують - це як?
0
АНАФЕМСЬКИЙ, а, е, лайл. Проклятий, жахливий.

вживала приблизно в цьому сенсі, хоча в якості прислівника в словниках несподівано не знайшла
1
Те, що ви хотіли написати, вам вдалося. Зрозуміло про кого чи то про що оповідання, проте прямо ви про це ніяк не вказуєте. Жанр лишень ото специфічний чи то піджанр. Його дуже складно оцінювати, бо в тексті фактично нічого не відбувається, а з іншого боку відбувається все. Бо я наприклад люблю дуже приземлені роботи, але це не означає, що ваше оповідання не лишило позитивних вражень. Хоча знову ж таки йому буде важко конкурувати у вибірці моїх типових уподобань
1
навіть цікаво, до речі, яким жанром це буде влучно визначити, якщо так

з приводу приземленості/ні у мене протилежні смаки, але саме тут відсутність прямого показу 'що відбувається' дійсно вийшла особливо критична

дякую вам за прочитання та за коментар!
1
А я гадки не маю. Не сильний у жанрах, або ж стилях чи течіях. Можливо дочекаєтеся когось експертного в коментарях
0
Непрохані поради, які, на мою думку змінили б рівень напруги тексту:

"Потвора не нагадувала жодну тварину чи чудовисько із фільму жахів; вона взагалі нічого не нагадувала, а химерно перетікала поверхнями, змінюючи форми, і мала десятки облич."
Так взагалі нічого не нагадувала чи мала десятки облич?
Хочеться більше уявляти, більше окреслити те, що так лякає головного героя.
Можна було б перебудувати речення й збережену кількість слів віддати саме на це.

Довго думала чому саме те стільки страшно, скільки депресивно - герой копається в собі й це розказано більше, ніж показано. Сама подібним грішу.
От якби він обіймав дружину й бачив чиєсь обличчя різко на ній. Чи замість психотерапевта. Страшніше.

Багато "коли", "що" "щоб". Перший твір, де звернула на це увагу.

"Не розуміє ніхто, тільки психотерапевт все кидається своїм обвинувачувальним «провина», своїм безглуздим «провина вцілілого», ніби я без нього відчуваю себе недостатньо винним, недостатньо відрізаним від життя подіями одного мертвенно-бурого світанку, після якого не по-справжньому вцілів я, зате повноцінно вціліла моя провина."
Можна розділити на 2-3. Для підсилення співпереживання та полегшеного читання.

Ідея виділяється, подивлюсь інший твір, якщо матиму час)
Дякую за твір)
0
дуже вдячна за детальний та конструктивний коментар!

з 'розказуванням' дійсно грішу, як і з довгими реченнями, а от коли/що/щоб — до того навіть не задумувалася, дякую, є, що переглянути

якщо почитаєте інше, то вважайте свої поради вже проханими)
0
поганенький у хлопця був психотерапевт
0
його до безкоштовного просто відправили
0
Дякую вам за чудовий твір!
Плюс і мінус водночас: ви лишаєте простір для читачів і читачок для того, щоб вони могли додати своє розуміння провини (точніше її причини) до твору. Для когось його може бути забагато й це лишає відчуття недосказанності.
Атмосфера гарно прописана і не відпускає від себе.
Відверто кажучи, читати було тяжко, але не через стиль, а через тему, яка доволі болюча і тригерна, адже в нашому контексті війни у багатьох може бути провина вижившого/шої. Але про це варто говорити.
Твір точно запам'ятається.
Успіхів на конкурсі!
1
була щиро впевнена, що зазначення 'провини вцілілого' буде достатньо для формування розуміння причин
та якщо так, може дійсно варто було пояснити її десь повніше в самому творі

дуже дякую вам за коментар, успіхів навзаєм
1
О ні, вважаю, що відсутність прописаної причини грає тільки на користь. Як на мене, недомовленність тут тільки додає страху
1
дуже дякую за висловлення цієї позиції! тому що з домінування протилежної у коментарях уже зневірилась у доречності цієї недомовленості, та тут таки і справа смаку
0
Цікаво й атмосферно, хоча мені трохи не вистачило або конкретики в кінці, у чому саме провина, або неочікуваного повороту подій. Я сам не люблю розжовувати читачам, залишаючи на їхній розсуд більшість невідомого, але конкретизація провини - це гарний спосіб додати більше напруги, огиди чи болю, як на мене.
0
дякую вам за коментар!
спробую пояснити щодо конкретизації

провина вцілілого — конкретний синдром
'я мав би бути серед них, і тепер на мені тавро улюбленця долі' — пряма інтерпретація того ж від самого героя

і сутність провини вцілілого — не в реальній провині 'у чомусь', а в бутті єдиного вижившого

ситуацію тут дозволяють додумати наші реалії, та навіть якщо не додумувати, то саме вони та існування провини вцілілого як конкретного болю сучасності закладалось основою напруги

а на розсуд читача тут уже все інше, починаючи з того, що вважати продуктом хворого розуму, а що домішкою містичного
1
Так, я все це розумію і про синдром добре знаю, і сам про нього писав кілька разів у різних творах. Я про те, що конкретизація - це потужний інструмент, що має викликати більший ступінь співпереживання у читача. Трохи деталей завжди викликають більш емоційний відклик. А так дуже добре написано.
1
ой, щиро дякую, що пояснили! візьму до уваги в цьому контексті
1
о, якісна лавкрафтіанщинка, приємно. Навіть додати нічого: атмосферно і зі смаком. Любимо таке
0
дякую вам за відгук! насправді більше виходила зі злободенної проблематики, а то скоріше стало зовнішньою формою, але дуже рада, що любите :)
0
та я про форму і кажу) чудове оповідання, точно заслуговує балів і другого туру