Стукіт

-        Гашеку, збирай це все. Скоро вечеря.

Гашек слухняно виконав наказ матері і заходився складати в коробку свою колекцію засушених комах - довгоносиків, мух та коників, крихкотілих і покручених. Найбільшу частину колекції займали мокриці. Вони жили в кожному куті будинку, шелест їх лапок та панцирів був особливо гучним уночі. Гашек неодноразово скаржився батькові, що “будинок шепоче” і не дає заснути, на що батько тільки морщив губи. Сам він спав як убитий.

На тісній кухоньці мати поралася біля плити, де щось булькало, переливаючись через каструлю. Батько сидів за столом, читав газету, датовану десятьма роками раніше. Гашеку тоді було лише два.

-        Цей вітер до добра не доведе, - пробурчав батько, перегортаючи сторінку. З неї випала товста мокриця і впала йому на коліна, тоді перевернулася на живіт і чкурнула під полу піджака. Батько продовжував читати.

Погода того вечора нагадувала кінець світу. Вітер накочувався бурунами на будинок, бився об нього плечима й чолом, від чого той стогнав і кренився, аж тьмяна люстра на кухні коливалася маятником. Дошки свистіли від протягу, за вікнами стояла стіна пітьми. Гашек глянув на настінний годинник, та марно - той постійно зупинявся, скільки його не заводь.

-        Поклич Франца, - сказала мати, нарізаючи селеру і вкидаючи її в каструлю.

-        Той паршивець буде вечеряти у своїй кімнаті, - заперечив батько. - Після своїх вибриків хай жує квіти, раз йому так подобається.

Раніше того дня його старший брат Франц відверто заявив батькові, що не збирається вступати до юридичного коледжу, натомість хоче стати флористом. Батька це так розлютило, що він згріб усі вазонки з рослинами в домі й викинув їх через вікно на двір. Його пальці досі залишали земляні сліди на сторінках газети.

У вхідні двері хтось постукав.

-        Гашеку, подивися, хто там, - гукнула мати.

-        Мамо, ти, здається, порізалася, - він ткнув пальцем на її ліву руку, з якої цебеніла струмочком кров. Набубнявіла крапля от-от мала зірватися на шматок селери. Вона турнула його в плече, підштовхуючи вперед.

-        Не змушуй їх чекати в таку негідь. Нужбо!

Гашек відчинив двері. Побачив тільки погано освітлений поріжок.

-        Тут нікого.

-        То зачини двері, не впускай вітру до хати!

Гашек послухався. У коридор встигло намести сухого листя з вулиці.

На кухні мати поспіхом розставляла тарілки на столі. Її рука досі кровила, кров вимазувала посуд. Гашек протер свою тарілку й сів. Пролунав стукіт з кухонного вікна. Мати неуважно гепнула по ньому - зачинене.

-        Мамо, може, тобі знайти бинт?

-        Я забула нарізати хліба, - бідкалася вона, наливаючи кожному його порцію супу. Гашек зазирнув у своє відображення в брунатній поверхні. Раптом на місці його носа викулькнула ще одна мокриця. Він виловив її ложкою й виклав на серветку.

-        Де Франц?

У двері знову постукали. Три тихі удари, от ніби чийсь кулак просто випадково впав на дерево.

-        Гашеку, будь ласка.

На порозі було порожньо. Він повернувся на кухню. Батько бубонів собі під ніс:

-        Невдячний хлопчисько, я відправлю його в наймити, я йому так і сказав…

-        Гашеку, смачного, - матір набрала ложку супу і відправила до рота. Він хотів зауважити, що мить перед тим зі стелі щось впало в її тарілку, але змовчав.

Стукіт повторився - вже зі стелі. Вони вдали, що не почули, хоча батько стріпнув газетою, матір прочистила горло, а Гашек впустив серветку. Вітер назовні квилив так сильно, що нутрощі вкривалися сиротами. Тоді стукіт пролунав ще раз, знову з боку дверей.

-        Та хто там стукає, їй-Богу! - вигукнула мати.

-        То сусідські діти жартують. - висунув припущення Гашек. Батько шпурнув газету й встав.

-        Зараз я їм пожартую, шмаркачі тупоголові!

Однак, коли він розпахнув двері навстіж, тільки вітер бухнув йому в обличчя. Він поздмухував серветки зі столу, задув вогонь на плиті. Мати кинулася до неї. Кров наскрізь просочила рукав її сорочки.

-        Покличте-бо Франца нарешті! Він же голодним зостанеться!

Поки Гашек піднімався сходами, стукіт лунав ще двічі. Він чув, як батько гучно лається, а мати бідкається через вистиглий суп.

Коли він повернувся, на столі залишилася одна тарілка. Батько стояв на стільці і намагався завести годинник, а мати сиділа, підперши голову. Почувши його кроки, вона скочила з місця:

-        Ну, то він іде вечеряти?

-        То Франц черевиками стукав об дошки на горищі, - повідомив Гашек. - Він повісився.