Найкращий день, аби повіситись

— Жени, бляха! — істерично верещав Славко з пасажирського сидіння. Подивившись на нього, Льоха нервово посміхнувся — пика бліда, наче в трупака, перекошена, і це колись, перший хлопець на селі, за яким бігали всі дівки. Та і зараз бігають... Але, як то кажуть — є нюанси...

Той довбень навіть пристебнувся паском безпеки... Від дурної звички не спинить ніщо! Льоха нестримно зареготав і з божевільними очима втиснув в підлогу педаль газу свого старого, іржавого "жигуля". Подивився в дзеркало заднього виду — за ними гналося ціле стадо зомбаків, включно з тими самими дівками. Льоха ніколи б не подумав що ці тварюки бігають зі швидкістю страусів. Шкода він не міг витиснути зі своєї таратайки швидкість гепарда, особливо враховуючи дорогу, точніше її відсутність. Здохляки невпинно наздоганяли, весело розмахуючи як гумовими, без кісток руками. Навіть здалося один підморгнув відсутнім оком, типу промовляючи — "Давай-давай, подивимось хто здохне першим". І відповідь була очевидною.

— Ну що там, відірвались? — спитав у Славка. Ні, не тому, що хотів у відповідь почути лавину відбірних матюків, а просто, аби переконатись що його друг не сконав від переляку.

— Заший ротяку, по саму сраку! — Такого літературного обороту, не очікував навіть Льоха. — Чого балухи вилупив? Жени! — не унімався Славко.

Машина підстрибувала разом з ними, на кожній вибоїні.

— Вийобина на вийобині! — горлав поруч Славко. — А я за нього ще голосував!

— Та нічо... Якось воно порішається...

— І всралось тобі в райцентр їхать!

— Нам вже не було чого жерти... — невпевнено намагався виправдатись Льоха.

Ця незламна чоловіча дружба, почалася з дитячого садка. Коли одного разу Славко заїхав дерев'яною конячкою прямо по писку Льохи, а потім за обідом в знак вибачення, віддав йому свою підгорілу рибну котлету.

— Ще трохи! Жени! Наче відриваємось!

На горизонті показалось рідне село і Льохина хата, в якій вони вже три місяці переживали зомбі-апокаліпсис. Після всіх подій останніх років, чимось здивувати й налякати Льоху здавалось неможливо, але як виявляється — не існує нічого неможливого... Електрика зі зв'язком дали драла, й напевно назавжди. Невідомо скільки живих людей, ще залишилось, з пару тижнів таких точно не бачили.

Жигуль різко загальмував перед хвірткою будинку, Славко з Льохою вистрибнули з машини. Сильно відірватись їм все ж не вдалось, з-за рогу виринало ненаситне, смердюче стадо мертв'яків.

— Треба було хоч пиво забрати, — заскиглив Славко, коли забіг в дім і почав барикадувати двері.

— Та вони ж тупі, пововтузяться біля хати й підуть, а ми повернемось до тачки за харчами, — заспокоював його Льоха.

Всі вікна будинку забиті, окрім єдиної, маленької квартирки, в яку зараз насторожено визирав Славко. Навіть назву йому придумав — вікно споглядань... Він завжди був романтик.

— Наче не видно... Мабуть, слід втратили! — припустив Славко.

Раптом за спиною почулось якесь шарудіння... Вони обернулись як по команді, й обомліли — в кутку причаїлась тьотя Люба — продавчиня місцевого гастронома, її поховали ще з пів року тому.

Не встигли вони навіть оком кліпнути, як тварюка стрибнула на бідолашного Славка, й притисла до підлоги своєю досі величезною вагою. Той волав, наче його вбивають, хоча що там казати — не без причини.

— Тримайся! Я зараз! — Льоха побіг до сусідньої кімнати за кувалдою.

Коли повернувся, побачив — тьотя Люба вгризається в горлянку Славка, з якої фонтаном херяче кров. Льоха замахнувся кувалдою і вдарив їй по макітрі, та одразу розкололась мов горіх, але тьотя Люба не здавалась й неспішно підвелась на ноги. Вже не живий Славко, ще рефлекторно смикався на підлозі у калюжі власної крові.

Льоха відчайдушно закричав і зі всією люттю почав орудувати кувалдою, наче Тор своїм молотом. Шматки плоті та кісток розлітались кімнатою, як конфеті. Він не спинявся, поки з тьоті Люби не залишився шматок кровавого місива, що навряд би ожив знову. А вони зі Славком, ще її труну на похоронах тягли... Невдячна сука!

Двері зовні таранили чимось важким. Вікно споглядань, також не віщувало нічого хорошого.

— От холєра

Льоха дістав зі своєї заначки пляшку "Джека Деніелса", що йому подарував на днюху, вже покійний Славко. Він беріг віскарь на якесь особливе свято... Воно настало, мать твою!

З вибитої діри у дверях вилізла чиясь напіврозкладена рука, яка незграбно лапала повітря. Льоха відкрив пляшку і відпив, навіть не відчувши смаку.

Він закріплював мотузку навколо труби опалення під стелею, та істерично реготав. Сьогодні був найкращий день, аби повіситись.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Другий етап: Студенти Кемпера
Історія статусів

01/05/24 21:00: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/24 17:00: Вибув з конкурсу • Другий етап

Коментарі 53

1
Вдячна всім за приємне спілкування і хто за мене голосував!)
Буду рада бачити всіх охочих в друзях на Аркуші: https://arkush.net/user/1141
Пішла пити Джек Деніелс)
1
Веселеньке оповідання, нагадало якийсь жахастик чорно - комендійний)) Посміхнувся))
1
Зомбі, зомбі, зомбі :) Думаю, покійний Ромеро зацікавився б цією історією. Прям любов, дякую!
1
І Вам дуже дякую за відгук!)
1
О. Оо. Цікаво. Стиль, деталі та атмосфера приємно радують. Вправно написано. Відчувається закінченим. Напруга тримає міцно. Ніби разом з героями намагаєшся дістатись схованки. З цього можна зробити повноцінну книгу. Ідея не нова, але подача хороша. Є доля сміху. Плюсик в карму за Джека, обожнюю його. Хотілось би більше почитати про історію друзів, про те, як вони виживали, про почуття в останній день разом... Та, було б чудово зробити з цього щось масштабніше)
1
Дякую за відгук, дуже приємно!) Я подумаю над цим)) Взагалі мені велика форма не вдається( Це оповідання написала в 2 години ночі на одному подиху, напевно менш ніж за годину, вийшло 900 з чимось слів і довелось сильно різати рівно до 666. Але коли потрібно, не знаю, чи вдасться розширити))
1
Завжди будь ласка)
Можна не дуже велику, просто більшу. Розумію вас, у мене навпаки, з короткими творами біда. Символічно вийшло, що слів 666 в результаті 😶‍🌫️
Після деанону можу допомогти в будь-якій ролі з текстом, якщо що звертайтесь :)
0
Дякую Вам!❤️
А я і в житті страшенна соціофобка і говорю мало, в основному тільки по ділу) Я та людина у якої в мобільному пакеті на місяць з 300 безкоштовних хвилин залишається 298 і то потім думаю, з ким я так довго могла розмовляти)) То і з оповіданнями так само))
1
Джек Деніелс та петля на шиї цікавий тандем
0
В мене просто у самої лежить пляшка Джека, яку мені ще три роки тому подарували на день народження і я її бережу на якесь особливе свято))) Так що все з життя))
0
В мене два роки вже теж Джек Деніелс від завідувача реанімації стоїть не відкритий. Надіюсь колись відкрию.
1
Ну, думаю якщо пройдемо до фіналу, то буде привід це зробити) А якщо ні... також привід))
1
Незважаючи на помилки, мушу визнати, що це чудово! Дуже тішуся, що не став своє про зомбаків дописувати, бо вас не переплюнув би :)
0
Дякую за відгук, дуже приємно!😊
1
Тьоть Люба прийшла за оплатою того, шо просили записати "в зошит" :Р Оповідання мене розсмішило, а не налякало, тому не знаю, як його оцінити. Воно вийшло добрим і за сюжетом, і за мовою (ох ця смачна лайка), однак, як на мене, трохи не вписалося в конкурс по настрою. Але задоволення від прочитання я отримала велике)
1
О, напевно так і було)) Дякую за відгук!)
1
Додаю себе до попередніх коментаторів та коментаторок)
Прекрасний твір, насичений гумором, динамічний, аж якось швидко закінчився, що й перечитати ще раз захотілося. Класно, що ви включили історію в український контекст. Мені здається, якщо зомбі-апокаліпсис якимось чином настане, то все одно ми будемо переживати (і виживати) його з гумором, навіть якщо це будуть зомбі схожі на страусів (або страуси-зомбі). Успіхів на конкурсі та у творчості!
0
Дуже дякую за відгук і навзаєм!) Так, гумор наше все)
1
Радий що ви пройшли в другий етап) Тепер вас точно нічого не спинить)
0
Нічого, окрім фіналу)) Дякую! Мені дуже шкода, що ваші твори не пройшли😢
1
Нічого страшного) я задоволений своєю роботою, твори такі як я хотів) тож, не настільки гіркі мої сльози, радше здвигання плечей)
1
Ваші оповідання дійсно гарні, я була впевнена, що хоч один якийсь пройде. Тут ще дуже грають роль смаки суддів групи... З тої п'ятірки за які голосувала я, здається тільки один, чи два пройшли далі... Але з моїми передбачувано, як думала, так і сталося...
1
Потішили, дякую. Інші коментатори перелічили найвеселіші місця, але мушу повторитися, бо після порівнянні із страусами зомбі більше не будуть такими як колись))
1
Дякую!) Чомусь завжди уявляла їх саме такими))
2
Ой, потішили мене чудовим гумором! Дуже влучно і яскраво підібрані фрази, читала з посмішкою і задоволенням.
По граматиці і пунктуації - є зауваження, потрібно підредагувати. Але помилки не настільки критичні, щоб зіпсувати враження від прочитання. Бажаю вам успіхів у конкурсі
1
Дякую, що зайшли і залишили відгук! Дуже приємно😊 Так, є в мене ці всі проблеми, добре про них знаю, але друзів не маю, нікому дати на вичитку, а коти відмовляються це робити, невдячні зарази))
1
У котиків лапки і не барське то діло коми у творах шкіряних рабів шукати))
0
Ось так вони і відповідають😢
1
Динамічно, цілісно, все по ділу. Кілька влучних фраз та чорний гумор добре змальовують характери персонажів, а ще відтворюють хід думок в критичній ситуації -- а він, як правило, такий дурний і є. Про невдячність тьоті Люби окремо повеселило, що й казати.
З мінусів -- коми. Одруки не чіпляють, вони тут практично у всіх, а от зомбічна логіка ваших ком якось не те, щоб вирвала око, але таки все ж таки.
Дякую, що потішили в робочу опівніч, та сподіваюся побачити Льоху зі Славком у фіналі.
0
О, ваші б слова, та Бабаю у вуха!) Дуже дякую за коментар!) Так маю проблему з помилками, особливо пунктуацією, коми ставлю інстинктивно, визнаю і каюсь... І не маю кому дати на вичитку, нажаль((
1
(пошепки) Word дуже непогано справляється з розстановкою ком, якщо налаштувати автоматичну перевірку граматики. Не знаю, чи Grammarly працює з українською мовою, але якщо працює, то це ще краще.
0
О, дякую, подивлюсь, не знала про це!)
1
Ой, яким задоволенням було прочитати це прекрасне оповідання! Шкода, що воно закінчилося так швидко (та що робити, проти умов конкурсу не попреш). Дуже сподобався стилт розповіді — такий бодрячок на тлі суцільного пиздеця з фінальним самогубством від безвиході (але це не точно, бо ми так і не дізналися, чи таки повісився Льоха, чи його врятувала, скажімо, відчайдушна донька комбайнера з сусіднього села, проломивши стіну хати татковим комбайном та перемоловши заодно кільканадцять невспокоєних небіжчиків😉).
Красно дякую за чудовий твір. Все, як я люблю 🖤
0
Дуже дякую, що прочитали і залишили такий приємний відгук!😊 Цікава варіація фіналу, все можливо... Навіть в безнадійних ситуаціях))
2
Неймовірна історія! Одна з найкращих, яку я читав)
0
О, дуже приємно, дякую, що зайшли!😊❤️
2
Гарно написано, зомбі-екшн. Було весело.
3
" Заший ротяку, по саму сраку!" - то взагалі скарб) І я як людина, що не вірить у хеппі енди, кінцівкою повністю задоволена.
3
Це дуже кумедно та дотепно! Читав на одному диханні.
Мені сподобались цитати:
"Той волав, наче його вбивають, хоча що там казати — не без причини." а також "А вони зі Славком, ще її труну на похоронах тягли... Невдячна сука!"
Дякую за емоції!😁
1
Дякую, що завітали і залишили відгук, дуже приємно!😊 Рада що змогла подарувати вам приємні емоції;)
2
Весело та динамічно. Мені сподобалось
2
Цікава робота. І страшненька, і з гумором. Бажаю успіхів!
5
Ну про такий спосіб вмерти я сьогодні ще не читала. Але найбільше мою фантазію пробудили страуси. Я собі уявила зомбі страусів. Жаль ви про них не писали, впевнена це було б не менш чудово,чим цей твір. Окреме дякую за українську лайку, і за те що навіть в такому маленькому творі, постарались кожному герою подарувати окремий голос,окремі діалогові обороти.
1
Дуже дякую за відгук!) Старалась))