Буль-буль

Старий рибалка, на ймення Гнат звикнув вставати рано та йти на берег моря ще до того як сонце прокинеться. Він одягав теплі чоботи з козячої вовни, потріпаний піратський капелюх, який дістався йому від прапрадіда. Брав окраєць хліба та флягу води та йшов.

Цей день не вирізнявся нічим, окрім того, що за ним ув’язався один з онуків, Олесько. Він стрибав усю дорогу та балакав про новенький айфон, який подарувала йому мати. Гнат слухав у пів вуха, більше роздивляючись небосхил, на якому поволі розквітала помаранчева квітка сонця. Прохолодний весняний вітерець тріпав його довгу бороду, заплетену в косицю. Трави по боках вітально колихалися.

Вони дійшли швидко до берега та всілися на самому краєчку. Олесько не міг всидіти на місці, тому кинувся донизу до піщаної коси збирати мушлі та камінці. Старий же поставив снасті та сидів, споглядаючи спокійне ранішнє море.

Угорі літали, перекрикуючи один одного і вітер, чайки. З моря поволі випливало сонце. Усе як завжди.

Але Гнат раптом відчув тривогу. Він перевірив вудки, оглянув кам’янистий берег, на якому рибалив уже як пів століття. Нічого не натякало на біду. Заспокоївшись, старий усівся та витріщився знову на воду.

Риби в цій місцині було завжди вдосталь. Ще малим він бачив як кожен вечір чоловіки та жінки несли відрами їх із моря, і так тривало десятиліттями незмінно. Тому він не турбувався ніколи, що не зможе прогодувати родину.

Так він сидів до полудня, витріщаючись на воду, але нічого не змінювалося. До нього підбіг от і Олесько із повними жменями мушельок.

— Подивись, скільки я назбирав! — щасливо замахав малий перед ним руками.

— Молодчинка, — буркнув старий, не відводячи погляду від снастей. Не клювало, від слова взагалі.

Олесько не звернув уваги на його буркотливий тон і підліз ближче.

— А що ми маємо почути?

— Що? — Гнат втомлено зітхнув і обернувся до хлопчика.

— Що риба каже?

— Буль-буль.

— Тоді, коли вона це скаже, можна буде йти додому?

— Так.

Хлопчик радісно підскочив і почав бігати схилом.

— А якщо я казатиму “буль-буль”, вона швидше припливе?

— Ні, — Гнат слабко всміхнувся непосидливому онуку.

Втомлено зітхнув Олесько.

— Тоді я піду далі мушлі збирати…

І збіг донизу, а старий сидів похмурий. Сонце вже підійнялося до верхньої точки та пішло назад, а кльову все не було. Так вони й пробули до самого вечора. Гнат навіть пообідати забув.

Важко було йти додому, щоб не показувати свого позору, накрив старий відро піратським капелюхом.

Удома на них уже чекала велика родина: двоє синів, відповідно двоє невісток, п’ятірка онучків.

— Сьогодні буде рибка! — вискочила Оксанка на двір, як тільки завбачивши його. Старий лише натягнуто всміхнувся. Він не знав як пояснити родині свій провал, тому пішов як завжди на кухню.

Рибу готував завжди Гнат сам. Як навчився змалку куховарити, так і готував сім’ї власний улов. Спочатку обмащував щедро олією рибину, посипав сіллю, перцем, натирав розчавленими зубчиками часнику. Потім трохи коптив, а в кінці смажив, доки скоринка не позолотиться.

Сім’я зібралася за столом. Голодні очі слідкували за ним. Годинник на стіні ніби припинив свій лік, Гнат задихано підходив. Поставив нарешті тарелю на стіл і сам сів.

Усі почали їсти. Було спочатку боляче, але потім стало легше, звикнув. Очі сльозилися, хотілося кричати, але він стримувався.

— Ой, як смачно, — пробурмотіла Катруся, старша з невісток.

— Так, давно такої вечері файної не було, — сказав Степко, молодший його син.

І хруснуло, і потекло щось липке по столу, але Гнат не звертав уваги.

Чулося чавкання з усіх сторін, щасливе мугикання, і він змушував себе всміхатися. Нарешті його сім’я наїсться досхочу. А, він, що він — уже геть старий, наївся на своєму віку. 

— Дідусю, буль-буль, — прошепотів Олесько, схилившись над ним, коли всі вже доїли.

А він міг лише глипати на хлопчика, більше нічого не відчуваючи. Лише з сумом міг думати Гнат, що от і він став рибиною. Мовчазною, не здатною нічого зробити.

І згріб його синочок Степко кістки у відро, вдягнув Гнатові чоботи та пішов на двір. Викинув його в вигрібну яму, ніби нічого й не сталося. У смітник відправився й піратський капелюх.

Гнат же продовжував робити губи трубочкою та булькав.

І змело його через декотрий час хвилею в океан.

Рибі до риб.

 

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Команда Банді
Історія статусів

02/05/24 11:51: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап