Начитаний Трансвестит
— Ну ж бо, швидше. Твоя черга.
— Не квап мене, уже скоро кінець, нас лише троє.
— Це ти можеш не поспішати, тобі лише двох пальців бракує. А я вже не маю ноги і пальців на лівій руці.
— Зате наш «майже вибувший» суперник не поспішає, хоч і ледве живий.
— Йому не дадуть померти, доки не програє.
— І тому йому вигідніше, бо довше проживе.
— Мені все рівно на нього. Я маю виграти і для цього мені потрібен не затуманений розум. Тому або пасуй або …
— Джентльмени, прошу повернутися до гри. Наш шеф-кухар не любить затримок.
— Вибачте. Будь ласка, ще карту.
— Ось. Ще одну чи досить?
— Ні, перебір. Я програв цей раунд.
— Нарешті, тепер ти дізнаєшся, як це грати одною рукою. Не могло тобі вічно щастити.
— Прошу джентльмена просунути руку у отвір, для сплати програшу.
— Аааааййй, сукаааа! Припечіть. Все, я готовий. Продовжуймо.
— Пощастило ж тобі, що лівша. Права рука вартує більше лівої.
— Заткнися. Пане дилер, роздавайте.
— Вам досить чи ще одну? Це означає ще?
— І що він за дибіл такий. Віддав язик, краще б око і вуха, тоді б міг говорити, а не мугикати і головою махати.
— А тобі хіба не вигідніше, що йому важче грати?
— Мені би було краще, якби ти більше програвав і не був таким тугим.
— Пофіг, хай і тугий, зате набагато цілісніший за тебе.
— Іди до біса.
— Вартові, попрошу забрати вилетівшого. Джентльмени, ми продовжуємо далі.
— Нас лише двоє. Скоро все закінчиться.
— Не скажу, що скучатиму за тим дибілом, як і за іншими, але він був стійким.
— Мушу погодитись. Він жодного разу не крикнув. Просто йому не щастило.
— Нам всім не пощастило, раз ми знаходимося тут.
— Попрошу зробити ваш вибір.
— Давай ще одну, у мене хороше передчуття.
— Минулого разу ти теж так казав, і втратив тоді ногу.
— Цього разу все інакше. На цей раз я випереджу тебе. Піднімаю ставку.
— Ти здурів? Якщо ти піднімеш і програєш — це буде «все» для тебе.
— Що бляха, страшно? Я виграю цей раунд, а потім наступний теж, і він буде останнім для тебе, бо я …
— Ваша ставка прийнята. Бажаєте ще карту?
— Так, сука, бажаю. Дай мені найкращу.
— Даремно ти це зробив, але для мене це на краще.
— Ахаха, викуси! Блекджек! А я ж казав. Лузер!
— Ще карту?
— Знущаєшся?! Мені достатньо.
— А ви? Ще карту?
— Ні, я пасую.
— Тоді згідно з мінімальною ставкою ви позбудетеся ноги. І наступний раунд прийдеться поставити два органи, не включаючи кінцівки.
— Я розумію.
— Знав, що ти сцикло.
— Джентльмени, моя черга. Я беру собі ще карту. Блекджек.
— Блять, і що це означає?
— У нас рівна кількість очок, в обох по 21.
— Тоді це нічия? Так?
— На жаль для вас — це означає поразку. У разі однакової кількості очок, перемога завжди за дилером. Дякую за гру. Вартові …
— Що за фігня?! Що за правила такі?! Ти мене намахуєш. Відпустіть! Суки! Облиште, я ще не програв, я маю мати ще один раунд! Чомууу?!
— Щиро вітаю переможця.
— Що буде з ним?
— Те й що з іншими програвшими.
— А зі мною?
— Ви перемогли у цій групі. Проте згідно правил спочатку ви повинні розрахуватися з боргом. Прошу просунути вашу ногу у отвір.
— Серйозно?! Але я ж переміг.
— Так, але ваша нога належить до попередньої ставки. Тому розрахуйтеся з боргом і тоді отримаєте виграш.
— Блять, ніколи не надійся на щось хоро….. Аййййй, блять, сука! Боляче! Давайте швидше, аййй, чого так повільно?!
— Ще раз вітаю. Ставка оплачена. Адреса доставки та, яка була вказана раніше?
— Вірно.
— Бажаєте щось додати? Якусь записку?
— Їх часто додають?
— Майже всі у кого залишилася сім’я.
— Тоді: «Пробачте! Це був єдиний вихід. Борг сплачений. Люблю». Ні, викресли «люблю».
— Це все?
— Так. І що тепер?
— Вам треба обрати спосіб смерті. Все ампутоване і вирізане, лишається закладові. Ми дотримуємося гарантії, що ваша смерть буде швидкою і безболісною. Тіло, що від вас лишилося зараз, не буде ніким з’їдено чи спотворено і буде доставлено за адресою.
— Тоді отрута.
— Вартові, введіть ін’єкцію.
— А з іншими що?
— Вам це дійсно цікаво?
— Угу, не хочу помирати у тиші.
— Вони повільно помиратимуть у болючих муках, а їх плоть буде з’їдена… Дякую, що звернулися до нашого закладу… Вартові, упакуйте тіло переможця.
